Альфорт декса i в розчин д/ін 50мг/2мл 2мл №6

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АЛЬФОРТ ДЕКСА І.В.

(ALFORT DEXA І.V.)

Склад:

діюча речовина: декскетопрофену трометамол;

1 мл розчину для ін’єкцій містить декскетопрофену трометамолу 36,9 мг, що еквівалентно декскетопрофену 25 мг;

допоміжні речовини: етанол (96 %), натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний однорідний розчин.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Декскетопрофену трометамол – це сіль пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Механізм її дії базується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення циклооксигенази. Зокрема, гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG₂ та PGH₂, з яких утворюються простагландини PGE₁, PGE₂, PGF_2a, PGD₂, а також простациклін PGI₂ та тромбоксани ТхА₂ і ТхВ₂. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату. Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2. Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол чинить виражену аналгетичну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю після хірургічних втручань (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект препарату проявлявся швидко та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу зазвичай становить 8 годин. Проведені дослідження продемонстрували, що застосування препарату дає змогу значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтом, призначали і декскетопрофену трометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30-45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу людині максимальна концентрація препарату у плазмі крові (С_max) досягається приблизно через 20 хвилин (від 10 до 45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг препарату площа під кривою «концентрація-час» (AUC) пропорційна дозі. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC та C_max після останнього внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу. Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення – 1-2,7 години. Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-). Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, був значно вищий (до 55 %), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці у С_max та часі її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційному болю, ниркових коліках та болю у попереку (біль у спині).

Протипоказання.

Препарат не слід застосовувати у таких випадках:

- пацієнтам із підвищеною чутливістю до декскетопрофену, до будь-якого іншого НПЗЗ або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

- пацієнтам, у яких ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗЗ спричиняли напади астми, кропив’янку або алергічні реакції (бронхоспазм, гострий риніт, поліпи в носі, кропив’янку або ангіоневротичний набряк); у таких пацієнтів зафіксовано серйозні (у рідкісних випадках — летальні) реакції, схожі на анафілаксію через НПЗЗ;

- відомі фотоалергічні або фототоксичні реакції під час лікування кетофеном або фібратами;

- пацієнтам з активною або підозрою на активну пептичну виразку/шлунково-кишкову кровотечу або будь-якими випадками шлунково-кишкової кровотечі, утворенням виразок або перфораціями в анамнезі;

- пацієнтам із хронічною диспепсією;

- пацієнтам із випадками шлунково-кишкової кровотечі або перфорації в анамнезі, які були пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ;

- пацієнтам з іншою активною кровотечею або порушенням гемостазу;

- пацієнтам із хворобою Крона або виразковим колітом;

- при бронхіальній астмі в анамнезі;

- пацієнтам із серцевою недостатністю тяжкого ступеня;

- пацієнтам із порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/хв);

- пацієнтам із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (оцінка 10–15 за шкалою Чайлда-П’ю);

- пацієнтам із геморагічним діатезом та при інших порушеннях згортання крові;

- пацієнтам зі зневодненням тяжкого ступеня (викликаним блюванням, діареєю або недостатнім споживанням рідини);

- під час ІІІ триместру вагітності та в період годування груддю;

- препарат протипоказаний для лікування периопераційного болю на тлі операції з аортокоронарного шунтування (АКШ);

- препарат протипоказаний для застосування з метою нейроаксіального (інтратекального або епідурального введення (через вміст етанолу).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нерекомендовані комбінації:

Інші НПЗЗ, включаючи високі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу): супутнє застосування деяких НПЗЗ може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок та кровотечі через синергетичний ефект.

Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити прояви антикоагулянтів, таких як варфарин, через високе зв’язування декскетопрофену з білками плазми і пригнічення тромбоцитарної функції та ушкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо комбінації не можна уникнути, слід здійснювати ретельний клінічний нагляд та моніторинг лабораторних показників.

Гепарини: підвищений ризик кровотечі (через пригнічення тромбоцитарної функції та ушкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). Якщо комбінації не можна уникнути, слід здійснювати ретельний клінічний нагляд та моніторинг лабораторних показників.

Кортикостероїди: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкових виразок або кровотечі.

Літій (описано при застосуванні деяких НПЗЗ): НПЗЗ підвищує рівень літію в крові, що може досягти токсичних значень (знижене виведення літію із сечею). Тому ці параметри потребують моніторингу на початку, при коригуванні та при відміні лікування декскетопрофеном.

Метотрексат, що застосовується у високих дозах (15 мг/тиждень або більше): підвищена гематологічна токсичність метотрексату через зниження його ниркового кліренсу протизапальними засобами загалом.

Гідантоїни та сульфонаміди: токсичні прояви цих речовин можуть посилюватися.

Комбінації, що потребують застережень:

Діуретики, інгібітори (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ: декскетопрофен може знижувати вплив діуретиків та інших гіпотензивних засобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або пацієнтів літнього віку із порушеннями функції нирок) одночасне застосування засобів, які пригнічують дію інгібіторів циклооксигенази та інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або антибактеріальних аміноглікозидів, можуть призвести до подальшого погіршення функції нирок, що зазвичай є оборотним. У разі комбінованого застосування декскетопрофену та діуретика важливо переконатися у тому, що пацієнт належним чином отримує рідину, а також слід здійснювати моніторинг функції нирок на початку лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Метотрексат, що застосовується у низьких дозах (менше 15 мг/тиждень): підвищена гематологічна токсичність метотрексату загалом через зниження його ниркового кліренсу протизапальними засобами. Щотижневий моніторинг аналізу крові протягом перших тижнів комбінації. Підвищений нагляд у разі наявності навіть легкого ступеня порушення функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку.

Пентоксифілін: підвищений ризик кровотечі. Підвищити клінічний моніторинг та частіше перевіряти час кровотечі.

Зидовудин: ризик підвищеної токсичності по відношенню до еритроцитарної лінії клітин шляхом впливу на ретикулоцити, з анемією тяжкого ступеня, що трапляється через один тиждень після початку застосування НПЗЗ. Робити загальний аналіз крові та перевіряти кількість ретикулоцитів через 1–2 тижні після початку лікування НПЗЗ.

Сульфонілсечовина: НПЗЗ може підвищити гіпоглікемічну дію сульфонілсечовини шляхом витіснення з місць зв’язування з протеїнами плазми.

Комбінації, на які слід звертати увагу:

Бета-блокатори: лікування НПЗЗ може зменшити їхній гіпотонічний ефект шляхом пригнічення синтезу простагландинів.

Циклоспорин та такролімус: нефротоксичність може бути посилена при застосуванні НПЗЗ через ниркові простагландинопосередковані прояви. Під час комбінованої терапії слід здійснювати моніторинг функції нирок.

Тромболітичні засоби: підвищений ризик кровотечі.

Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Пробенецид: концентрації декскетопрофену в плазмі крові можуть збільшитися; ця взаємодія може бути пов’язана з інгібуючим механізмом у місці ниркової канальцевої секреції та глюкуронокон’югації і потребує коригування дози декскетопрофену.

Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть підвищити концентрацію глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон: зважаючи на теоретичний ризик того, що інгібітори простагландинсинтетази можуть погіршити ефективність міфепристону, НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону.

Хінолонові антибіотики: дані у тварин вказують на те, що високі дози хінолонів у комбінації з НПЗЗ можуть викликати ризик розвитку конвульсій.

Тенофовір: одночасне застосування з НПЗЗ може збільшувати рівень азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові; слід моніторувати функцію нирок, щоб контролювати потенційний синергічний вплив на функцію нирок.

Деферазирокс: одночасне застосування з НПЗЗ може підвищити ризик шлунково-кишкової токсичності; необхідно проводити ретельний клінічний моніторинг при застосуванні деферазироксу з НПЗЗ.

Пеметрексед: одночасне застосування з НПЗЗ може знизити елімінацію пеметрекседу, тому слід застосовувати вищі дози НПЗЗ; пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати одночасного застосування пеметрекседу з НПЗЗ протягом 2 днів до і 2 днів після введення пеметрекседу.

Особливості застосування.

Загальні

З обережністю слід застосовувати лікарський засіб пацієнтам з алергічними станами в анамнезі. Необхідно уникати застосування препарату у комбінації з іншими НПЗЗ, у тому числі із селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен може маскувати симптоми інфекційних захворювань. У окремих випадках було описано загострення інфекцій при тимчасовому зв'язку із застосуванням НПЗЗ. Якщо під час терапії спостерігаються ознаки бактеріальної інфекції або погіршення стану, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки та/або нирок, а також пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю, оскільки у них на тлі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі та поява периферичних набряків. Через підвищений ризик нефротоксичності препарат слід з обережністю застосовувати при лікуванні діуретичними засобами, а також пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії.

Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності, оскільки на тлі застосування препарату підвищується ризик виникнення серцевої недостатності.

Найбільше порушень функції нирок, серцево-судинної системи та печінки виникає у пацієнтів літнього віку.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме – пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.

Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях, і впливу на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофен трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемостаз, наприклад варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензєю та/або застійною серцевою недостатністю легкої або помірної тяжкості слід перебувати під ретельним наглядом лікаря через можливу затримку рідини в організмі та появу периферичних набряків.

Відповідно до наявних клінічних та епідеміологічних даних застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику виникнення станів, спричинених тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда або інсульту. Даних для виключення декскетопрофену трометамолу недостатньо.

Одна ампула препарату містить 200 мг етанолу, що дорівнює 5 мл пива або 2,08 вина на дозу. Препарат може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні препарату у І та ІІ триместрах вагітності, дітям та пацієнтам із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також пацієнтам з епілепсією. Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому майже не містить вільного натрію.

Не можна очікувати, що декскетопрофен замінить кортикостероїди або лікуватиме кортикостероїдну недостатність. Раптове припинення застосування кортикостероїдів може призвести до погіршення захворювання. Пацієнти, які проходять терапію кортикостероїдами протягом тривалого часу, повинні поступово зменшувати їх дозу у разі прийняття рішення про припинення застосування кортикостероїдів.

Вплив на травний тракт

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразок або перфорації, які можуть бути летальними, зафіксовано при застосуванні всіх НПЗЗ у будь-який момент лікування, з попереджувальними симптомами або серйозними шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі або без них. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі або при утворенні виразок застосування препарату слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорація підвищуються зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.

Лише один із п’яти пацієнтів, у яких розвивається серйозне небажане явище у верхньому відділі травного тракту при застосуванні терапії НПЗЗ, має симптоми. Виразки, значна кровотеча або перфорація у верхньому відділі травного тракту, викликані застосуванням НПЗЗ, виникають приблизно у 1 % пацієнтів, які лікуються протягом 3–6 місяців, і приблизно у 2–4 % пацієнтів, які лікуються протягом одного року. Такі тенденції продовжуються при тривалішому застосуванні, підвищуючи вірогідність розвитку серйозних шлунково-кишкових порушень у певний час протягом курсу лікування. Однак навіть короткотривала терапія не позбавлена ризику.

Пацієнти з пептичною виразкою та/або шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі, які застосовують НПЗЗ, мають більш ніж у 10 разів вищий ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі порівняно з пацієнтами, які не мають жодного із цих факторів ризику.

Інші фактори, які підвищують ризик шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів, які лікуються за допомогою НПЗЗ, включають одночасне застосування пероральних кортикостероїдів або антикоагулянтів, триваліше застосування терапії НПЗЗ, паління, вживання алкоголю, старший вік або поганий загальний стан здоров’я. Найбільше спонтанних повідомлень про летальні шлунково-кишкові наслідки надходить щодо пацієнтів літнього віку або ослаблених пацієнтів.

Для мінімізації потенційного ризику небажаного явища з боку травного тракту у пацієнтів, які лікуються за допомогою НПЗЗ, слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду. Під час застосування препарату лікар має ретельно спостерігати за станом пацієнтів, зважаючи на можливу появу виразок та шлунково-кишкових кровотеч. У разі підозри виникнення серйозного небажаного явища з боку травного тракту необхідно негайно розпочати додаткове обстеження та лікування.

Слід негайно припинити застосування НПЗЗ до виключення серйозного небажаного явища з боку травного тракту. Для пацієнтів, які знаходяться у групі високого ризику, слід розглянути альтернативну терапію без застосування НПЗЗ.

У людей літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкові кровотечі та перфорація, які можуть бути летальними. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози.

НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі, оскільки існує ризик їх загострення. Застосування НПЗЗ може призводити до рецидивів неспецифічного виразкового коліту, а також хвороби Крона у пацієнтів, які знаходяться у фазі ремісії. Перед початком застосування декскетопрофену трометамолу пацієнтами, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід переконатися, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту щодо виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі.

Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад із мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.

Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травної системи, необхідно повідомити лікаря про всі незвичні симптоми, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі: пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.

Вплив на нирки

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції нирок. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може призвести до погіршення функції нирок, затримки рідини та набряку. З обережністю також слід застосовувати препарат пацієнтам, які отримують діуретичну терапію або в разі можливого розвитку гіповолемії, оскільки існує підвищений ризик нефротоксичності.

Довготривале застосування НПЗЗ призводить до папілярного некрозу та іншого ушкодження нирок. Крім того, оскільки ниркові простагландини відіграють компенсаторну роль у підтриманні ниркової перфузії, у пацієнтів також спостерігалася нефротоксичність. Застосування НПЗЗ такими пацієнтами може викликати дозозалежне зниження синтезу простагландинів і, відповідно, зменшення ниркового кровотоку, що може прискорити ниркову декомпенсацію. Високий ризик такої реакції мають пацієнти з погіршеною функцією нирок, серцевою недостатністю або порушеннями функції печінки, пацієнти, як приймають діуретики або інгібітори АПФ, а також пацієнти літнього віку.

Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.

Як і усі НПЗЗ, препарат може підвищувати рівень азоту сечовини та креатиніну у плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що може призвести до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності.

Під час лікування необхідно забезпечити достатнє споживання рідини для запобігання дегідратації та, можливо, пов’язаної підвищеної нефротоксичності.

Пацієнти літнього віку частіше страждають на порушення функції нирок.

Препарат протипоказаний пацієнтам із порушеннями функції нирок середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/хв).

Вплив на печінку

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, препарат може викликати тимчасове незначне збільшення значень деяких параметрів функції печінки, а також суттєво підвищити рівень АСТ та АЛТ. У разі відповідного підвищення значень цих параметрів лікування слід припинити.

Граничні підвищення одного або більше показників функції печінки можливі у 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗЗ, включно з декскетопрофеном. Такі відхилення лабораторних показників можуть прогресувати, можуть залишатися без змін або можуть нормалізуватися при продовженні терапії. Відчутні підвищення рівнів АЛТ або АСТ (приблизно втричі або більше від верхньої межі норми) зафіксовано приблизно у 1 % пацієнтів у клінічних випробуваннях НПЗЗ. Крім того, були повідомлення про рідкісні випадки небажаних реакцій з боку печінки тяжкого ступеня, включно з жовтяницею та летальним фульмінантним гепатитом, некрозом печінки та печінковою недостатністю, деякі з них були летальними.

Пацієнтів, які мають симптоми та/або ознаки, що вказують на порушення функції печінки, або в яких є відхилення показників функції печінки від норми, слід обстежити на предмет наявності розвитку більш серйозних небажаних реакцій з боку печінки під час терапії декскетопрофеном. Якщо клінічні ознаки та симптоми свідчать про розвиток хвороби печінки або виникають системні прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), лікування препаратом слід припинити та провести відповідні дослідження.

Пацієнти літнього віку частіше страждають на порушення функції печінки.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкої або помірної тяжкості слід перебувати під ретельним наглядом лікаря через можливу затримку рідини в організмі та появу периферичних набряків.

Відповідно до наявних клінічних та епідеміологічних даних застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися збільшенням ризику виникнення станів, спричинених тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда або інсульту. Даних для виключення декскетопрофену трометамолу недостатньо.

При неконтрольованій артеріальній гіпертензії, застійній серцевій недостатності, підтвердженій ішемічній хворобі серця, захворюванні периферичних артерій та/або судин головного мозку декскетопрофену трометамол слід застосовувати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Те саме слід робити перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань, такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління.

Усі НПЗЗ, включно з декскетопрофеном, можуть призвести до розвитку артеріальної гіпертензії або погіршення попередньо існуючої артеріальної гіпертензії, що може спричиняти підвищення частоти виникнення серцево-судинних порушень. У пацієнтів, які приймають тіазиди або петльові діуретики, може погіршитися відповідь на таке лікування під час застосування НПЗЗ. НПЗЗ, включно з декскетопрофеном, слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією. На початку лікування НПЗЗ та протягом усього курсу терапії слід здійснювати ретельний моніторинг артеріального тиску (АТ).

Усі неселективні НПЗЗ можуть пригнічувати агрегацію тромбоцитів та подовжувати тривалість кровотечі через пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та профілактичних доз низькомолекулярного гепарину у післяопераційний період оцінювали у контрольованих клінічних випробуваннях. Впливу на параметри коагуляції не спостерігалося. Однак слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які отримують терапію, що впливає на гемостаз, наприклад варфарин або інші кумарини чи гепарин, у разі застосування декскетопрофену трометамолу. Відповідний моніторинг та рекомендації потрібні для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю легкого або середнього ступеня в анамнезі, оскільки були повідомлення про затримку рідини та набряк у зв’язку з терапією НПЗЗ.

Дані клінічних випробувань та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування певних НПЗЗ (зокрема у високих дозах та протягом довготривалого лікування) може бути пов’язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфарктом міокарда або інсультом). Для виключення такого ризику для декскетопрофену трометамолу немає достатньо даних.

Пацієнти літнього віку частіше страждають від порушення серцево-судинної функції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на шкіру

Були повідомлення про дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій (у т.ч. з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, зокрема ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса–Джонсона та токсичного епідермального некролізу. Вірогідно, найбільший ризик їх виникнення спостерігається у пацієнтів на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипань, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препарат слід відмінити.

У виняткових випадках вітряна віспа може бути причиною серйозних інфекційних ускладнень шкіри та м’яких тканин. Дотепер вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій виключити неможливо. Тому рекомендується уникати застосування препарату у разі захворювання вітряною віспою.

Інша інформація

Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам із вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гостра переривчаста порфірія), зі зневодненням та/або безпосередньо після великого оперативного втручання.

При необхідності тривалого застосування терапію декскетопрофену слід регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, аналіз крові.

Реакції гіперчутливості

Серйозні гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок) спостерігалися в дуже рідкісних випадках. Лікування слід припинити при перших ознаках серйозних реакцій гіперчутливості після прийому декскетопрофену. Залежно від симптомів, будь-які медично необхідні процедури повинні бути ініційовані фахівцями охорони здоров’я.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, можуть з’явитися анафілактоїдні реакції у пацієнтів з відомим попереднім застосуванням декскетопрофену. Препарат не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою (непереносимість аналгетиків або непереносимість ацетилсаліцилової кислоти, що спостерігаються у пацієнтів з астмою, називаються аспіриновою тріадою). Такий симптомокомплекс зазвичай з’являється у пацієнтів з астмою, які мають риніт з поліпами у носі або без них, або у яких спостерігається бронхоспазм тяжкого ступеня, що потенційно може бути летальним, після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. У випадках появи анафілактоїдних реакцій слід звернутися за невідкладною допомогою.

Гематологічні прояви

Інколи у пацієнтів, які застосовують НПЗЗ включно з декскетопрофеном, спостерігається анемія. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, прихованою або великою шлунково-кишково кровотечею або частково описаним впливом препарату на еритропоез. У пацієнтів, які проходять довготривале лікування НПЗЗ включно з декскетопрофеном, слід регулярно перевіряти рівень гемоглобіну або гематокрит, якщо у них з’являються ознаки або симптоми анемії.

НПЗЗ пригнічують агрегацію тромбоцитів і, як було доведено, подовжують час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їхній вплив на тромбоцитарну функцію кількісно менший, триває менше і є оборотним. Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які застосовують препарат АЛЬФОРТ ДЕКСА І.В. і можуть мати небажані явища внаслідок погіршення функції тромбоцитів, наприклад пацієнтів із порушеннями коагуляції або пацієнтів, які приймають антикоагулянти.

Лабораторні тести

Оскільки можуть з’явитися серйозні реакції з боку травного тракту (виразки та кровотеча) без попереджувальних симптомів, лікарям слід спостерігати за можливою появою ознак або симптомів шлунково-кишкової кровотечі. Пацієнтам, які проходять довготривале лікування НПЗЗ, слід періодично робити загальний аналіз крові та перевіряти хімічний склад крові. Якщо клінічні ознаки та симптоми свідчать про розвиток захворювання печінки або нирок, появу системних проявів (наприклад, еозинофілії та/або висипань), або якщо біохімічні показники функції печінки продовжують погіршуватися або відхиляються від норми, лікування препаратом слід припинити.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Загальна рекомендація

Категорія вагітності — С (під час І та ІІ триместрів) і D (під час ІІІ триместру).

Жінки, здатні народжувати/контрацепція

Жінкам, здатним народжувати, слід застосовувати відповідний метод контрацепції.

Вагітність

Препарат протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності та у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Пригнічення синтезу простагландинів може негативним чином вплинути на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані з епідеміологічних досліджень свідчать про підвищення ризику мимовільного аборту, а також розвитку вад серця та гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранньому терміні вагітності. Абсолютний ризик аномалії серцево-судинної системи підвищувався від менше ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується з підвищенням дози та збільшенням тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Однак дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили репрудуктивної токсичності.

Призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки у разі нагальної потреби. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування.

Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють нижчезазначені ризики:

Ризик для плода:

- кардіопульмональний токсичний синдром (із закупоркою артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя.

Ризик для матері та дитини наприкінці вагітності:

- подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;

- затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає.

Фертильність

Як і з іншими НПЗЗ, застосування декскетопрофену трометамолу може погіршити фертильність жінок, тому він не рекомендується для застосування жінкам, які намагаються завагітніти. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або які проходять обстеження на предмет фертильності, слід розглянути можливість припинення застосування декскетопрофену трометамолу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування препарату можливе виникнення запаморочення, сонливості та підвищеної втомлюваності, тому не виключається слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати інші механізми. Пацієнти повинні це враховувати та об’єктивно оцінювати свою здатність до виконання таких робіт.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводять через 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2 діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Порушення з боку печінки.

Для пацієнтів із патологією печінки легкого або середнього ступеня (5-9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки препарат протипоказаний (10-15 балів за шкалою Чайлда-П’ю).

Порушення з боку нирок.

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60-89 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 59 мл/хв) препарат протипоказаний.

Внутрішньом’язове введення.

Розчин для ін’єкцій слід повільно вводити глибоко у м’яз.

Внутрішньовенна інфузія.

Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30-100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин повинен бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10-30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин.

Препарат, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Препарат не можна змішувати у розчині для інфузій з прометазином та пентазоцином.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення).

При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд.

Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

Препарат не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.

Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному ін’єкційному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразу після його приготування.

Сорбція діючої речовини не виявлялася при зберіганні розведених розчинів препарату у пластикових пакетах або пристроях для доставки, вироблених з етилвінілацетату, целюлози пропіонату, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду.

Препарат призначений лише для одноразового застосування, тому будь-яку кількість невикористаного розчину слід утилізувати. Перед застосуванням розчин слід візуально перевірити, щоб переконатися у його прозорості та безбарвності: препарат не слід застосовувати, якщо спостерігаються механічні включення.

Діти.

Препарат не слід застосовувати дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Передозування.

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.

Побічні реакції.

У нижченаведеній таблиці зазначено розподілені за системами органів і частотою побічні реакції: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (>1/10000), зв’язок яких із декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препарату на ринок.

Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у разі застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у хворих на системний червоний вовчак або у пацієнтів зі змішаними захворюваннями сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно до результатів досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Термін придатності.

3 роки.

Після розведення відповідно до вказівок, зазначених у інструкції для медичного застосування розведений розчин, за умови його належного захисту від сонячного світла, виявився хімічно стабільним протягом 24 годин при зберіганні при температурі 25 ° C.

З мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати негайно. У разі незастосування негайно, час та умови зберігання після розведення і перед застосуванням є відповідальністю користувача. Зазвичай вони не повинні перевищувати 24 години при температурі 2–8 ° C, окрім випадків, коли розведення відбувалося у контрольованих та валідованих асептичних умовах.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Умови зберігання після розведення див. у розділі «Термін придатності».

Несумісність.

Препарат не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.

Розведені розчини для інфузій, отримані як зазначено у розділі «Внутрішньовенні інфузії», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Упаковка.

По 2 мл в ампулі; по 3 або по 6 ампул у касеті у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ідол Ілач Долум Сан. ве Тідж. А.Ш.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Давутпаша Каддесі Джебеалібей Сокак № 20, Топкапі Зейтінбурну/Стамбул, Туреччина.

Заявник.

Дельта Медікел Промоушнз АГ, Швейцарія.

Місцезнаходження заявника.

Отенбахгассе 26, Цюрих СН – 8001, Швейцарія.