Остеомієліт
Людське тіло – напрочуд складний механізм, здатний витримувати значні навантаження та відновлюватися після серйозних пошкоджень. Однак навіть найдосконаліша система не застрахована від збоїв, особливо коли у справу вступають інфекції. Однією з найпідступніших і найважчих патологій кісткової тканини є остеомієліт – гнійно-некротичний процес, який може розвинутись як після травми, так і без видимих причин, підриваючи здоров'я зсередини.
Що таке остеомієліт?
Остеомієліт – це запалення кістки, викликане бактеріальною або грибковою інфекцією, яка може вражати як кісткову тканину, так і кістковий мозок.
Причини
Розвиток остеомієліту переважно пов'язаний із проникненням патогенних мікроорганізмів у кісткові структури різними шляхами. Нижче наведено основні причини остеомієліту:
- інфекція кісткової тканини;
- гематогенний шлях зараження;
- посттравматичне інфікування;
- ускладнення після протезування;
- поширення інфекції з м'яких тканин;
- ішемія кісткової тканини.
Таким чином, остеомієліт розвивається внаслідок інфекції кісткової тканини, яка може проникнути гематогенним шляхом при травмах або медичних втручаннях. Особливу увагу слід приділяти випадкам остеомієліту після видалення зуба, оскільки недотримання асептики або наявність хронічних інфекцій у ротовій порожнині значно підвищують ризик ускладнень.
Симптоми остеомієліту
Симптоми остеомієліту можуть відрізнятися залежно від локалізації, але є ключові ознаки остеомієліту, які не можна ігнорувати:
- сильний біль у кістці;
- почервоніння шкіри;
- виражений набряк;
- гнійні виразки;
- абсцес або флегмона;
- обмеження рухливості.
Крім того, якщо йдеться про симптоми остеомієліту щелепи, то до загальних симптомів додаються набряк щелепи, гострий біль при жуванні, утруднене відкривання рота, підвищена температура та загальна слабкість.
Гострий і хронічний остеомієліт: особливості
Гострий остеомієліт розвивається стрімко, супроводжуючись яскравою клінічною картиною. Для цієї форми характерні інтенсивний пульсуючий біль у ураженій кістці, різкий підйом температури до 39-40°C, виражений набряк та гіперемія навколишніх тканин.
Хронічний остеомієліт є тривалим млявим процесом, що формується при неадекватному лікуванні гострої форми або у пацієнтів з ослабленим імунітетом. Для цієї стадії характерні періоди ремісії та загострення.
Форми та локалізація
Остеомієліт може протікати в різних формах залежно від збудника, шляхів проникнення інфекції, клінічних проявів та особливостей розвитку.
Інфекційний процес у кістці може бути викликаний різними мікроорганізмами, що визначає його перебіг:
- неспецифічний викликаний звичайними гнійними бактеріями, такими як стафілокок, стрептокок і т.д.;
- специфічний виникає як ускладнення системних інфекцій, зокрема туберкульозу, сифілісу, бруцельозу.
Залежно від шляху зараження виділяють дві основні форми:
- екзогенний – інфекція проникає ззовні при відкритих переломах, пораненнях; після операцій на кістках; із сусідніх гнійних вогнищ;
- ендогенний – бактерії заносяться з кров'ю з інших запалених органів: каріозні зуби, гайморит, тонзиліт, інфекції сечостатевої системи та ін.
Крім того, остеомієліт може розвиватися у різних відділах кісткової системи, причому кожна локалізація має свої характерні риси. Запальний процес у різних кістках проявляється неоднаково, що пов'язано з анатомічними особливостями та шляхами проникнення інфекції.
Остеомієліт щелепи
Остеомієліт щелепи найчастіше виникає як ускладнення стоматологічних захворювань. Основною причиною стає розповсюдження інфекції з хворих зубів – при запущеному карієсі, гної після видалення зуба і т.д. Для остеомієліту нижньої щелепи характерні сильні болі, які можуть віддавати у скроню або вухо, помітний набряк обличчя, рухливість зубів. У важких випадках можливе утворення нориць із виділенням гною.
Остеомієліт копчика
Остеомієліт куприка зазвичай розвивається після травм або у лежачих хворих як ускладнення пролежнів. Ця локалізація особливо проблематична через близькість прямої кишки та ризик утворення свищових ходів. Пацієнти скаржаться на постійні болі в області куприка, що посилюються при сидінні. Запальний процес може поширюватися на криж та навколишні м'які тканини.
Остеомієліт ноги
Остеомієліт ноги найчастіше розвивається у довгих трубчастих кістках – стегнової, великогомілкової або малогомілкової, особливо у дітей та підлітків при гематогенному поширенні інфекції. Для остеомієліту кістки характерні інтенсивні болі, що посилюються при навантаженні, виражений набряк і почервоніння м'яких тканин, обмеження рухів у суглобі.
Чим небезпечний остеомієліт: можливі наслідки
Остеомієліт – це небезпечне гнійне запалення кістки, яке без належного лікування призводить до тяжких наслідків. Запальний процес викликає поступове руйнування кісткової тканини, а у важких випадках – некроз кістки з утворенням секвестрів (замерлих ділянок). У міру прогресування захворювання формується абсцес кістки, гній може прориватися в навколишні тканини, утворюючи нориці. Найбільш небезпечним наслідком остеомієліту є зараження крові (сепсис), яке несе пряму загрозу життю пацієнта.
Діагностика
Діагностика остеомієліту починається з лабораторних досліджень, які виявляють ознаки запалення в організмі. Визначення рівня швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та С-реактивного білка (СРБ) дозволяє запідозрити інфекційний процес – при остеомієліті ці показники значно підвищені.
Для візуалізації ураження кістки застосовують інструментальні методи. Рентгенографія на ранніх стадіях може бути неінформативною, оскільки зміни стають помітними лише через 1-2 тижні. Більш чутливі МРТ та сцинтиграфія – вони виявляють вогнище запалення вже перші дні.
Лікування
Лікування остеомієліту потребує комплексного медичного підходу та залежить від локалізації запалення. При остеомієліті щелепи лікування обов'язково включає антибактеріальну терапію спільно з хірургічною санацією вогнища інфекції – видаленням уражених зубів та дренуванням гнійних порожнин.
Інтернет аптека Здравиця пропонує великий вибір антибактеріальних препаратів для комплексного підходу до лікування остеомієліту.
Профілактика остеомієліту
Профілактика остеомієліту включає своєчасну обробку будь-яких пошкоджень шкіри та слизових оболонок, особливо при глибоких ранах, відкритих переломах або після операцій. Вкрай важливо дотримуватися стерильності при медичних маніпуляціях і ретельно лікувати хронічні осередки інфекції.
Ключові моменти
- Остеомієліт – це гнійно-некротичне запалення кісткової тканини, викликане бактеріальною або грибковою інфекцією.
- Основними причинами остеомієліту є відкриті переломи, операції на кістках, гнійні інфекції інших органів та порушення кровопостачання кісток при цукровому діабеті.
- До симптомів остеомієліту відносяться сильний біль у ураженій кістці, підвищення температури, набряк та почервоніння шкіри над запаленою ділянкою, загальна інтоксикація та обмеження рухливості.
- Діагностика остеомієліту включає рентгенографію, КТ або МРТ кісток, аналіз крові на запальні маркери та бактеріологічне дослідження гнійного виділення.
- Лікування остеомієліту потребує тривалої антибактеріальної терапії, хірургічної санації вогнища інфекції та інколи реконструктивних операцій на кістках.
- Профілактика остеомієліту полягає в ретельній обробці ран, своєчасному лікуванні інфекцій та контролі хронічних захворювань, що підвищують ризик ураження кісток.
Часті питання
Як зупинити остеомієліт?
Щоб зупинити остеомієліт, необхідна комплексна терапія: тривалий курс антибіотиків (частіше внутрішньовенно), хірургічна санація (видалення гнійних вогнищ та некротизованих тканин), а у важких випадках – гіпербарична оксигенація. Важливо усунути джерело інфекції (наприклад, пролікувати карієс, діабет чи травму).
Остеомієліт хто лікує?
Лікуванням остеомієліту займається насамперед хірург – травматолог-ортопед чи гнійний хірург, який проводить оперативне втручання видалення уражених тканин. У тісній співпраці з ним працює інфекціоніст.
Остеомієліт це рак?
Ні, остеомієліт – це не рак. Це інфекційно-запальне захворювання кістки, викликане бактеріями, яке призводить до руйнування кісткової тканини, нагноєння та некрозу. На відміну від раку, остеомієліт не є злоякісною пухлиною і не дає метастазів.