Цервіцит
Цервіцит — це захворювання, яке зустрічається у жінок будь-якого віку. Це запалення шийки матки або ж слизової оболонки цервікального каналу, через що його ще називають ендоцервіцитом. Хвороба вимагає негайної реакції при її виявленні, оскільки при запущеному процесі запалення поширюється на статеві органи, зокрема, на матку і яєчники, особливо якщо мова йде про цервіцит інфекційного походження.
Причини виникнення цервіциту
Лікарі розрізняють цервицит інфекційної та неінфекційної природи. Інфекційний цервіцит розвивається після потрапляння в статеві органи бактеріальних агентів у результаті випадкових статевих зв'язків, недотримання елементарної гігієни, особливо під час менструацій, після занесення інфекційних агентів при хірургічних втручаннях. До неінфекційних причин можна віднести травмування органів малого таза при ударах, падіннях, операційному втручанні. Підвищує ймовірність розвитку цервициту зниження імунної опірності організму. Потрібно відзначити, що цервіцит рідко виступає окремим захворюванням. Зазвичай він супроводжується колітом, ендометріозом, уретритом та іншими захворюваннями урогенітальної області.
З точки зору наукової літератури, виділяють наступні види цервіциту, що залежить від причин і перебігу:
- гострий;
- хронічний;
- гнійний;
- вірусний;
- бактеріальний;
- кандидозний (грибковий);
- неспецифічний;
- атрофічний;
- вогнищевий.
Основні симптоми цервіциту
Якщо гострий цервіцит можна виявити практично відразу за симптомами, то хронічний часто непомітний багато років і виявляється тільки при загостренні. Весь секрет у тому, що деякі бактерії зачіпають тільки епітелій, і лише після того, як вони проникають у слизову оболонку, пацієнт починає відчувати дискомфорт і біль. В результаті того, що до даної патології підключаються інші запальні процеси, дискомфорт і біль можуть посилюватися.
До основних ознак цервіциту слід віднести:
- рясні виділення з піхви різного кольору з кров'янистими включеннями або без них;
- хворобливість в області таза;
- часте сечовипускання, особливо при циститі;
- відчуття дискомфорту після статевого акту;
- порушення менструального циклу, зокрема, рясні виділення, збільшення тривалості циклу, хворобливість.
З урахуванням того, що жінка не в змозі в домашніх умовах визначити походження цервіциту і його причини, а часто й зовсім не може зрозуміти, що проблеми, які виникли у статевій сфері, є цервіцитом, тільки своєчасне звернення до лікаря дозволить зупинити розвиток патологічного процесу і не допустити ускладнень.
Діагностика цервіциту: як відбувається?
При будь-якому дискомфорті жінці необхідно звернутися до лікаря. Оперативна діагностика дає можливість призначити лікування. При цьому, чим раніше воно розпочато, тим більш «безпечні» препарати будуть призначатися лікарем. Діагностика відбувається в кілька етапів:
- Огляд гінеколога в умовах лікарні. Лікар визначає наявність вогнищ запалення шляхом пальпації, оцінює загальний стан статевих органів (наявність ерозій, ущільнень, локацій неприродного кольору, стан слизових оболонок). Для детального огляду використовується вагінальне дзеркало.
- Кольпоскопія. Той же огляд, але за допомогою спеціального медичного приладу. Завдяки значному збільшенню вдається детально вивчити стан шийки матки, зокрема, патологічні зміни епітелію.
- Лабораторні дослідження. Проводяться дослідження мазків з піхви на наявність бактеріальної мікрофлори і підбір антибактеріальних препаратів. Також проводиться загальний і біохімічний аналіз крові, аналіз сечі. Дані методи дозволяють скласти повну картину захворювання і розробити оптимальну схему лікування.
- Використання методу ПЛР. Метод досить рідкісний і доступний не в кожній лікарні, проте дозволяє виявити багатьох збудників, яких складно визначити, таких як хламідії, гонококи, папіломавіруси.
Профілактика цервіциту
Практично 90% цервіцитів викликано інфекціями, які потрапляють в організм статевим шляхом, тому профілактика захворювання буде елементарною. Це упорядкування статевих зв'язків, використання бар'єрних засобів контрацепції і регулярне відвідування гінеколога, особливо в разі ведення активного статевого життя з різними партнерами. При спонтанному статевому акті з метою профілактики можна використовувати спеціальні дезінфікуючі препарати для знищення потенційних патогенів.
Дотримання елементарних правил гігієни також необхідне. Завдяки їм вам вдасться підтримувати природні захисні властивості слизової піхви. Обов'язково потрібно звертати увагу на інші захворювання статевої сфери та своєчасно їх лікувати.
Лікування цервіциту
Ніколи не займайтеся самолікуванням. Цервіцит — серйозне захворювання, боротися з яким потрібно тільки під контролем лікаря. Схема лікування підбирається в залежності від етіології захворювання. Оскільки найчастіше цервіцит має інфекційну природу, основними препаратами є антибактеріальні. При грибковому або вірусному цервіциті призначаються протигрибкові та противірусні медикаменти відповідно. Також до схеми лікування фахівець може включити інші ліки, наприклад:
- гормональні препарати;
- імуномодулятори;
- протизапальні препарати;
- антисептики;
- вітамінні комплекси.
Своєчасне лікування цервіциту в умовах стаціонару — ваш шлях до швидкого одужання.
