Ванкоміцин-віста ліофілізат для розчину для інфузій 500мг №1

Склад:

діюча речовина: vancomycin;

1 флакон містить ванкоміцину гідрохлориду у перерахунку на ванкоміцин 500 мг або 1000 мг

Допоміжні речовини: гідроксид натрію / соляна кислота (можлива наявність у зв'язку з необхідністю корекції рН).

Показання:

Лікування інфекцій, викликаних грампозитивними мікроорганізмами, які чутливі до препарату, у тому числі у пацієнтів з алергією до пеніцилінів та цефалоспоринів в анамнезі

• ендокардит;
• сепсис
• остеомієліт;
• інфекції центральної нервової системи;
• інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (пневмонія);
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• псевдомембранозний коліт (для внутрішнього прийому).

Запобігання ендокардиту у пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінових антибіотиків. Запобігання інфекції після хірургічних процедур у порожнині рота та ЛОР-органів.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до ванкоміцину або будь-якого іншого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози:

Ванкоміцин застосовувати для внутрішньовенного введення при лікуванні загрозливих для життя інфекцій. У жодному разі ванкоміцин не можна вводити у вигляді болюсної ін'єкції або внутрішньом'язово через болючість та можливий некроз у місці введення.

Реакції на введення препарату можуть залежати від концентрації розчину, так і від швидкості його введення. Для лікування дорослих рекомендується, щоб концентрація при введенні не перевищувала 5 мг/мл, а швидкість введення не перевищувала 10 мг/хв. Окремим хворим, яким необхідно обмежувати кількість рідини, що вводиться, можна вводити препарат з концентрацією до 10 мг/мл, але швидкість введення не повинна перевищувати 10 мг/хв. Висока концентрація введеного препарату збільшує ризик побічних реакцій.

Тривалість лікування залежить від терапевтичних показань, за яких застосовується препарат.

Внутрішньовенне застосування препарату.

Розчинити вміст флакона по 500 мг на 10 мл або вміст флакона по 1 г на 20 мл води для ін'єкцій.

Після розведення розчин препарату у флаконах залишається стабільним протягом 24 годин при температурі 25°С або протягом 96 годин у холодильнику при температурі від 2 до 8°С.

Потрібне подальше розведення: до розчину, що містить 500 мг або 1 г ванкоміцину, слід додати не менше 100 мл або 200 мл 0,9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій або 5% розчину глюкози для ін'єкцій відповідно. Отриманий розчин залишається стабільним протягом 48 годин у холодильнику за температури від 2 до 8°С або протягом 24 годин при температурі 25°С.

З мікробіологічного погляду розчин бажано ввести негайно після розведення.

Кінцева концентрація одержаного розчину ванкоміцину не повинна перевищувати 5 мг/мл.

Водний розчин ванкоміцину можна розводити такими інфузійними розчинниками:

• розчин Рінгера лактатний,
• розчин Рінгера лактатний та 5% розчин глюкози,
• розчин Рінгера ацетатний.

Розчини ванкоміцину, отримані за допомогою вищезгаданих розчинників, можуть зберігатися в холодильнику при температурі від +2°С до +8°С протягом 96 годин.

Перед застосуванням розведеного розчину слід переконатися, що відсутній осад або зміна кольору.

Препарат вводити безперервно внутрішньовенно крапельно протягом 60 хвилин.

Пацієнти із нормальною функцією нирок.

Дорослі 500 мг кожні 6 годин або 1000 мг кожні 12 годин. Розчин вводити інфузійно щонайменше 60 хвилин. Максимальна разова доза – 1000 мг, максимальна добова доза – 2 г.

Діти.

Новонароджені віком до 7 днів: початкова доза становить 15 мг/кг маси тіла, а потім – по 10 мг/кг маси тіла кожні 12 годин.Новонароджені віком від 7 днів до 1 місяця: початкова доза становить 15 мг/кг маси тіла, а потім – по 10 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Діти віком від 1 місяця: звичайна доза ванкоміцину становить 10 мг/кг маси тіла кожні 6 годин.

Максимальна разова доза для дітей становить 15 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза – 2 г.

Концентрація розчину ванкоміцину для дітей не повинна перевищувати 2,5–5 мг/мл. Розчин слід вводити не менше 60 хвилин.

Пацієнти похилого віку може знадобитися зниження дози через обумовлене віком зниження ниркової функції.

Пацієнти з надмірною масою тіла: може знадобитися коригування стандартної добової дози.

Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують корекції добової дози.