Анорексія
Розлади харчової поведінки небезпечні для пацієнтів і складні у лікуванні. Анорексія – захворювання, на яке переважно страждають молоді дівчата (до 45% пацієнтів), його рідко діагностують у чоловіків. На поверхні – хворобливе бажання схуднути, але масштаб патології набагато серйозніший.
Що таке анорексія
Анорексія – це синдром, у якому людина свідомо цурається харчування, необхідного його організму. Жорсткі обмеження або повна відмова від їжі викликані спотвореним сприйняттям свого тіла, нав'язливим бажанням схуднути навіть за відсутності зайвої ваги. У важких випадках амбулаторного лікування недостатньо, і хворому потрібна госпіталізація. У стаціонарі лікар-психіатр контролює динаміку від прийому препаратів, харчування та зміни ваги пацієнта.
Причини
Виділяють п'ять основних факторів, на тлі яких розвивається захворювання:
- Індивідуальні. Особистісний чинник, що передбачає невпевненість у собі, болісний перфекціонізм, низьку самооцінку тощо.
- Психологічні. Страх перед майбутнім, невпевненість у стабільності життя, депресивний стан, тривожні розлади – часті причини анорексії у хлопців та дівчат.
- Біологічні. У людей, схильних до зайвої ваги, які страждають на ожиріння, з раннім статевим розвитком ризик розвитку патології підвищується.
- Спадкові. Схильність до розладу харчової поведінки спричинена змінами генів, що регулюють пов'язані з ним нейронні фактори.
- Соціальні. Анорексія у дітей та підлітків, спровокована суворим вихованням із забороною солодощів, фаст-фуду, або навпаки – заохочення їжею.
Конкретні причини індивідуально визначає лікар, вони можуть викликати порушення самостійно або в сукупності. Їхня вірна діагностика важлива для подальшого психотерапевтичного лікування.
Види та стадії анорексії
Види порушення визначаються його причинними факторами, а стадії – рівнем розвитку.
Види анорексії
Виділяють такі:
- Психічна. Анорексія неврогенного характеру, коли людина не відчуває голоду, не переносить вигляд їжі внаслідок прийому психоактивних препаратів або психічних захворювань типу шизофренії.
- Медикаментозна. Спостерігається при вживанні наркотиків, зловживанні антидепресантами, в деяких випадках внаслідок тривалого прийому седативних препаратів.
- Супутня. Є симптомом основного захворювання – гормонального, гінекологічного, онкологічного, патологій ШКТ тощо.
- Нервова. Анорексія, спричинена хворобливим прагненням схуднути, неадекватним сприйняттям власного тіла та свідомим обмеженням чи відмовою від їжі.
Лікар точно визначає вид розладу за результатами бесіди та діагностичних заходів пацієнта. Може бути виявлена атипова анорексія, що поєднує симптоматику декількох видів.
Стадії анорексії
Усього їх три:
- Преданоректична. Первинний етап розвитку, на якому пацієнта турбують думки про уявну повноту та почуття неповноцінності. Він перебуває в поганому настрої, шукає шляхи зниження ваги, запроваджує строгу дієту.
- Аноректична. Пацієнт перманентно голодує, його маса тіла швидко знижується. Хворий прагне більш жорсткого режиму прийому їжі, підвищення фізичних навантажень, що виснажують (спортивна анорексія).
- Кахектична. Фінальна стадія, за якої відбувається незворотна дистрофія внутрішніх органів. Останній етап найчастіше спостерігається через 1-1,5 роки від появи перших симптомів порушення.
Тривалість кожної стадії та термін досягнення критичної анорексії пов'язаний з індивідуальними особливостями хворого.
Симптоми анорексії
Ключова ознака патології – свідома відмова хворого від їжі внаслідок бажання знизити вагу. Надмірна зосередженість на вазі супроводжується регулярними зважуваннями, а невдоволення зовнішністю призводить до подразнення, тривоги, розвитку депресії.
Фізично порушення проявляється почуттям холоду (знижений кровообіг), сухістю шкіри, випаданням волосся, порушеннями менструального циклу та лібідо. У хворого трапляються голодні непритомності, виникають проблеми зі сном.
Діагностика
Тест анорексії складається з двох частин: розмови з пацієнтом та оцінки його фізичних показників.
При первинному огляді лікар фіксує:
- страх набору ваги, спотворене сприйняття тіла;
- перманентно низький індекс маси тіла (нижче за норму на 15%);
- прагнення знизити вагу відмовою від їжі, блюванням, ліками;
- зупинка зростання та нормального розвитку у підлітків.
Фізіологічна діагностика включає:
- аналіз крові на цукор;
- аналіз гормонів щитовидної залози;
- комп'ютерну томографію мозку;
- для жінок гінекологічний огляд та аналізи.
Це необхідно для підтвердження або виключення основного захворювання, що спричинило розлад харчової поведінки.
Профілактика
Профілактика є обов'язковою у всіх сферах життя людини – від сімейної та суспільної до державного рівня. Потрібно виключити пропаганду еталонної худорлявості, з якої часто починається анорексія у дівчат, а в сім'ях дотримуватись принципів здорового способу життя та культури збалансованого повноцінного харчування з ранніх років. Щоб уникнути ускладнень патології, що почалася, важливо реагувати на перші симптоми, починати лікування при ранніх проявах і не допускати рецидиву.
Медикаментозне лікування анорексії
Лікування розладу складне, багатокомпонентне та охоплює різні напрямки. Серед інструментів боротьби з анорексією збалансована дієта, психотерапія та медикаменти. Лікарі призначають гормональні препарати, нейролептики, здебільшого антидепресанти. Один з поширених – флуоксетин, призначене дозування якого можна замовити в інтернет-аптеці Здравиця. Антидепресант нормалізує вироблення серотоніну, знижує нервозність і тривогу, має протисудомну та ноотропну дію. Вибір медикаментів та необхідність стаціонарного лікування визначається лікарем індивідуально.
