Сечокам’яна хвороба (уролітіаз)
Людське тіло – це надзвичайно складний і вищою мірою збалансований механізм. Але іноді, під впливом внутрішніх збоїв або зовнішніх факторів, ця гармонія порушується, і організм починає створювати те, що йому шкодить. Тихим, майже непомітним процесом, крапля за краплею, усередині нас можуть формуватися щільні, як камінь, структури, готові будь-якої миті заявити про себе найгострішим болем. Цей недуг відомий як сечокам’яна хвороба.
Що таке сечокам’яна хвороба (уролітіаз)?
Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) – це хронічне захворювання, що характеризується утворенням щільних кристалічних утворень (каменів) в органах сечовидільної системи: нирках, сечоводах, сечовому міхурі або сечівнику.
Причини
Від чого з’являються камені в сечовому міхурі? Основні причини сечокам’яної хвороби криються в порушенні хімічного балансу сечі. У нормі всі солі та мінерали перебувають у розчиненому стані й благополучно виводяться. Але коли їх концентрація стає занадто високою або в сечі бракує речовин, які утримують їх від кристалізації, починають формуватися мікроліти – «пісок», що з часом перетворюється на камені.
На цей процес впливає цілий комплекс факторів. По-перше, неправильне харчування. У поєднанні з недостатнім споживанням звичайної води це створює ідеальні умови для кристалізації.
По-друге, часто причини сечокам’яної хвороби пов’язані з хронічними запальними процесами в нирках або сечовивідних шляхах, а також з анатомічними особливостями, які ускладнюють нормальний відтік сечі.
Таким чином, причини сечокам’яної хвороби рідко бувають поодинокими. Зазвичай це поєднання зовнішніх факторів, таких як спосіб життя і харчування, з внутрішніми – спадковою схильністю, анатомічними дефектами або супутніми захворюваннями.
Симптоми сечокам’яної хвороби
Клінічна картина того, як проявляється сечокам’яна хвороба, може бути дуже різноманітною – від повної відсутності дискомфорту до нестерпного болю.
Найяскравіші ознаки сечокам’яної хвороби дають про себе знати, коли конкремент починає мігрувати сечовивідними шляхами. Вірним супутником пацієнта стають болі при сечокам’яній хворобі. Їх характер і локалізація безпосередньо залежать від місця розташування каменя.
Напад сечокам’яної хвороби з нирковою колькою – це випробування, яке складно забути. Він виникає раптово і являє собою нестерпний, схваткоподібний біль у попереку, який часто віддає в пах, низ живота або статеві органи.
Одним із ключових симптомів сечокам’яної хвороби є відходження каменів або піску. Це може статися як під час грізного нападу коліки, так і на тлі відносно непоганого самопочуття. Нерідко першим проявом стає відчуття піску в сечовому міхурі, що проявляється різзю та печінням у кінці сечовипускання. Саме відходження каменів меншого розміру зазвичай приносить значне полегшення.
Що стосується гендерних особливостей, то, як проявляється сечокам’яна хвороба у чоловіків і у жінок, загалом подібне. Однак через анатомічні відмінності є деякі нюанси. Наприклад, у чоловіків, у зв’язку з довшою й вужчою уретрою, відходження каменів може бути більш болісним і утрудненим.
Діагностика
Діагностика сечокам’яної хвороби починається з огляду та бесіди з лікарем, який з’ясовує характер скарг. Основа діагностики – це інструментальні та лабораторні методи.
«Золотим стандартом» є комп’ютерна томографія (КТ). Вона дозволяє з максимальною точністю виявити камінь, визначити його розмір, щільність і точне місцезнаходження в сечових шляхах.
Ультразвукове дослідження (УЗД) – це швидкий і безпечний метод, який чудово виявляє камені в нирках і сечовому міхурі, а також показує розширення структур нирок через порушення відтоку сечі.
Лабораторна діагностика включає загальний аналіз сечі (виявляє солі, приховану кров і ознаки запалення) та аналізи крові (оцінюють функцію нирок і загальний стан організму).
Такий комплексний підхід дозволяє швидко підтвердити діагноз, оцінити ризики й вибрати правильну тактику лікування.
Методи лікування сечокам’яної хвороби
Лікування сечокам’яної хвороби – це комплекс заходів, від прийому таблеток до операцій. Вибір методу залежить від розміру, типу та розташування каменя.
Консервативна терапія (при невеликих каменях):
- Призначення ліків при сечокам’яній хворобі: спазмолітики і знеболювальні для полегшення відходження каменів.
- Прийом спеціальних таблеток від сечокам’яної хвороби, які можуть розчиняти деякі типи конкрементів.
- Призначення антибіотиків при сечокам’яній хворобі, якщо є супутня інфекція.
Малоінвазивні та хірургічні методи (при великих каменях):
- Лазерне дроблення – ендоскопічне руйнування каменя лазером через природні шляхи.
- Хірургічне видалення проводиться рідко, переважно при дуже великих каменях або ускладненнях.
Усе необхідне для лікування та профілактики рецидивів ви знайдете в інтернет-аптеці Здравиця, де представлений широкий асортимент оригінальних препаратів за доступними цінами з зручною доставкою.
Профілактика сечокам’яної хвороби
Профілактика сечокам’яної хвороби базується на двох ключових правилах: рясне пиття та спеціалізована дієта, що обмежує сіль і певні продукти залежно від типу каменів.
Після видалення або відходження конкременту починається профілактика рецидиву. Її головна мета – не дати хворобі повернутися. Окрім питного режиму та дієти, вона включає регулярне спостереження у лікаря й контрольні аналізи.
Ширше поняття – метафілактика сечокам’яної хвороби. Це комплексна й довгострокова стратегія, що об’єднує всі заходи: корекцію способу життя, медикаментозну підтримку при порушенні обміну речовин і постійний моніторинг.
Часті запитання
Як зрозуміти, що камені в сечовому міхурі?
Запідозрити камені в сечовому міхурі можна за характерним болем унизу живота, який часто посилюється під час сечовипускання й руху, а також за раптовим перериванням струменя сечі під час процесу. Нерідко з’являються часті різкі позиви й зміна кольору сечі на рожевий або каламутний через домішку крові.
Яка дієта при сечокам’яній хворобі?
Дієта при сечокам’яній хворобі безпосередньо залежить від типу каменів. Наприклад, при оксалатних каменях із раціону виключають щавель, шоколад і горіхи, при уратних – м’ясні бульйони та субпродукти, а при фосфатних – молоко й більшість фруктів. Таким чином, універсальної дієти при каменях не існує: її має призначати лікар після аналізу складу конкрементів, щоб уникнути росту нових утворень.
Як дроблять камені в сечовому міхурі?
Камені в сечовому міхурі дроблять переважно безконтактним способом – за допомогою дистанційної ударно-хвильової літотрипсії. Через шкіру на ділянку каменя спрямовують ударні хвилі, які дроблять його на дрібні частинки, потім пісок виходить із сечею. Якщо камені великі або тверді, застосовують контактну літотрипсію: через уретру вводять цистоскоп із лазерним, ультразвуковим або пневматичним дробильним елементом, який руйнує камінь під контролем зору.
Які вітаміни не можна при сечокам’яній хворобі?
При сечокам’яній хворобі категорично не можна безконтрольно приймати вітамін С (у великих дозах) і вітамін D, оскільки вони можуть провокувати ріст і утворення нових каменів.
Ключові моменти
- Сечокам’яна хвороба – це захворювання, при якому в органах сечовидільної системи утворюються тверді конкременти.
- Основні причини: порушення обміну речовин, спадкова схильність, недостатнє споживання рідини, особливості харчування й анатомічні аномалії сечових шляхів.
- Характерні симптоми: гострий приступоподібний біль у попереку, нудота й блювання, кров у сечі, часте та болісне сечовипускання.
- Діагноз встановлюють на підставі УЗД нирок і сечового міхура, загального аналізу сечі, рентгенологічних методів і КТ нирок.
- Терапія включає консервативне лікування, дистанційну ударно-хвильову літотрипсію та хірургічні методи.
- Профілактика полягає у вживанні достатньої кількості води (2-2,5 л на день), дотриманні збалансованої дієти з обмеженням солі та пуринів, а також у регулярному обстеженні в уролога за наявності факторів ризику.