ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

офлоКсацин

(ofloxacin)

діюча речовина: офлоксацин;

100 мл розчину містить офлоксацину (у перерахуванні на суху 100 % речовину) 0,2 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина світло-жовто-зеленого або світло-жовтого кольору. Теоретична осмолярність – близько 300 мосмоль/л.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТХ J01M A01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Офлоксацин – синтетичний протимікробний засіб фторованого хінолону широкого спектра дії. У концентраціях, ідентичних з мінімальною пригнічувальною концентрацією (МПК) або в трохи вищих, він чинить бактерицидну дію (шляхом пригнічення ДНК-гірази – ферменту, необхідного для дублювання та транскрипції бактеріальної ДНК).

Відповідно до результатів мікробіологічних досліджень, чутливими до офлоксацину можна вважати такі збудники: Staphylococcus aureus (у тому числі стафілококи, резистентні до метициліну), Staphylococcus epidermidis, Neisseria spp., Escherichia coli, Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Hafnia spp., Proteus spp. (індолнегативні та індолпозитивні штами), Salmonella spp., Shigella spp., Acinetobacter spp., Yersinia enterocolitica, Campylobacter jejuni, Aeromonas spp., Plesiomonas spp., Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Legionella spp., Gardnerella spp.

Змінну чутливість демонструють стрептококи, Serratia marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Clostridium spp. та мікоплазми.

Анаеробні бактерії (наприклад, Fusobacterium spp., Bacteroides spp., Eubacterium spp., пептококи, пептострептококи) зазвичай є резистентними до офлоксацину.

Офлоксацин неактивний відносно Treponema pallidum.

Фармакокінетика.

Максимальні концентрації у плазмі крові спостерігаються через 5 хвилин після завершення інфузії. Офлоксацин проникає у тканини. Він також добре розповсюджується у рідинах організму, в тому числі у цереброспінальній. Відносно високі концентрації його у жовчі. Об’єм розподілу становить 1,5-2,5 л/кг. Зв’язок з плазматичними протеїнами становить 25 %.

Офлоксацин в обмеженій кількості перетворюється у дезметил-офлоксацин і офлоксацин-N-оксид. Дезметил-офлоксацин має слабку протимікробну активність.

Плазматичний період напіввиведення офлоксацину становить приблизно 5-8 годин, при нирковій недостатності він подовжується залежно від ступеня недостатності до 15-60 годин. Офлоксацин виводиться головним чином нирками, тубулярною секрецією та гломерулярною фільтрацією. 75-80 % введеної дози виводиться у незміненому стані із сечею протягом 24-48 годин, менше 5 % виводиться у формі метаболітів, 4-8 % – з калом. Виведення офлоксацину може бути уповільнено у хворих із тяжким ушкодженням печінки (наприклад цирозом). Незалежно від дози ниркове виділення офлоксацину становить 173 мл/хв, загальне виділення – до 214 мл/хв. Тільки незначний об’єм можна видалити шляхом гемодіалізу (15-25 %), біологічний період напіввиведення протягом гемодіалізу становить приблизно 8-12 годин. При перитонеальному діалізі біологічний період напіввиведення становить 22 години.

Офлоксацин чинить постантибіотичну дію. Офлоксацин проходить крізь плацентарний бар’єр, проникає у грудне молоко.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до офлоксацину збудниками:

- гострі та хронічні інфекції бронхолегеневої системи;

- гострі та хронічні інфекції верхніх та нижніх відділів сечовивідних шляхів;

- інфекції шкіри та м’яких тканин;

- сепсис.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до офлоксацину та інших компонентів препарату або до інших препаратів групи фторхінолонів;

- епілепсія;

- ураження центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів мозку та мозкових оболонок);

- тендиніти в анамнезі;

- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби. Не виявили фармакокінетичної взаємодії з теофіліном, проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг.

Пробенецид, циметидин, фуросемід, метотрексат. Пробенецид знижує загальний кліренс офлоксацину на 24 % та збільшує AUC на 16 %. Слід з обережністю ставитися до одночасного застосування офлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид, циметидин, фуросемід, метотрексат.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT. Офлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні засоби).

Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином) повідомляли про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. З огляду на це пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідний контроль показників коагуляції.

Глібенкламід. При одночасному застосуванні офлоксацин може спричиняти невелике підвищення сироваткових концентрацій глібенкламіду; слід здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів, які отримують цю комбінацію.

Прокаїнамід. Одночасне введення офлоксацину з прокаїнамідом може призвести до підвищення рівня прокаїнаміду, тому у хворих потрібно проводити ретельний моніторинг рівня прокаїнаміду у плазмі крові, ЕКГ та, у разі потреби, підібрати його дозування.

Антигіпертензивні засоби, барбітурати. При одночасному застосуванні офлоксацину з антигіпертензивними засобами або анестетичними барбітуратами може в окремих випадках спостерігатися раптове зниження артеріального тиску.

Особливості застосування.

У пацієнтів, які мали в анамнезі важкі небажані реакції (наприклад тендиніти, важкі неврологічні реакції) на інші хінолони, існує підвищений ризик розвитку подібних реакцій на офлоксацин.

З обережністю призначати препарат пацієнтам із захворюваннями центральної нервової системи (ЦНС) (виражений атеросклероз судин головного мозку, перенесена гостра недостатність мозкового кровообігу), при порушеній функції нирок.

Хворі повинні вживати достатню кількість води, щоб уникнути кристалурії.

Необхідно коригувати дозу та час введення препарату хворим із нирковою недостатністю і пацієнтам літнього віку, враховуючи уповільнене виведення.

Офлоксацин не є препаратом першого вибору для лікування пневмонії, спричиненої пневмококами або мікоплазмами, або гострого тонзиліту, спричиненого β-гемолітичними стрептококами.

Метицилін-стійкий Staphylococcus aureus дуже імовірно, володіє резистентністю до фторхінолонів, у тому числі офлоксацину. Тому офлоксацин не рекомендується для лікування відомих або підозрюваних інфекцій MRSA, за винятком випадків, коли лабораторні результати підтвердили чутливість мікроорганізму до офлоксацину (і загальноприйняті антибактеріальні препарати для лікування інфекцій MRSA вважаються недоцільними).

Інфекція Escherichia coli

Стійкість до фторхінолонів E. сoli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхів, відрізняється у всіх країнах Європейського Союзу. При застосуванні рекомендується враховувати місцеву поширеність резистентності E. coli до фторхінолонів.

Серйозні бульозні реакції

Повідомляли про випадки серйозних бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. Пацієнтам слід порадити зв'язатися з лікарем безпосередньо перед продовженням лікування, якщо виникають реакції з боку шкіри та/або слизових оболонок.

Гіперчутливість та алергічні реакції

Повідомляли про виникнення алергічних реакцій і реакцій гіперчутливості після прийому початкової дози фторхінолонів. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до шоку, небезпечного для життя, навіть після прийому початкової дози. У таких випадках слід негайно відмінити офлоксацин і розпочати належне лікування (наприклад лікування шоку).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея під час або після лікування офлоксацином, особливо тяжка, тривала та/або з кровотечею, може бути симптомом псевдомембранозного коліту. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, офлоксацин потрібно негайно відмінити. Слід одразу ж розпочати належну специфічну антибіотикотерапію (наприклад ванкоміцином для перорального прийому, тейкопланіном для перорального прийому або метронідазолом). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Пацієнти зі схильністю до судом

Якщо виникають напади судом, офлоксацин потрібно відмінити. Препарат протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Офлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, схильним до судомних нападів внаслідок попереднього ураження ЦНС або у випадку одночасного лікування препаратами, які знижують поріг судомної готовності (наприклад нестероїдні протизапальні засоби, теофілін).

Тендиніт

Тендиніт спостерігається рідко, проте він може призводити до розриву сухожиль, особливо ахіллового сухожилля. Ризик виникнення тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, які одночасно з цим засобом приймають кортикостероїди. При підозрі на тендиніт необхідно негайно припинити застосування офлоксацину та вжити належні терапевтичні заходи щодо ураженого сухожилля (наприклад іммобілізація).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Оскільки офлоксацин в основному виділяється нирками, дозу офлоксацину слід переглянути у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Пацієнти із психотичними розладами в анамнезі

Повідомляли про виникнення психотичних реакцій у пацієнтів, які приймали фторхінолони. У деяких випадках ці реакції прогресували до суїцидальних думок або самодеструктивної поведінки, в тому числі спроб самогубства, іноді навіть після одноразового введення препарату. Якщо у пацієнта розвиваються ці реакції, слід відмінити офлоксацин і вжити належних лікувальних заходів. Потрібно з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є психотичні розлади, або пацієнтам із психічними захворюваннями.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Слід з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам з порушенням функції печінки через можливе ушкодження печінки внаслідок прийому препарату. Повідомляли про випадки блискавичного гепатиту, який потенційно призводив до випадків печінкової недостатності (у тому числі летальних), на тлі лікування фторхінолонами. Пацієнтам слід припинити лікування та вжити необхідних заходів, якщо виникнуть такі симптоми та ознаки захворювання печінки як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або болісність живота при пальпації (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти, які приймають антагоністи вітаміну К

Через можливе підвищення показників коагуляційних проб (протромбінового часу/ міжнародного нормалізованого відношення) та/або кровотечу у пацієнтів, які отримують фторхінолони, в тому числі офлоксацин, у комбінації з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином), у випадку одночасного застосування цих двох груп лікарських засобів слід здійснювати моніторинг результатів коагуляційних проб.

Міастенія

Слід з обережністю застосовувати офлоксацин пацієнтам, в анамнезі яких є міастенія. Фторхінолони, в тому числі офлоксацин, мають нервово-блокуючу активність і можуть посилювати мʼязову слабкість у пацієнтів з міастенією. Офлоксацин не рекомендують для пацієнтів з наявністю в анамнезі міастенії.

Попередження фотосенсибілізації

Пацієнти, які приймають офлоксацин, повинні уникати впливу інтенсивного сонячного світла та ультрафіолетового випромінювання (ртутно-кварцові лампи, солярії) під час лікування та протягом 48 годин після припинення лікування, щоб запобігти фотосенсибілізації.

Суперінфекція

Прийом антибіотиків, особливо протягом тривалого часу, може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, тому під час лікування потрібно періодично перевіряти стан пацієнта. Якщо виникне вторинна інфекція, слід вжити належних заходів.

Подовження інтервалу QT.

У дуже рідкісних випадках повідомляли про подовження інтервалу QT у пацієнтів, які приймали фторхінолони. Фторхінолони, у тому числі офлоксацин, слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, до яких, зокрема, належать:

- вроджений синдром подовженого інтервалу QT;

- супутнє застосування лікарських засобів з відомою здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічних препаратів класів ІА та ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів, антипсихотиків);

- невідкориговане порушення електролітного балансу (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);

- набуте подовження інтервалу QT;

- захворювання серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія);

- пацієнти літного віку та жінки можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують QT-інтервал. Тому слід застосовувати обережно фторхінолони, у тому числі офлоксацин у цих популяцій.

Гіпоглікемія

При застосуванні офлоксацину, як і всіх інших хінолонів, повідомляли про випадки гіпоглікемії, зазвичай у хворих на цукровий діабет, які отримували супутнє лікування пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад глібенкламідом) або інсуліном. У таких хворих на діабет рекомендовано здійснювати ретельний моніторинг рівня глюкози в крові.

Периферична нейропатія

Повідомляли про виникнення периферичної сенсорної або сенсомоторної нейропатії у пацієнтів, які отримували фторхінолони, у тому числі офлоксацин. Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, офлоксацин слід відмінити, щоб запобігти розвитку необоротного стану.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентною або підтвердженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолонами. Таким чином, призначати офлоксацин цим пацієнтам потрібно з обережністю.

Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями як непереносимість галактози, лактозна недостатність саамів або мальабсорбція глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.

Порушення зору

Якщо при прийомі офлоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до лікаря.

Вплив на результати лабораторних досліджень

Під час лікування офлоксацином можуть спостерігатися хибно-позитивні результати визначення опіатів або порфіринів у сечі. Може з’явитися необхідність у підтвердженні позитивних результатів тестів на опіати або порфірини за допомогою більш специфічних методів.

Під час лікування не рекомендується вживання алкогольних напоїв.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування фторхінолонів вагітним жінкам обмежені. Дослідження тварин показали пошкодження суглобового хряща у незрілих тварин, але тератогенного ефекту не було. Тому офлоксацин не слід застосовувати у період вагітності.

Годування груддю

Офлоксацин проникає у грудне молоко у невеликих кількостях. Через можливість артропатії та інших серйозних токсичних ефектів у дитини, грудне вигодовування слід припинити під час лікування офлоксацином.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі небажані реакції (наприклад запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть погіршувати здатність пацієнта до концентрації уваги та зменшувати швидкість реакції і таким чином становити ризик у ситуаціях, коли ці здатності є особливо важливими (наприклад керування транспортними засобами, обслуговування машин та механізмів, робота на висоті).

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати дорослим. Вводити внутрішньовенно краплинно.

Дозу Офлоксацину встановлює лікар індивідуально, залежно від чутливості мікроорганізмів, виду і тяжкості інфекційного процесу.

Інфекції бронхолегеневої системи: по 200 мг двічі на добу.

Інфекції сечовивідних шляхів: 200 мг 1 раз на добу.

Сепсис: по 200 мг двічі на добу.

При тяжких або ускладнених інфекціях можна вводити в дозі 400 мг двічі на добу.

Інфекції шкіри та м’яких тканин: по 400 мг двічі на добу.

Введення необхідно здійснювати з рівними інтервалами. Дозу 200 мг слід вводити протягом не менше 30 хвилин.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок. Якщо кліренс креатиніну становить 50-20 мл/хв, дозу потрібно зменшувати до 100-200 мг кожні 24 години. При кліренсі креатиніну <20 мл/хв, у т.ч. для хворих, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі, доза повинна становити 100 мг кожні 24 години.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання та у більшості випадків становить 7-10 днів. Після нормалізації температури тіла та покращення загального стану пацієнта введення препарату слід продовжувати ще протягом 3 днів.

При покращенні стану пацієнта рекомендовано продовжувати лікування пероральною формою препарату. Загальна тривалість лікування офлоксацином у парентеральній та пероральній формах не повинна перевищувати 2 місяців.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років).

Передозування.

Ознаками гострого передозування можуть бути порушення:

з боку ЦНС: запаморочення, сплутаність свідомості, напади судом, загальмованість;

з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, ерозивні ушкодження слизових оболонок.

Лікування симптоматичне та допоміжне; необхідно зосередити увагу на забезпеченні життєво важливих функцій. Виведення офлоксацину можна прискорити шляхом форсованого об’ємного діурезу. Офлоксацин в обмеженій кількості можна видалити з організму шляхом гемодіалізу (в середньому 15-25 %).

Потрібно здійснювати моніторинг показників ЕКГ через можливе подовження інтервалу QT.

Побічні реакції.

Інфекційні та паразитарні захворювання. Мікоз, резистентність патогенних організмів.

З боку крові та лімфатичної системи. Анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, порушення функції кісткового мозку.

З боку імунної системи. Анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості (зазвичай зі шкірними проявами), анафілактичний шок, анафілактоїдний шок.

Метаболічні та аліментарні розлади. Анорексія, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення сироваткового рівня холестерину, підвищення сироваткових рівнів тригліцеридів, гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет, які приймають цукрознижувальні препарати, гіперглікемія, гіпоглікемічна кома.

З боку психіки. Психомоторне збудження, розлади сну, безсоння, психотичні розлади (наприклад галюцинації), неспокій, сплутаність свідомості, кошмарні сновидіння, депресія, психотичні розлади і депресія з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальні думки або спроби самогубства, нервозність.

З боку нервової системи. Запаморочення, головний біль, сонливість, парестезія, дисгевзія, паросмія, периферична сенсорна нейропатія, периферична сенсомоторна нейропатія, судоми, екстрапірамідальні симптоми або інші порушення м’язової координації, тремор, дискінезія, агевзія, втрата свідомості.

З боку органів зору. Подразнення слизової оболонки очей, розлади зору (наприклад двоїння в очах, дальтонізм), увеїт.

З боку органів слуху та рівноваги. Вертиго, шум у вухах, втрата слуху, погіршення слуху.

З боку серця. Тахікардія, шлуночкові аритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (про виникнення цих реакцій повідомляли переважно у пацієнтів з фактором ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ.

З боку судин. Флебіт, артеріальна гіпотензія, під час інфузій офлоксацину може виникнути тахікардія та артеріальна гіпотензія. У дуже рідкісних випадках таке зниження артеріального тиску може бути тяжким.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння. Кашель, назофарингіт, задишка, бронхоспазм, алергічний пневмоніт, тяжка задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту. Біль у животі, діарея, нудота, блювання, ентероколіт, іноді геморагічний, псевдомембранозний коліт, диспепсія, метеоризм, запор, панкреатит, стоматит.

Гепатобіліарні розлади. Підвищення рівнів печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ та/або лужної фосфатази), підвищення рівня білірубіну в крові, холестатична жовтяниця, гепатит, який іноді може бути тяжким.

З боку шкіри і підшкірної клітковини. Свербіж, висипання, кропив’янка, припливи, посилене потовиділення, пустульозне висипання, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, реакції фоточутливості, медикаментозний дерматит, судинна пурпура, васкуліт, який у виняткових випадках може призвести до некрозу шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозне висипання, ексфоліативний дерматит.

З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини. Тендиніт, артралгія, міалгія, розриви сухожиль (зокрема ахіллового сухожилля), які можуть бути двобічними і виникати протягом 48 годин після початку лікування, рабдоміоліз і/або міопатія, м’язова слабкість, надриви м’язів, розриви м’язів, розриви зв'язок, артрит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Підвищення сироваткового рівня креатиніну, гостра ниркова недостатність, гострий інтерстиціальний нефрит.

Вроджені та сімейні/генетичні розлади. Напади порфірії у хворих на порфірію.

Загальні розлади та реакції у місці введення. Реакції у місці інфузії (біль, почервоніння), слабкість, гарячка, біль (включаючи біль у спині, грудях, кінцівках).

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ° C у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Офлоксацин несумісний з гепарином і манітолом.

У флакон з препаратом Офлоксацин не слід додавати інші розчини та лікарські засоби.

Упаковка. По 100 мл або 200 мл у пляшці, по 1 пляшці у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 21034, м. Вінниця, вул. Волошкова, б 55

або Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, б. 84А.