Гепарин

Редакція:

Строєва Наталія Олексіївна

Цензор:

Ткачук Марія Володимирівна

Оновлено:

21.07.2026

Перевірено

Гепарин: інструкція до застосування

Гепарин займає особливе місце у клінічній фармакології як класичний представник антикоагулянтів прямої дії – речовин, які безпосередньо гальмують каскад згортання крові, зв'язуючись з антитромбіном III та блокуючи утворення тромбіну та фактору Xa.

Під торговою назвою Гепарин випускаються дві принципово різні категорії засобів: системні ін'єкційні розчини (для амбулаторного та стаціонарного лікування гострих тромбозів) та місцеві форми (гелі та мазі) для зовнішнього застосування при хворобах вен та гематомах. У них різняться показання, способи застосування, фармакокінетика та профіль безпеки.

Склад та форми випуску

Активною речовиною всіх форм є гепарин натрію – складний полісахарид (глікозаміноглікан).

Основні форми випуску:

1. Розчин для ін'єкцій (в ампулах або флаконах): містить 5000 МО гепарину натрію в 1 мл. Призначений лише для внутрішньовенного або підшкірного введення.
2. Гелі та мазі від синців та гематом, венотоніки для зовнішнього застосування: містять гепарин натрію у дозуванні від 100 МО/г (стандартна Гепаринова мазь) до 1000 МО/г (висококонцентровані гелі), часто в комбінації з судинно-розширювальними або компонентами бензилнікотинат, декспантенол).
3. Офтальмологічні краплі – використовуються у спеціалізованій практиці при синдромі «сухого ока» та опіках рогівки.

Фармакологічна група та дія Гепарину

Ін'єкційний Гепарин має системну антикоагулянтну, протитромботичну та помірну гіполіпідемічну дію. Пригнічує згортання крові, запобігаючи збільшенню тромбів.

Зовнішні гелі та мазі мають місцеву антитромботичну, протинабрякову та помірну протизапальну дію. Покращують мікроциркуляцію, прискорюють розсмоктування підшкірних гематом (синців) та м'яких інфільтратів.

Показання до застосування

Показаннями до призначення ін'єкційного Гепарину є:

• профілактика та лікування гострої венозної та артеріальної тромбоемболії (ТЕЛА, тромбоз глибоких вен);
• гострий інфаркт міокарда та нестабільна стенокардія;
• профілактика зсідання крові при операціях на серці та судинах, а також при гемодіалізі;
• миготлива аритмія з емболічним синдромом.

Зовнішні гелі та мазі діють місцево. У цьому випадку показання Гепарину обмежені поверхневими проблемами:

• для ніг при лікуванні венозної недостатності, варикозному розширенні вен, поверхневому тромбофлебіті та перифлебіті;
• при забитих місцях м'яких тканин, суглобів, сухожиль і м'язів;
• при синцях та підшкірних гематомах, у тому числі і тих, що утворилися після операцій на венах;
• для лиця при локалізованих набряках та асептичних інфільтратах, наприклад, після травм.

Крім того, є спеціальні лікарські форми гепарину натрію для очей. Їх призначають при синдромі сухого ока, травматичних кератитах, опіках рогівки та для лікування фіброзуючого кон'юнктивіту.

Спосіб застосування та дозування

Ампули Гепарину містять розчин для ін'єкцій з концентрацією 5000 МО в 1 мл і призначені виключно для внутрішньовенного або підшкірного введення. З лікувальною метою препарат зазвичай починають із внутрішньовенного струминного введення 5000 МО (1 мл), а потім переходять на безперервну краплинну інфузію зі швидкістю близько 1000 МО на годину.

Уколи Гепарину роблять підшкірно – по 10000 МО (2 мл) 4 рази на добу, при цьому добова доза не повинна перевищувати 60 000-80 000 МО. Для профілактики тромбозів препарат вводять під шкіру живота по 5000 МО (1 мл) двічі на день.

Гель Гепарин наносять тонким шаром на уражену ділянку: смужку гелю довжиною 3-5 см (0,5-1 г) розподіляють по шкірі та обережно втирають. Процедуру повторюють 1-3 рази на день, зазвичай курс лікування триває від 3 до 7 днів.

Мазі Гепарин наносять у тій же кількості – 0,5-1 г на ділянку діаметром 3-5 см, також 2-3 рази на день курсом до 7 днів.

Протипоказання та запобіжні заходи

Протипоказання Гепарину, як і до запобіжного заходу при його застосуванні, диференційовані, оскільки ін'єкційні та зовнішні форми мають принципово різні профілі безпеки.

Протипоказання для ін'єкційних форм:

• підвищена чутливість до гепарину;
• активні кровотечі будь-якої локалізації (ЖКТ, внутрішньочерепні та ін.);
• гепарин-індукована тромбоцитопенія (ГІТ) в анамнезі;
• гемофілія, важка тромбоцитопенія та геморагічні діатези;
• нещодавно перенесені операції на головному або спинному мозку, очах.

Протипоказання для місцевих форм:

• відкриті рани, слизові оболонки, інфіковані ділянки, зони з виразково-некротичними змінами або гнійними процесами;
• тромбоцитопенія та знижена згортання крові;
• глибокий венозний тромбоз.

Загальне абсолютне протипоказання для всіх форм – індивідуальна підвищена чутливість до гепарину натрію або до будь-яких допоміжних компонентів, що входять до складу конкретного препарату.

Застосування у дітей, вагітних та жінок, що годують

Застосування Гепарину у дітей обмежене: зовнішні форми до 18 років, як правило, не рекомендуються, а ін'єкційні використовуються лише у стаціонарі під суворим контролем. При вагітності його використовують лише за рішенням лікаря. У період грудного вигодовування Гепарин вважається безпечним, оскільки практично не проникає у молоко.

Можливі побічні ефекти

При застосуванні Гепарину, незалежно від лікарської форми, можливий розвиток побічних ефектів, проте їх спектр та частота суттєво відрізняються.

Побічні ефекти ін'єкційних форм:

• кровотечі різної локалізації;
• гепарин-індукована тромбоцитопенія;
• алергічні реакції;
• остеопороз при тривалому застосуванні високих доз;
• минуще підвищення рівня печінкових ферментів;
• місцеві реакції в місці ін'єкції;
• алопеція при тривалій терапії;
• еозинофілія, гіперкаліємія та пріапізм.

Побічні ефекти системних форм:

• місцеві алергічні реакції: почервоніння шкіри, свербіж, печіння, набряк у місці нанесення;
• контактний дерматит;
• посилення симптомів поверхневого тромбофлебіту.

Таким чином, якщо для ін'єкційного гепарину натрію основну небезпеку становлять геморагічні ускладнення та імунні реакції, що потребують постійного лабораторного контролю, то зовнішні форми, хоч і значно безпечніші, все ж таки можуть викликати місцеві алергічні реакції.

Передозування

Передозування ліками Гепарин можливе за недотримання рекомендованих доз ін'єкційних форм. Це проявляється кровотечами різної локалізації – від носових та ясенних до шлунково-кишкових, внутрішньочерепних та ретроперитонеальних.

Передозування при застосуванні зовнішніх форм практично неможливе через вкрай низьку системну абсорбцію гепарину натрію через неушкоджену шкіру.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та алкоголем

Для ін'єкційного Гепарину натрію особливе значення мають препарати, які, подібно до нього, впливають на згортання крові та підвищують ризик геморагічних ускладнень. Одночасне застосування з іншими антикоагулянтами, антиагрегантами, нестероїдними протизапальними засобами та тромболітиками посилює антикоагулянтний ефект гепарину натрію, що може призвести до небезпечних кровотеч.

Для зовнішніх засобів взаємодії зводяться переважно до необхідності враховувати одночасне нанесення інших препаратів на ту саму ділянку шкіри, оскільки це може змінювати всмоктування гепарину натрію або посилювати місцеві реакції.

Особливості препаратів Гепарину

Рекомендації щодо безпечного застосування

1. Застосовуйте ін'єкції Гепарину тільки за призначенням лікаря та під контролем медичного персоналу, не намагайтеся робити їх самостійно без навчання.
2. Повідомте лікаря про всі випадки кровотеч, виразкову хворобу, низький рівень тромбоцитів, а також про прийом антикоагулянтів, антиагрегантів та НПЗЗ.
3. Наносьте гель або мазь тільки на чисту, неушкоджену шкіру, уникаючи відкритих ран, слизових та гнійних ділянок.
4. Не поєднуйте кілька місцевих препаратів на одній зоні без узгодження з лікарем.
5. При використанні ін'єкцій суворо дотримуйтесь графіку лабораторних аналізів (АЧТБ, тромбоцити).
6. Негайно звертайтеся за допомогою при незвичайних кровотечах, чорному стільці, крові в сечі, різкій слабкості, сильному висипі або утрудненні дихання.

Виробник в інструкції до Гепарину попереджає, що безпека та ефективність його застосування безпосередньо залежить від дотримання лікарських рекомендацій.

Гепарин: аналоги

Аналоги Гепарина поділяються залежно від лікарської форми.

Прямі аналоги для ін'єкцій (нефракціонований гепарин) – Гепарин-Фармекс, Гепарин-Дарниця (розчини для ін'єкцій).

Монокомпонентні гелі з високою концентрацією гепарину (1000 МО/г):

• Ліотон 1000;
• Ліогель;
• Ліотромб;
• Лавенум.

Комбіновані зовнішні засоби:

• Гепаринова мазь (гепарин + бензокаїн + бензилнікотинат);
• Гепатромбін (гепарин + алантоїн + декспантенол);
• Долобене (гепарин + диметилсульфоксид + декспантенол);
• Веногепанол.

Купити препарати Гепарин та венотоніки можна в інтернет-аптеці Здравиця. Ціни засобів з гепарином починаються від 119 грн. Ви можете замовити ліки онлайн з доставкою по всій Україні або оформити самовивіз із найближчої аптеки мережі (наприклад, у Києві).

Часті питання

Чим відрізняються Бодяга, Гепарин та Троксевазин при синцях?

Гепарин безпосередньо розсмоктує згустки крові та гематоми. Троксевазин (троксерутин) зміцнює стінки капілярів та знімає набряк. Бодяга – місцевоподразнюючий рослинний засіб, що посилює приплив крові до поверхні шкіри для прискорення регенерації.

Чим відрізняються Гепаринова мазь та гель з гепарином?

Гепаринова мазь містить малу дозу гепарину (100 МО/г), але включає знеболюючий компонент (бензокаїн). Гель з гепарином (наприклад, Ліотон) містить високу дозу активної речовини (1000 МО/г), глибоко проникає в тканини і швидше розсмоктує синці та набряки, не залишаючи жирних слідів.

Навіщо роблять підшкірні ін'єкції Гепарину в ділянку живота?

Підшкірно-жирова клітковина передньої черевної стінки забезпечує рівномірне та передбачуване всмоктування препарату в кровотік з мінімальним ризиком пошкодження великих м'язів та судин.

Гепарин ціна в інтернет аптеці