Склад:
діюча речовина: 1 мл розчину містить 2 мг доксорубіцину гідрохлориду;
допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева концентрована, вода для ін’єкцій.
Показання:
Доксорубіцин медак – цитотоксичний лікарський засіб, показаний при таких непластичних захворюваннях:
- дрібноклітинний рак легенів;
- рак молочної залози;
- рецидивуюча карцинома яєчників;
- системна терапія місцевопоширеного або метастазуючого раку сечового міхура;
- внутрішньоміхурова профілактика рецидиву захворювання при поверхневому раку сечового міхура після трансуретральної резекції;
- ад’ювантна та неоад’ювантна терапія при остеосаркомі;
- розповсюджені форми саркоми м’яких тканин у дорослих;
- саркома Юінга;
- лімфома Ходжкіна;
- неходжкінська лімфома;
- гострий лімфобластний лейкоз;
- гострий мієлобластний лейкоз;
- розповсюджена множинна мієлома;
- пізня стадія або рецидив ендометріальної карциноми;
- пухлина Вільямса;
- пізня стадія папілярного/фолікулярного раку щитовидної залози;
- анапластичний рак щитовидної залози;
- розповсюджена нейробластома.
Доксорубіцин медак часто застосовується разом з іншими цитостатичними засобами у схемах комплексної хіміотерапії.
Протипоказання:
Гіперчутливість до діючої речовини або допоміжних речовин, які входять до складу препарату. Вагітність та період годування груддю.
Протипоказання при внутрішньовенному введенні:
- персистуюча мієлосупресія або тяжкий стоматит, спричинені попереднім цитотоксичним лікуванням та/або опроміненням;
- системні інфекції;
- тяжкі порушення функції печінки;
- тяжка аритмія, серцева недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, гостре запальне захворювання серця;
- попереднє лікування максимальними кумулятивними дозами антрациклінів;
- підвищена схильність до кровотеч.
Протипоказання при внутрішньоміхуровому введенні:
- інвазивні пухлини, що проростають в сечовий міхур;
- інфекції сечовидільного тракту;
- запалення сечового міхура;
- проблеми при катетеризації, наприклад стеноз уретри;
- гематурія.
Застосування препарату слід припинити за наявності або розвитку пригнічення кісткового мозку або появі виразок в роті. Останньому можуть передувати такі симптоми-передвісники, як відчуття печіння в роті. За наявності цього симптому продовжувати застосування препарату не рекомендується.
Спосіб застосування:
Лікування Доксорубіцином медак слід розпочинати після консультації з кваліфікованим лікарем, що має досвід застосування цитотоксичної терапії, або під його наглядом.
З огляду на ризик розвитку кардіоміопатії, що може загрожувати життю пацієнта, перед кожним застосуванням препарату слід зважувати ризик і користь для кожного окремого пацієнта.
Внутрішньовенне введення
Доза доксорубіцину залежить від схеми лікування, загального стану пацієнта та попередньої терапії.
Щоб уникнути кардіоміопатії рекомендується, щоб кумулятивна доза доксорубіцину за все життя (включаючи супутні лікарські препарати, такі як даунорубіцин) не перевищувала 450-550 мг/м² площі поверхні тіла. Якщо пацієнт із супутнім захворюванням серця отримує медіастинальну і/або променеву терапію або отримував раніше алкілуючі препарати чи отримує на даний момент інші кардіотоксичні протипухлинні препарати, або належить до групи пацієнтів з високим ступенем ризику (наявність артеріальної гіпертензії більше 5 років, ішемічна хвороба серця, вада серця чи інфаркт міокарда в анамнезі, вік понад 70 років), максимальна кумулятивна доза доксорубіцину не повинна перевищувати 400 мг/м2 площі поверхні тіла. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати серцеву функцію.
Розчин вводять через систему для внутрішньовенних інфузій у вільному потоці натрію хлориду 0,9 % або декстрози 5 % у велику вену, використовуючи голку-метелик, упродовж 2-3 хвилин. Цей метод мінімізує ризик виникнення тромбозу та перивенозної екстравазації, що може призвести до тяжкого запалення підшкірної клітковини та некрозу тканин.
Дозу препарату розраховують, як правило, залежно від площі поверхні тіла. Виходячи з цього, рекомендованою дозою доксорубіцину при монотерапії є 60-75 мг/м² площі поверхні тіла один раз на 3 тижні. Якщо препарат застосовуюєть у комбінації з іншими протипухлинними засобами дозу доксорубіцину потрібно зменшити до 30-40 мг/м² 1 раз на 3 тижні.
Для пацієнтів, які не можуть отримувати повнодозову терапію (наприклад, у разі імуносупресії, старечого віку), альтернативна доза становить 15-20 мг/м² площі поверхні тіла на тиждень.
Пацієнти, які раніше отримували променеву терапію
Для пацієнтів, які раніше отримували променеву терапію в медіастинальну/перикардіальну ділянку, максимальна кумулятивна доза доксорубіцину не повинна перевищувати 400 мг/м2 площі поверхні тіла.
Літні пацієнти
Для літніх пацієнтів дозу препарату можна знизити.
Діти
Дозу для дітей потрібно зменшити, оскільки діти мають підвищений ризик кардіотоксичності, особливо пізньої. Слід очікувати появу мієлотоксичності, що досягає максимуму на 10-14 день від початку лікування. Максимальна кумулятивна доза для дітей становить 400 мг/м².
Печінкова недостатність
При порушенні функції печінки дозу препарату знижують (див. Таблицю 1).
Таблиця 1:
Рівень білірубіну у сироватці крові
|
Утримання бром сульфат фталеїну (БСФ)
|
Рекомендована доза
|
20-50 мкмоль/л
|
9 – 15 %
|
50 % нормальної дози
|
> 50 мкмоль/л
|
> 15 %
|
25 % нормальної дози
|
Ниркова недостатність
Пацієнтам з нирковою недостатністю (ШКФ менше ніж 10 мл/хв) застосовують лише
75 % запланованої дози.
Пацієнти з надмірною масою тіла
Пацієнтам з надмірною масою тіла рекомендується зменшити початкову дозу або подовжити інтервал між застосуванням доз.
Внутрішньоміхурове введення.
Доксорубіцин медак застосовується для внутрішньоміхурового введення з метою лікування поверхневого раку сечового міхура та для запобігання рецидиву після трансуретральної резекції. Рекомендована доза препарату для внутрішньоміхурового лікування поверхневого раку сечового міхура становить 30-50 мг у 25-50 мл фізіологічного розчину на інстиляцію. Оптимальна концентрація становить приблизно 1 мг/мл. Розчин повинен залишатися у сечовому міхурі протягом 1–2 годин. Протягом цього часу пацієнту слід змінювати положення тіла на 90 градусів кожні 15 хвилин. Для уникнення небажаного розбавлення доксорубіцину сечею пацієнт повинен утримуватись від споживання рідини протягом 12 годин до інстиляції (це повинно знизити виділення сечі приблизно до 50 мл/год). Інстиляції препарату можна повторювати з інтервалом від 1 тижня до 1 місяця, залежно від того, є лікування терапевтичним чи профілактичним.
Діти.
Застосовують дітям з народження.
Торгівельна назва |
ДОКСОРУБИЦИН
|
Фармакотерапевтична група |
Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Цитотоксичні препарати (антрацикліни та споріднені сполук |
Состав |
1 мл розчину містить 2 мг доксорубіцину гідрохлориду |
Форма випуску |
розчин для інфузій, 2 мг/мл по 5 мл (10 мг) або по 10 мл (20 мг), або по 25 мл (50 мг), або по 100 мл (200 мг) у флаконі, по 1 або 5 флаконів в упаков |
Міжнародна непатентована назва (МНН) |
Doxorubicin
|
Анатомо-терапевтично-хімічна (АТХ) класифікація |
L - Протипухлинні препарати та імуномодулятори L01 - Протипухлинні препарати L01D - Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати L01DB - Антрацикліни та споріднені сполуки L01DB01 - Доксорубіцин |
Термін придатності |
24, міс |
Виробник |
MEDAC |
Номер Реєстраційного посвідчення |
UA/14471/01/01 |
GTIN |
4037353016446 |