Гайморит
Нежить, яку багато хто звикли вважати прикрою, але невинною перешкодою, іноді стає початком куди більш неприємного процесу. Коли закладеність носа не минає тижнями, а головний біль посилюється при кожному нахилі, варто замислитися: а чи не переросло банальне ГРВІ у гайморит?
Що таке гайморит?
Гайморит – це запальне захворювання слизової оболонки гайморових (верхньощелепних) пазух носа, що часто виникає через інфекцію, алергію або порушення вентиляції пазух. Це патологічний процес, при якому в пазухах скупчується слиз чи гній, викликаючи набряк та порушуючи їх природний дренаж. Гайморит – це одна з форм синуситу, що локалізується саме у верхньощелепних синусах, і за відсутності лікування може перейти в хронічну стадію.
Причини виникнення
Гайморит у дітей та дорослих може розвиватися під впливом різних факторів. Основні причини його виникнення:
- загальне ослаблення імунітету;
- проникнення інфекції ззовні;
- респіраторні та інфекційні захворювання;
- одонтогенний фактор.
Поєднання кількох факторів (наприклад, ослаблений імунітет, ГРВІ або карієс та переохолодження) значно збільшує ризик захворювання.
Форми захворювання
Гайморит є однією з найпоширеніших форм синуситу і може протікати в різних формах, що відрізняються за локалізацією, характером запалення, причиною виникнення та ступенем тяжкості:
1. За розташуванням вогнища запалення:
- односторонній гайморит – уражена лише одна пазуха (права або ліва);
- двосторонній гайморит – запалені обидві пазухи;
- фронтальний гайморит – запалення лобових пазух;
2. За характером течії:
- гострий гайморит – триває до 4 тижнів, супроводжується сильною закладеністю, болем, температурою;
- рецидивний гайморит – повторювані епізоди (3-4 рази на рік) на фоні зниженого імунітету;
- хронічний гайморит – мляв запалення (понад 12 тижнів);
3. За етіологією:
- вірусний гайморит – на тлі ГРВІ, зазвичай катаральний (без гною);
- бактеріальний гайморит – часто призводить до гнійного гаймориту з жовто-зеленими виділеннями;
- грибковий гайморит – рідкісна форма, що зустрічається у людей з імунодефіцитом;
- алергічний гайморит – реакція на алергени, що супроводжується набряком без гною;
- одонтогенний гайморит – викликаний інфекцією від карієсу, пульпіту або після видалення зуба.
4. За формою запалення:
- катаральний гайморит – набряк та слиз без гною, частіше при вірусній або алергічній формі;
- продуктивний гайморит – розростання слизової оболонки, утворення поліпів;
- гнійний гайморит – бактеріальне запалення з рясним гноєм.
Деякі форми, такі як запущений гайморит, можуть призводити до серйозних ускладнень, включаючи поширення інфекції в мозок або кісткові тканини. Тому важливо своєчасно діагностувати захворювання та правильно підібрати лікування, враховуючи його причину та характер перебігу.
Симптоми та ознаки гаймориту
Гайморит може проявлятися по-різному залежно від форми, причини запалення та стадії розвитку. Ось основні симптоми гаймориту:
- закладеність носа;
- біль в області пазух;
- головний біль;
- набряк слизової носа;
- нежить з гноєм;
- легка закладеність носа;
- прозорі або білі виділення;
- дискомфорт в області пазух;
- почуття тиску та розпирання в області пазух;
- підвищена температура;
- загальна слабкість та стомлюваність.
Важливо звертати увагу на перші ознаки гаймориту, такі як головний біль при гаймориті, закладеність носа та дискомфорт у ділянці пазух, особливо якщо симптоми не проходять більше тижня. Навіть гайморит без нежиті, при якому відсутні виділення, може бути небезпечним через скупчення гною в закритих пазухах. Якщо вчасно не вжити заходів, то розвивається хронічний гайморит. Симптоми хронічного гаймориту включають постійну закладеність, періодичні болі та зниження нюху.
Чим небезпечний гайморит: можливі наслідки
Наслідки гаймориту можуть бути досить небезпечними. Скупчення гною в пазухах може призвести до поширення інфекції в навколишні тканини, викликаючи менінгіт, абсцес мозку, запалення очної ямки (орбітальний целюліт) або остеомієліт кісток черепа. Хронічний гайморит провокує постійний головний біль, погіршення нюху і навіть бронхолегеневі захворювання через стікання гною в дихальні шляхи. У важких випадках розвивається сепсис – зараження крові, що загрожує життю.
Діагностика
Діагностика гаймориту починається з візуального огляду та аналізу скарг пацієнта, після чого лікар призначає додаткові дослідження для підтвердження діагнозу. Основним методом залишається рентгенографія додаткових пазух носа, що дозволяє виявити затемнення, що вказують на скупчення рідини або набряк. У спірних випадках застосовують КТ або МРТ для виключення пухлин чи ускладнень, а також загальний аналіз крові для оцінки запального процесу (підвищена ШОЕ, лейкоцитоз). При підозрі на грибкову інфекцію проводять фіброскопічну ендоскопію, а для підтвердження гнійного запалення може бути потрібна пункція верхньощелепної пазухи. Як правило, для точної діагностики достатньо одного з цих методів у поєднанні з явно вираженими ознаками гаймориту.
Лікування гаймориту
Запитуючи, чим лікувати гайморит, важливо розуміти, що підхід залежить від форми та стадії захворювання. Лікування гаймориту зазвичай починають з консервативних методів: лікар призначає антибіотики, судинозвужувальні спреї для зняття набряку, муколітики для розрідження слизу та протизапальні засоби. Всі препарати для лікування гаймориту можна купити в інтернет-аптеці Здравиця.
У складних випадках, коли медикаментозна терапія не допомагає або при гнійному скупченні, застосовують пункцію при гаймориті – прокол пазухи для видалення гною та введення ліків. Сучасні методи також включають балонну синусопластику та ендоскопічні операції.
Як лікувати гайморит, підкаже лише лікар після діагностики, тому за перших симптомів (закладеність, головний біль, гнійні виділення) важливо своєчасно звернутися до фахівця.
Профілактика
Профілактика гаймориту потребує комплексного підходу і має бути адаптована під індивідуальні особливості кожної людини. Головне завдання – запобігти умовам розвитку запалення в пазухах, що досягається підтримкою здорового способу життя та зміцненням імунної системи.
Ключові моменти
- Гайморит – це запалення слизової оболонки верхньощелепних (гайморових) пазух носа.
- Основними причинами гаймориту є вірусні та бактеріальні інфекції, алергічні реакції, викривлення носової перегородки та карієс верхніх зубів.
- До симптомів гаймориту відносяться закладеність носа, густі жовто-зелені виділення, біль та тиск у ділянці пазух, головний біль, підвищення температури та загальна слабкість.
- Діагностика гаймориту включає огляд ЛОР-лікаря, рентген або КТ приносових пазух, в деяких випадках – ендоскопічне дослідження.
- Лікування гаймориту може бути медикаментозним (антибіотики, судинозвужувальні краплі, промивання) або хірургічним (пункція пазухи) у складних випадках.
- Профілактика гаймориту полягає у своєчасному лікуванні нежитю, зміцненні імунітету, виправленні анатомічних дефектів носа та правильній гігієні порожнини рота.
Часті питання
Риносинусит та гайморит – у чому відмінності?
Риносинусит – це запалення слизової оболонки носа і приносових пазух взагалі, а гайморит – окремий випадок риносинуситу, коли запалена безпосередньо верхньощелепна (гайморова) пазуха. Тобто гайморит завжди є риносинуситом, але не кожен риносинусит – це гайморит.
Чим небезпечний гайморит?
Гайморит небезпечний поширенням інфекції у прилеглі тканини та органи, що може призвести до менінгіту, абсцесу мозку, ураження очниць або остеомієліту щелепи. Хронічне запалення викликає незворотні зміни слизової оболонки, а відсутність лікування провокує сепсис. Також гайморит погіршує якість життя через постійну закладеність носа, головний біль та зниження нюху.
Гайморит передається чи ні?
Гайморит сам по собі не заразний, оскільки це запалення гайморових пазух, частіше спричинене бактеріями або вірусами на тлі ослабленого імунітету. Однак інфекція, яка спровокувала його (наприклад, ГРВІ, грип або стафілокок), може передаватися повітряно-краплинним або контактним шляхом. Тому при гаймориті варто дотримуватись заходів гігієни, щоб не заразити оточуючих первинною інфекцією.