Поліомієліт
Поліомієліт — що це?
Поліомієліт — це інфекційне захворювання, яке викликається вірусом, який переважно атакує нервові клітини та систему людини, що може призвести до паралічу або навіть смерті. Його основна мета — ураження спинного мозку, що відповідає за здатність людини рухатися, а також чутливість та роботу внутрішніх органів. Наслідок поліомієліту — ураження головного мозку, порушення дихальних функцій, а також зміна форми кінцівок.
У дорослих рідко проявляється поліомієліт, тоді як у дітей значно вищий ризик зараження. У період розвитку та формування опорно-рухової системи поліомієліт може призвести до серйозних ускладнень, які можуть зробити людину інвалідом. Після перенесення гострої фази інфекції людина може страждати від важких рухових, неврологічних та дихальних проблем протягом усього життя.
Причини поліомієліту
Що таке поліомієліт? Поліомієліт — це простими словами параліч. Поліовірус передається переважно через повітряно-краплинний шлях при контакті з інфікованою людиною або носієм вірусу. Вірус знаходиться в носоглотці, слині і може тривалий час жити в калі та воді, що сприяє передачі у побуті.
Існує три типи поліовірусу, при цьому поліовірус І типу з великою ймовірністю призводить до важкої паралітичної форми інфекції.
У зоні ризику діти віком до 5 років. Також важливими факторами ризику є вроджені та набуті порушення імунітету, низький рівень особистої гігієни, а також недостатні санітарні умови.
Симптоми захворювання
Після інфікування симптоми поліомієліту виявляються лише через 7-12 днів, тобто після закінчення інкубаційного періоду. На початковій стадії у пацієнта можуть бути скарги на лихоманку, слабкість та діарею - ці симптоми нагадують кишкову інфекцію чи застуду. Згодом симптоматика стає більш вираженою:
- порушення рухливості кінцівок;
- проблеми з чутливістю кінцівок;
- втрата рефлексів;
- м'язова слабкість;
- викривлення кінцівок;
- порушення дихальних функцій, переважно вночі;
- біль у животі;
- діарея;
- запаморочення;
- загальне нездужання.
Якщо вчасно не розпочати лікування можуть виникнути ускладнення — відчуття задухи, сильне запаморочення, психічні порушення та проблеми з опорно-руховими функціями.
Діагностика поліомієліту
Діагностикою поліомієліту займається невролог. Він проводить загальний огляд, вивчаючи ознаки, що вказують на ознаки інфекції. Для підтвердження діагнозу потрібні також лабораторні та інструментальні дослідження:
- Мазок носової порожнини. Цей процес спрямовано на отримання зразка біологічного матеріалу, що містить вірус. Лікар здійснює взяття зразка слизу з носової порожнини за допомогою стерильного тампона, попередньо попросивши пацієнта відкрити рот. Після цього матеріал поміщається в стерильний контейнер та відправляється до лабораторії для мікробіологічного аналізу з метою виявлення збудника хвороби.
- Аналіз фекалій. Це також ефективний метод дослідження. Лікар пояснює пацієнтові, як правильно зібрати зразок випорожнення для аналізу, після чого матеріал упаковується в стерильний контейнер та відправляється до лабораторії для виявлення вірусу.
- Аналіз крові. Отриманий матеріал аналізується у лабораторії з використанням серологічних реакцій для виявлення специфічних антитіл, що борються з вірусом.
- Люмбальна пункція. Лікар проводить процедуру, попросивши пацієнта прийняти відповідне становище. Спочатку вводять знеболюючий засіб, а потім фахівець вводить голку в міжхребцевий простір для забору спинномозкової рідини.
- Електроміографія. Невролог проводить це дослідження на виявлення області ушкодження спинного мозку у разі паралічів. Після обробки шкіри антисептиком до неї прикріплюються електроди і за 30-45 хвилин збирається необхідна інформація.
Кожен із цих етапів дослідження дозволяють визначити характер і тяжкість захворювання, щоб почати вжити заходів щодо запобігання поширенню інфекції.
Профілактика
Профілактика хвороби поліомієліту заснована на вакцинації. Вакцина проти поліомієліту, відома як вакцина ОПВ - оральна поліомієлітна вакцина. Вона випускається у формі крапель.
Вакцинація проводиться в кілька етапів, зазвичай, починаючи з віку 2 місяців. Дітям роблять щеплення протягом перших років життя для забезпечення імунного захисту організму.
Окрім вакцинації, важливо дотримуватись заходів гігієни, таких як регулярне миття рук, щоб запобігти передачі вірусу. Також важливо уникати контакту з хворими чи тими, хто може бути носієм вірусу.
Профілактичні огляди відіграють важливу роль у виявленні поліомієліту на ранніх стадіях. Огляди дозволяють виявити ознаки захворювання ще на ранніх стадіях, коли лікування ефективніше і запобігає розвитку серйозних ускладнень. Важливо розуміти, що багато випадків можуть бути безсимптомними або мати легкі симптоми, що робить діагностику більш складною без систематичних оглядів.
Раннє виявлення інфекції також допомагає вжити заходів щодо запобігання розповсюдженню вірусу, що важливо для охорони здоров'я.
Медикаментозне лікування поліомієліту
Лікування поліомієліту вимагає госпіталізації, щоб пацієнт постійно перебував під контролем лікарів. Неврологи проводять терапію, спрямовану на полегшення симптомів, і навіть на запобігання ускладнень. Для цього внутрішньовенно вводять розчини вітамінів, інгібітори холінестерази та аналептики. Також показана знеболювальна терапія.
У вкрай тяжких випадках застосовують апарати штучної вентиляції легень для компенсації дихальної недостатності. Відновлювальні заходи також включають призначення реабілітаційних процедур, у тому числі лікувального масажу, що сприяє покращенню кровообігу та регенерації тканин опорно-рухового апарату.
