Аднексит
Аднексит — це запалення придатків матки (яєчників і фаллопієвих труб) найчастіше інфекційного характеру, що супроводжується порушенням функціонування і розвитком патологічних процесів. На думку вчених і лікарів, дана патологія є найпоширенішою серед жінок різних вікових груп, проте здебільшого хворіють жінки від 20 до 30 років.
Дане захворювання найчастіше зустрічається у жінок репродуктивного віку, починаючи з 20 років. Аднексит вважається однією з найпоширеніших гінекологічних проблем. За способом формування захворювання розрізняють первинний і вторинний аднексит. Первинне захворювання виникає у разі, коли інфекція потрапляє в придатки самостійно. Вторинне розвивається на тлі інших захворювань. За способом перебігу розрізняють гостру та хронічну форми аднекситу. Захворювання допускає утворення мікс-інфекцій, коли об'єднуються кілька інфекцій.
Причини виникнення аднекситу
Причин розвитку аднекситу досить багато. Найчастіше його викликає статеве життя з багатьма партнерами, різні операційні втручання на органах малого таза, загальні вірусні або бактеріальні інфекції, механічні травми, що призводять до подальшого запалення. Основними агентами, що викликають розвиток захворювання, є бактерії. Ослаблений імунітет зазвичай сприяє виникненню і прогресу хвороби. Мікроорганізми проникають у матку декількома шляхами:
- низхідним, тобто шляхом транспортування інфекційних агентів по кровотоку з інших заражених органів;
- висхідним, коли бактерії рухаються через піхву до матки.
Хвороба починається з інфікування придатків, саме на їх слизовій оболонці в першу чергу заселяються інфекційні агенти. Крім того, у міру прогресування захворювання у вогнищі запалення відбувається накопичення серозної рідини, а в подальшому через інфільтрації в стінках фаллопієвих труб відбувається спайковий процес, що призводить до появи єдиного великого вогнища запалення.
Найчастіше хвороба супроводжується болями внизу живота різної інтенсивності. При пальпації біль посилюється. Також відзначається підвищення температури тіла, озноб, слабкість. У разі неприйняття необхідних заходів гостра стадія швидко переходить у хронічну, для якої характерні часті загострення, порушення менструального циклу, збій психоемоційного балансу. Загострення відбуваються на тлі таких факторів, як стресові ситуації, переохолодження, збій у режимі харчування.
Які симптоми аднекситу?
Ознаки аднекситу досить узагальнені, проте є й такі, які явно вказують на гінекологічні проблеми. Так, до основних симптомів хвороби слід віднести:
- різкий біль внизу живота, що іррадіює в поперековий відділ, при пальпації біль посилюється, через що аднексит часто плутають з апендицитом;
- надмірне потовиділення;
- зростання температури тіла до 38,5 оС і вище з ознобом або без нього;
- хворобливість м'язів;
- головні болі;
- порушення менструального циклу, зокрема, рясні виділення, збільшення тривалості циклу, хворобливість;
- порушення сечовипускання;
- болючість при статевих контактах або після них;
- виділення з піхви (при запущених випадках).
Дані симптоми характерні не тільки для гострого, але й для хронічного аднекситу. При хронічній формі спостерігається зниження статевого потягу, депресивний психічний і емоційний стан. Особливо небезпечні ускладнення аднекситу, до яких можна віднести порушення овуляції, позаматкову вагітність, аборт (у разі вагітності), безпліддя.
Як здійснюється діагностика?
Діагностика захворювання проводиться виключно в умовах стаціонару. Постановка діагнозу вдома власними силами і тим більше самостійне призначення лікування неприпустимі.
Діагностика аднекситу в лікарні включає:
- збір анамнезу;
- загальний огляд, пальпація;
- розгорнутий аналіз крові (загальний і біохімічний);
- загальний аналіз сечі;
- взяття мазків з шийки матки для проведення бактеріологічних досліджень;
- проведення УЗД матки, фаллопієвих труб.
При необхідності береться туберкулінова проба, посів менструальних виділень на предмет інфекційних агентів. Правильна діагностика дозволить правильно і своєчасно призначити необхідне лікування.
Профілактика аднекситу
Будь-яке захворювання простіше попередити, ніж лікувати. І аднексит — не виняток. До основних профілактичних заходів слід віднести:
- недопущення переохолодження;
- уникнення стресів і перевтоми;
- мінімізація випадкових статевих зв'язків;
- недопущення абортів;
- зниження до мінімуму прийому алкоголю і гострої їжі;
- включення в раціон продуктів з підвищеним вмістом вітамінів, мінералів;
- дотримання елементарних правил гігієни, особливо при менструації;
- спостереження у гінеколога з метою своєчасного виявлення порушень сечостатевої сфери.
- обов'язкове звернення до лікаря у разі появи незвичних виділень із піхви, будь-яких дискомфортних відчуттів внизу живота, болю або різі при сечовипусканні;
- носіння нижньої білизни з натуральних матеріалів;
- дотримання правильного режиму сну, роботи й відпочинку.
Лікування аднекситу
У разі гострого аднекситу без госпіталізації навряд чи вдасться обійтися. Медичне обслуговування — це запорука швидкого лікування і недопущення переходу гострої фази в хронічну. Госпіталізація необхідна не тільки для того, щоб зменшити біль, який практично неможливо купірувати в домашніх умовах, але й з метою виключення апендициту.
У разі хронічного аднекситу або при лікуванні гострого в стаціонарі використовують ряд лікарських препаратів. Однак ніколи не займайтеся самолікуванням. Лікування може призначати виключно лікар-гінеколог, самостійне призначення неприпустимо. Зазвичай лікарі призначають такі групи препаратів:
- антибактеріальні засоби;
- анальгетики;
- протизапальні засоби;
- адсорбенти (детоксиканти);
- імуномодулятори та імуностимулятори;
- вагінальні свічки різної терапевтичної дії.
Своєчасне звернення до лікаря і суворе дотримання рекомендацій дозволять швидко й ефективно позбутися захворювання або його загострення.
