Гайморит
Гайморит — одне з найпоширеніших захворювань дихальної системи, з яким найчастіше потрапляють до лікаря, а ще частіше — лікуються безконтрольно вдома, переводячи гостру стадію хвороби в хронічну. Незважаючи на уявну нешкідливість, гайморит є серйозним захворюванням, яке не тільки мучить хворого не дуже приємними симптомами, але й здатне викликати ряд ускладнень, які потребують оперативного реагування. Тому своєчасне звернення до лікаря і дотримання всіх рекомендацій щодо лікування вкрай необхідно.
Важливо запам'ятати: гайморит — це не простий нежить, а серйозне захворювання зі своїм патогенезом і наслідками.
Причини виникнення гаймориту
Гайморит розвивається в однойменних гайморових (верхньощелепних) пазухах. Роль цих пазух дуже важлива, оскільки вони зігрівають або охолоджують повітря, яке надходить ззовні. Також у них відбувається очищення від пилу, інфекцій та інших шкідливих часток за рахунок слизу, що продукується.
Через особливі канали, соустя, накопичений слиз з патогенним вмістом виводиться через носові ходи з організму. Але якщо в слизовій оболонці пазух розвивається запалення, соустя стискаються і слиз не може виходити назовні. Через це всередині створюється ідеальне середовище для розмноження патогенної мікрофлори, в результаті утворюється гній і розвивається гострий гайморит.
Запальний процес, який передує гаймориту, може розвиватися з наступних причин:
- попадання інфекції під час ГРВІ;
- стоматологічні захворювання (карієс, гінгівіт), через які бактерії можуть проникнути в пазуху через тонку стінку між нею і верхньою щелепою;
- запущені або недоліковані застуди;
- хронічний нежить;
- особливість будови носової порожнини (викривлена перегородка) або механічні травми;
- розростання утворень у носі (аденоїди, поліпи, пухлини);
- алергічні прояви з ринітом;
- слабка імунна система;
- запилене повітря і наявність у ньому шкідливих компонентів біологічної та небіологічної природи.
Симптоми гаймориту у дітей і дорослих
Ознаки гаймориту досить яскраво виражені, тому на них дуже важко не звернути увагу. При будь-якому з нижчезазначених симптомів необхідно терміново звернутися до лікаря для діагностики та призначення лікування:
- сильна набряклість носа і утруднення носового дихання;
- нежить з виділенням жовтого або зеленого слизу, часто з гнильним запахом;
- сильний головний біль, що підсилюється при нахилі;
- хворобливість в області щік під очима;
- підвищення температури тіла;
- набряклість окремих частин обличчя (повік, щік);
- кашель, викликаний стіканням слизу по носоглотці;
- загальне нездужання, млявість.
Якщо гайморит своєчасно не лікувати або лікувати неправильно, то гостра стадія перейде в хронічну форму. Гайморит у дітей і у дорослих розвивається однаково. Однак через нестійкість імунітету в дитячому організмі до лікування підходять з особливою увагою. Особливістю хвороби у дітей є той факт, що гайморит не виникає в дітей до 3 років, так як у них в цей час ще не розвинені гайморові пазухи.
Профілактика гаймориту
Будь-якого захворювання можна уникнути або, як мінімум, зробити так, щоб його перебіг не був складним. З метою профілактики гаймориту слід виконувати наступні рекомендації:
- вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, загартовуватися, не допускати переохолоджень;
- своєчасно лікувати інфекційні захворювання, не допускати їх переходу в хронічні форми;
- у разі виникнення риніту повноцінно очищати пазухи носа, не допускати скупчення слизу, користуватися судинозвужувальними краплями для зняття набряклості.
Лікування гаймориту: як не допустити ускладнень?
Як вилікувати гайморит швидко і без наслідків? Як і в терапії будь-якої хвороби, в лікуванні гаймориту необхідний комплексний підхід. Перш за все, це поєднання лікарських препаратів, промивання пазух та інші фізіопроцедури, що сприяють зняттю запалення, набряклості й знищенню інфекції. Необхідно пам'ятати, що займатися самолікуванням не можна, оскільки неправильне використання того чи іншого препарату може викликати ускладнення захворювання. Найчастіше лікарі призначають такі медикаменти:
- хіміотерапевтичні препарати (антибіотики) з метою знищення патогенної мікрофлори в пазухах;
- судинозвужувальні краплі різних груп, що знижують набряклість;
- антигістамінні препарати (при хворобі алергічної етіології);
- допоміжна терапія (імуномодулятори, вітамінні комплекси).
У важких випадках, коли хвороба запущена, не обійтися без пункції (проколу) пазухи і відкачування гною. Дана процедура необхідна, оскільки в подальшому гайморит може перерости в менінгіт та інші складні запальні процеси.
При гаймориті ні в якому разі не можна прогрівати пазухи. Цим ви тільки посилите перебіг хвороби, підвищивши активність патогенних бактерій і збільшивши набряклість. У лікуванні гаймориту потрібно знати одне головне правило: чим швидше ви відвідаєте ЛОР-лікаря, тим швидше прийде одужання, а ризик розвитку ускладнень буде мінімальним.