Гідронефроз
Нірки, ці невтомні фільтри нашого тіла, особливо вразливі: будь-яке тривале порушення відтоку сечі може призвести до їх розширення, поступового витончення тканин і втрати функції. Цей стан, що розвивається поступово, часто залишається непоміченим до того часу, поки організм починає подавати тривожні сигнали. Так виникає гідронефроз – не хвороба сама по собі, а наслідок, результат прихованих процесів, які потребують уваги та своєчасного втручання.
Що таке гідронефроз
Гідронефроз – це захворювання, при якому через порушення відтоку сечі поступово розширюється чашково-лоханкова система нирки. Це відбувається коли на шляху сечі виникає перешкода – камінь, пухлина, звуження сечоводу або здавлення ззовні, наприклад, збільшеною простатою або вагітною маткою.
Патологія розвивається поступово. Вирізняють три стадії гідронефрозу: 1 ступінь характеризується незначним розширенням балії, при цьому відтік сечі порушений лише частково, а функція нирок практично не страждає. Ця стадія часто протікає безсимптомно; 2 ступінь – балія і чашки розширюються сильніше, а сама нирка збільшується в розмірах, ниркова тканина починає стоншуватися через постійний тиск сечі, що накопичилася, і функція органу поступово знижується; 3 ступінь – термінальна, нирка різко збільшується, її паренхіма (функціональна тканина) сильно атрофована, а функція практично втрачена.
Таким чином, ступеня гідронефрозу відображають прогресування хвороби від легкого порушення відтоку сечі до незворотного ураження нирки. Чим раніше виявлено захворювання, тим успішніше лікування.
Причини
Причини гідронефрозу можуть бути різноманітними, і їх можна розділити на кілька ключових категорій:
- обструкція сечоводу;
- вроджені аномалії;
- здавлення ззовні;
- функціональні порушення;
- пухлини та новоутворення.
Таким чином, причини гідронефрозу можуть бути як вродженими, так і набутими, а своєчасна діагностика допомагає запобігти серйозним ускладненням.
Симптоми гідронефрозу
Симптоми гідронефрозу відрізняються залежно від ступеня ураження нирки, швидкості розвитку патології та причини порушення відтоку сечі. На ранніх стадіях захворювання може протікати безсимптомно, але з прогресуванням з'являються характерні ознаки:
- больові відчуття;
- зміни в сечовипусканні;
- ознаки інфекції;
- пальповане утворення;
- підвищена стомлюваність;
- набряки;
- артеріальна гіпертензія.
У деяких випадках симптоми можуть бути відсутніми, і патологія виявляється випадково при УЗД або КТ. Однак при появі будь-яких підозрілих ознак важливо своєчасно звернутися до лікаря, щоб уникнути ускладнень, таких як ниркова недостатність.
Діагностика
Діагностика включає комплекс методів: УЗД нирок – основний скринінговий спосіб, що виявляє розширення балії та чашок; екскреторну урографію для оцінки функції нирок та рівня обструкції; КТ або МРТ із контрастом при підозрі на пухлини або аномалії судин; радіоізотопну нефросцинтиграфію для визначення збереження ниркової функції; загальний та біохімічний аналізи крові та сечі для виявлення запалення та порушення роботи нирок.
Лікування гідронефрозу
Лікування гідронефрозу залежить від причини, ступеня ураження нирки та наявності ускладнень. Якщо стан спричинений інфекцією або запаленням, застосовують лікування гідронефрозу без операції – антибіотики, протизапальні та спазмолітики, які можна замовити в онлайн-аптеці з доставкою. Однак при механічній обструкції (камені, пухлини, стриктури) частіше потрібне хірургічне втручання: ендоскопічне видалення каменів, стентування сечоводу або пластику лоханочно-сечовідного сегмента. У тяжких випадках при втраті функції нирки може знадобитися нефректомія.
Рання діагностика та правильно підібране лікування гідронефрозу допомагають зберегти функцію нирки та уникнути ускладнень.
Профілактика
Профілактика включає своєчасне лікування сечокам'яної хвороби, інфекцій сечовивідних шляхів та регулярне обстеження у уролога при вроджених аномаліях. Важливо дотримуватись питного режиму (1,5-2 л води на день), обмежувати сіль та продукти, що провокують камнеутворення (жирне, гостре, шоколад). При вагітності та хронічних урологічних захворюваннях рекомендується контроль УЗД нирок, а при перших симптомах (біль у попереку, порушення сечовипускання) – негайна діагностика, щоб запобігти прогресу хвороби.
Часті питання
Чи може гідронефроз пройти сам?
Гідронефроз рідко проходить самостійно, оскільки він виникає через механічне порушення відтоку сечі (наприклад, при каменях, звуженнях сечоводу або пухлинах). Якщо причина є тимчасовою – наприклад, невеликий камінь вийшов сам або спав набряк після запалення – функція нирки може відновитись. Однак у більшості випадків потрібне лікування: видалення перешкоди, стентування сечоводу або операція.
Що не можна робити при гідронефрозі?
При гідронефрозі не можна допускати зневоднення, а й зловживати рідиною (особливо перед сном), уникати солоної, гострої їжі та алкоголю, щоб не навантажувати нирки. Протипоказані важкі фізичні навантаження, переохолодження та безконтрольний прийом знеболювальних (НПЗЗ), які можуть погіршити функцію нирок.
Чим небезпечний гідронефроз нирки?
Гідронефроз нирки загрожує поступовою атрофією нирки через порушення відтоку сечі та підвищений тиск у балії, що може призвести до хронічної ниркової недостатності, інфікування (пієлонефриту), сечокам'яної хвороби та навіть розриву нирки у запущених випадках, тому потребує негайного лікування для усунення причин закупорки сечових шляхів.
Ключові моменти
- Гідронефроз – це патологічне розширення ниркових балій та філіжанок внаслідок порушення відтоку сечі.
- Основний механізм розвитку – підвищення тиску в нирці через перешкоди у сечовивідних шляхах.
- Вроджені причини включають аномалії розвитку сечоводу, клапани уретри або неправильне положення нирки. Серед набутих причин найчастіше зустрічаються сечокам'яна хвороба, пухлини та стриктури сечоводу.
- Гостра форма проявляється інтенсивним болем у попереку, нудотою та гематурією. Хронічна форма часто протікає малосимптомно, з періодичними тупими болями та підвищеною стомлюваністю.
- Діагностика починається з УЗД нирок, яке виявляє розширення чашково-лоханкової системи. Для уточнення причин застосовують КТ або МРТ з контрастуванням, а також екскреторну урографію.
- Консервативне лікування включає знеболювальні, антибіотики та тимчасове дренування нирки за допомогою стенту або нефростоми. Хірургічне лікування спрямоване на усунення причин обструкції: видалення каміння, пластику сечоводу або резекція пухлини.
- Профілактика полягає у своєчасному лікуванні сечокам'яної хвороби та інфекцій сечовивідних шляхів.