-
під час вагітності, за винятком випадків відсутності відповідної альтернативної терапії;
-
у жінок репродуктивного віку, для яких не виконані умови «Програми запобігання вагітності»;
-
захворювання печінки у стадії загострення;
-
тяжкі порушення функції печінки, особливо спричинені лікарськими засобами, в особистому або сімейному анамнезі;
-
порушення ферментів обміну сечовини;
-
підвищена чутливість до вальпроату натрію або до будь-якого компонента препарату;
-
порфірія;
-
відомі мітохондріальні розлади, спричинені мутаціями у гені, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу, наприклад у пацієнтів зі синдромом Альперса–Гуттенлохера та у дітей віком до 2 років, у яких підозрюється наявність розладу, пов’язаного з γ-полімеразою
Спосіб застосування та дози
Сироп Вінітел призначений для перорального прийому.
Добова доза залежить від віку та маси тіла. Лікарський засіб можна давати 2 рази на день.
Дозування
Дорослі
Початкова доза становить 600 мг на добу з поступовим збільшенням на 200 мг із триденними інтервалами до досягнення контролю над судомами. Зазвичай контроль досягається у межах дозування 1000 – 2000 мг на добу, тобто 20 – 30 мг/кг/добу. Якщо у цьому діапазоні не вдалось досягнути належного контролю, дозу може бути додатково збільшено до 2500 мг на добу.
Діти з масою тіла більше 20 кг
Початкова доза повинна становити 400 мг на добу (незалежно від маси тіла) з поступовим її збільшенням до досягнення контролю над судомами. Зазвичай контроль досягається у межах дозування 20 - 30 мг/кг/добу. Якщо у цьому діапазоні не вдалось досягнути належного контролю, дозу може бути додатково збільшено до 35 мг/кг/добу. При застосуванні дози вище 40 мг/кг/добу необхідно проводити контроль показників загального та біохімічного аналізу крові.
Діти з масою тіла менше 20 кг
Добова доза становить 20 мг/кг. У тяжких випадках дозу може бути збільшено, але лише у пацієнтів, у яких можливо контролювати рівень вальпроєвої кислоти у плазмі крові. У разі застосування дози вище 40 мг/кг/добу необхідно проводити контроль показників загального та біохімічного аналізу крові.
Пацієнти літнього віку
Хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика вальпроату модифікована, це має обмежене клінічне значення і дозування повинно визначатися ступенем контролю судом. Також у пацієнтів літнього віку збільшується об’єм розподілу, та внаслідок зменшення зв’язування препарату з плазмовим альбуміном частка вільної фракції вальпроату збільшується. Це може впливати на клінічну інтерпретацію рівнів вальпроєвої кислоти у плазмі крові.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам із нирковою недостатністю може знадобитися зменшення або збільшення дози пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Вальпроат підлягає діалізу. Дозу слід змінювати відповідно до клінічного спостереження за пацієнтом.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Не рекомендовано сумісне застосування саліцилатів та вальпроату, оскільки вони мають однаковий метаболічний шлях.
У пацієнтів, лікування яких включало в себе вальпроєву кислоту, спостерігались випадки порушення функції печінки, включаючи печінкову недостатність, що призводила до летальних наслідків.
Застосування саліцилатів не рекомендовано дітям віком до 16 років. Зокрема, сумісне застосування саліцилатів з вальпроатом у дітей віком до 3 років підвищує ризик токсичного ураження печінки .
Дівчатка, жінки репродуктивного віку
Лікування вальпроатом повинно бути ініційоване та контролюватися фахівцем, який має досвід лікування епілепсії. Вальпроат не слід застосовувати дівчаткам і жінкам репродуктивного віку, за винятком випадків, коли інші методи лікування є неефективними або непереносимими.
Вальпроат призначається та відпускається відповідно до «Програми запобігання вагітності». Під час регулярних переглядів лікування необхідно ретельно зважувати переваги та ризики лікування вальпроатом.
Вальпроат бажано призначати як монотерапію та застосовувати мінімальні ефективні дози, за можливості – у вигляді препарату з пролонгованим вивільненням. Добову дозу слід розділити щонайменше на два прийоми.
Комбінована терапія
У разі початку терапії вальпроатом у пацієнтів, які вже приймають інші протиепілептичні препарати, дозу останніх необхідно повільно зменшувати. Починати терапію вальпроатом слід поступово, при цьому цільової дози необхідно досягнути приблизно через 2 тижні. У деяких випадках при застосуванні вальпроату сумісно з протиепілептичними препаратами, які є індукторами печінкових ферментів (наприклад, фенітоїн, фенобарбітал та карбамазепін), може виникнути необхідність у підвищенні дози на 5 - 10 мг/кг/добу. Після повної відміни індукторів печінкових ферментів необхідно підтримувати належний контроль судом за допомогою нижчої дози вальпроату. При одночасному застосуванні з барбітуратами, зокрема, якщо спостерігається седація (особливо у дітей), дозування барбітуратів слід зменшити.
Примітка: У дітей, які потребують дози вище 40 мг/кг/добу, необхідно проводити контроль показників загального та біохімічного аналізу крові.
Оптимальне дозування визначається в основному контролем судом, а рутинне вимірювання рівня вальпроату у плазмі крові є непотрібним. Однак метод вимірювання рівня вальпроату у плазмі крові доступний і може бути корисним у випадках неналежного контролю судом або підозри на побічні реакції.