Дифтерія
Що таке та чим небезпечна дифтерія
Дифтерія – це інфекційне захворювання, яке викликається бактерією Corynebacterium diphtheriae. Ця грампозитивна бактерія виробляє потужний екзотоксин, який вражає слизові оболонки горла, носа, шкіри та іноді інші органи та системи, зокрема серцево-судинну та нервову. Він перешкоджає синтезу білка у клітинах, провокуючи важкі зміни у їх структурі.
Чим небезпечна дифтерія? Найбільша небезпека пов'язана з її токсином, який може призвести до серйозних ускладнень, таких як параліч, поразка серця, аж до смерті. Це захворювання з високим рівнем смертності становить особливу загрозу для дітей та дорослих з ослабленою імунною системою.
Причини дифтерії
Дифтерія це простими словами інфекційне захворювання, що передається повітряно-краплинним шляхом від людини до людини. Крім того, дифтерія передається контактним шляхом, тобто через предмети, а також аліментарним шляхом, тобто через заражені продукти харчування та воду. Інфікування може статися як безпосередньо від зараженої людини з яскраво вираженими клінічними ознаками дифтерії, так і від людини, яка є безсимптомним носієм інфекції.
Інкубаційний період хвороби становить від 3 до 10 днів. В умовах довкілля вона може існувати до 15 діб. Однак, бактерії швидко гинуть при температурі нагрівання від +60°С, а також під прямим сонячним промінням.
Протікання хвороби може бути короткочасною (до 2 тижнів), середньою тривалістю (від 2 тижнів до 1 місяця), затяжною (більше 1 місяця) та хронічною (від 6 місяців до декількох років).
Симптоми та ознаки хвороби
Симптоми дифтерії залежать від локалізації патології. Незважаючи на те, що кожна форма дифтерії — носа, горлянки, гортані, трахей, шкіри тощо має свої специфічні симптоми, зазвичай вона проявляється:
- болем в горлі;
- підвищеною температурою;
- набряком слизової оболонки;
- лихоманкою;
- блідістю шкірних покривів;
- нальотом на мигдаликах;
- осипливістю голосу;
- набряками;
- загальною слабкістю;
- почервонінням слизових оболонок;
- збільшенням шийних та підщелепних лімфатичних вузлів.
На місці проникнення та розмноження збудника під дією токсину може виникнути місцева запальна реакція. Як правило, в першу чергу страждає слизова оболонка гланд, що супроводжується набряком і катаральним запаленням.
Дифтерійний токсин може потрапити до крові. До його дії чутливі майже всі органи, але найбільше страждають серце, нирки, надниркові залози та нервова система. Це призводить до ускладнень — блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, ушкодження серцевого м'яза, ураження нервової системи, нефрозонефрит, а також пневмонія та дихальна недостатність.
Методи діагностики
Лікування дифтерії може бути розпочато на основі попереднього діагнозу, оскільки дуже важливо розпочати його негайно. Для діагностики дифтерії можна використовувати різні методи. Ось деякі з них:
- Загальний аналіз крові дозволяє оцінити наявність запалення та інших змін, які можуть вказувати на наявність інфекції.
- Біохімічний аналіз крові може допомогти у виявленні наявності токсинів, які виробляє бактерія.
- Мікроскопічне дослідження дозволяє виявити характерні зміни у зразку, такі як наявність характерних бактеріальних клітин або патологічних змін.
- Бактеріологічне дослідження дозволяє виявити наявність бактерії Corynebacterium diphtheriae у зразку, взятому із зіва або інших уражених областей.
- Серологічний аналіз крові дозволяє виявити антитіла до бактерії у крові пацієнта, що може вказувати на наявність інфекції.
Діагностика зазвичай вимагає комплексного підходу, що включає кілька з перерахованих вище методів. Швидка діагностика та початок лікування відіграють вирішальну роль у успішній протидії дифтерії та запобіганні розвитку ускладнень.
Медикаментозне лікування та прогноз
Лікування передбачає прийом антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС). Вона пригнічує дію токсину у крові.
Додатково призначають прийом антибіотиків. Самі по собі вони неефективні в даному випадку, але їх приймають для боротьби із супутніми інфекціями.
Дозування препаратів безпосередньо залежить від тяжкості хвороби та самопочуття пацієнта.
При дифтерії також активно використовують препарати для симптоматичного лікування — від болю в горлі, кашлю та інших проявів.
З метою запобігання поширенню хвороби та можливості контролювати стан хворого, незалежно від його стану, лікування проводиться тільки в інфекційному стаціонарі під наглядом фахівців.
Чим раніше діагностовано захворювання та почати лікувати, тим сприятливіший прогноз захворювання.
Календар щеплень від дифтерії
Головним профілактичним заходом дифтерії є вакцинація. Вакцинації підлягають як діти, так і дорослі.
Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, першу вакцину від дифтерії, кашлюку та правця діти отримують у 2 місяці. Далі проводиться ревакцинація у 4, 6 та 18 місяців, а потім у 6 та 16 років. Вакцинація дорослих проводиться кожні 10 років.
У більшості випадків побічних ефектів від щеплення не виникає, але в деяких випадках допускається підвищення температури, загальне нездужання, набряклість, висип та інші алергічні реакції.
Додаткова імунізація може бути потрібна людям, які не робили щеплення або їх статус вакцинації невідомий.
Вакцина вже через рік не гарантує захист від зараження, але забезпечує більш легкий перебіг хвороби у разі зараження порівняно з тими людьми, які не мають щеплення.
Щеплення від дифтерії — важлива частина імунізаційної програми, оскільки допомагає запобігти поширенню цієї небезпечної хвороби та захищає від її тяжких наслідків. Наслідування календаря щеплень допомагає забезпечити колективний імунітет.