Гломерулонефрит
Важливим компонентом системи виділення є нирки. Функціональність органу безпосередньо залежить від роботи нефронів (ниркових клубочків та канальців). Поразка цієї структурно-функціональної одиниці викликає захворювання на гломерулонефрит.
Результатом запального процесу стає порушення процесу виведення з організму токсичних сполук, рідини, продуктів обміну. Хвороба може мати інфекційно-алергічну або аутоімунну природу. Розвивається у чоловіків частіше, ніж у жінок. Лікування необхідно розпочати за перших симптомів патології. Захворювання є небезпечним ускладненнями аж до скорочення тривалості життя.
Причини гломерулонефриту
Спровокувати порушення у роботі нирок можуть різні фактори. Основні причини гломерулонефриту:
- бактеріальна інфекція, у тому числі ЛОР-органів (наприклад, пневмококів, стафілококів, стрептококів);
- вірусні захворювання – кір, краснуха, гепатити;
- інвазії паразитами;
- переохолодження (викликає зниження імунітету та активізацію патогенної або умовно-патогенної флори;
- реакція на ліки, вакцину, отруту комах;
- алкогольна інтоксикація.
Хронічний гломерулонефрит – наслідок гострого. Причини його виникнення тому ті ж самі.
Форми захворювання
Характер хвороби визначають не лише симптоми – хронічний гломерулонефрит або гострий – а й зміни, які вона викликає. Вирізняють такі форми ураження нирок:
- латентне – зміни відмічаються лише у сечі (незначна присутність білка, крові, виявляються лейкоцити);
- хронічний – відзначаються зміни з боку серцево-судинної системи;
- гематуричний гломерулонефрит – це форма, при якій наявність крові в сечі помітна і без досліджень (на око);
- хронічний з нефротичним синдромом – набряки, білок у сечі, підвищення холестерину в крові;
- змішана – присутні набряки, сильна гіпертензія, присутні ознаки ниркової недостатності.
Симптоми гломерулонефриту
Основні симптоми гломерулонефриту – результат затримки рідини у організмі. Пацієнти скаржаться на набряклість тканин (особливо обличчя). Картина яскравіша в ранковий час. Стабільно підвищено артеріальний тиск. Скорочується частота та обсяг сечовипускання. Скупчення рідини у легенях провокує кашель. З прогресуванням патології з'являються набряки нижніх кінцівок. У сечі є піна або бульбашки. Частий симптом гострого гломерулонефриту – зміна кольору урини. Попадання крові надає сечі іржавого відтінку.
Порушується загальний стан хворого. Можуть турбувати носові кровотечі, нудота, блювання. З'являються скарги на порушення сну, м'язові судоми, біль у животі, попереку.
Діагностика
Діагностика гломерулонефриту починається з лабораторних аналізів. Пацієнт здає ОАК, ОАМ. На можливе захворювання вказує присутність в урин крові (еритроцитів), білка, лейкоцитів. Специфічним маркером є концентрація сечовини та креатину. В аналізі крові відзначається помірна або виражена анемія.
Перше у переліку інструментальної діагностики – УЗД. Перед лікуванням гломерулонефриту для уточнення діагнозу може бути призначено КТ заочеревинного простору, біопсія нирок, ренографія, реносцинтиграфія.
Профілактика та прогноз
Більшість випадків захворювань – результат діяльності патогенів Запобігти гострому гломерулонефриту допоможе своєчасне усунення інфекції в організмі. Необхідно відразу і повністю лікувати хвороби органів дихальної системи, поразки шкіри.
У числі заходів профілактики – контроль артеріального тиску, фізичних навантажень (особливо підняття тяжкості). Дотримуйтесь правильного харчування з мінімумом дратівливих та шкідливих компонентів (алкоголь, хімія). Не займайтеся самолікуванням. Безконтрольний прийом ліків негативно впливає не лише на печінку та шлунок, а й нирки.
Важливим фактором профілактики рецидивів та лікування хронічного гломерулонефриту є дієта. Під забороною перебувають смажені, гострі, жирні страви, копчення, консерви. Всі продукти повинні бути приготовлені на пару або запечені (без додавання олії). Від бульйонів також необхідно відмовитись. При складанні раціону акцент робиться на овочі та фрукти. Обов'язково присутність каш, молочних продуктів. Споживання солі обмежити (затримує рідину).
При правильному і своєчасному лікуванні прогноз сприятливий. Гостру форму з ймовірністю 90% у дорослих та 99% у дітей вдається вилікувати повністю. Прогноз при хронічному гломерулонефриті залежить від стану пацієнта, відгуку на терапію, дотримання рекомендацій щодо харчування та способу життя.
Медикаментозне лікування гломерулонефриту
Терапія тривала та комплексна. Обов'язково доповнена дієтою №7, дотриманням постільного режиму. Якщо діагноз підтверджено, проводиться госпіталізація хворого (як у гострому випадку, так і загострення хронічної патології).
Якщо патологія має інфекційну природу, проводиться протимікробна терапія. Це лікування гломерулонефриту препаратами сульфаніламідної групи та антибактеріальними засобами.
Застосування глюкокортикостероїдів показане лише при швидкому прогресуванні ураження нирок. Їхнє завдання – припинення аутоімунних реакцій. На початковому етапі використовують внутрішньовенні форми, далі – пероральні.
Для стимулювання виведення надлишку рідини, натрію у лікуванні гострого гломерулонефриту призначають сечогінні засоби. Ефективні діуретики з фуросемідом (Фуросемід, Лазікс), спіронолактоном (Спіронолактон, Верошпірон), індапамідом (Індапамід, Аріфон).
Лікування хронічного гломерулонефриту – препарати групи АПФ (ангіотензин-перетворюючі ферменти). Замовити в Здравиці можна Каптоприл, Еналаприл, Лізіноприл, Раміприл. З їхньою допомогою вдається зменшити тиск, знизити вміст білка в сечі. Допомагають уповільнити прогрес хвороби.
