Черевний тиф
Увага до черевного тифу знову загострилася у зв'язку його недавнього повернення у фокус громадського здоров'я. Ця хвороба, хоч і залишається відносно рідкісною в розвинених країнах, як і раніше, значно впливає на охорону здоров'я в регіонах світу, що розвиваються. Давайте дізнаємося більше про те, як передається черевний тиф, а також про його види, симптоми, діагностику, профілактику та лікування.
Що таке черевний тиф
Черевний тиф — це патологічний стан, спричинений бактерією Salmonella typhi. Після того, як бактерії потрапляють у шлунково-кишковий тракт, вони проникають через стінку кишечника в кровотік і лімфатичну систему. Потім бактерії поширюються організмом, викликаючи системне інфекційне захворювання. Інкубаційний період — близько 6-30 днів.
Він може протікати у гострій чи хронічній формі. У гострій формі симптоми можуть бути сильними до сепсису. Хронічний черевний тиф може призвести до рецидивуючих симптомів та тривалого захворювання.
Види та шляхи передачі черевного тифу
Черевний тиф може протікати у різних формах, включаючи легку, середньо важку та важку, а також існують атипові форми хвороби, такі як абортивні та стерті.
Легка форма характеризується м'якшими симптомами та менш вираженою клінічною картиною. При середньотяжкій формі симптоми стають більш вираженими. Тяжка форма — найбільш серйозна та небезпечна. Вона характеризується тяжкими симптомами.
При абортивних формах симптоми можуть бути дуже легкими та короткостроковими. Хворий може зазнавати лише незначних проявів хвороби, які проходять без наслідків. Стерті форми проявляються як легкі або навіть асимптоматичні інфекції, проте бактерії залишаються в організмі і можуть спричинити рецидиви хвороби в майбутньому.
Тиф черевний передається через забруднену їжу та воду, а також через контакт з інфікованими людьми оральним та фекально-оральним шляхом. Крім того, має значення недотримання правил особистої гігієни.
Черевний тиф — причини захворювання
Основна причина пов'язана з несприятливими санітарно-гігієнічними умовами:
- забруднена вода;
- недотримання гігієни;
- неправильна обробка їжі.
Люди, які подорожують до країн або регіонів, де черевний тиф поширений, наражаються на ризик зараження. Це пов'язано з тим, що в таких місцях умови санітарії можуть бути менш сприятливими і ризик зараження підвищується. Також у групі ризику є люди з порушеннями імунітету.
Черевний тиф: симптоми
Симптоми черевного тифу переважно супроводжуються реакцією з боку шлунково-кишкового тракту, а також загальним погіршенням стану здоров'я. Пацієнти можуть відчувати:
- підвищення температури тіла;
- втома та слабкість;
- головний біль;
- нудоту та блювання;
- біль у животі;
- запор або діарею.
У випадках висипного черевного тифу висип може проявитися в різноманітних формах на додаток до інших симптомів.
Діагностика
Діагностика включає різноманітні лабораторні методи, які допомагають виявити наявність збудника хвороби, черевнотифозної палички, а також оцінити імунну відповідь організму.
Бактеріологічні методи передбачають проведення аналізу крові. Для цього береться зразок крові (5-10 мл) та засівається на спеціальні середовища, такі як жовчний бульйон або середовище Раппопорта. Результати можуть бути отримані через 2 дні (попередні) та 4 дні (остаточні). Також проводять дослідження калу, сечі, а також дуоденального вмісту. Ці матеріали також піддаються бактеріологічному дослідженню після 2 тижня захворювання. Методи засіву включають використання різних середовищ, таких як середовища Плоскірєва, Левіна, Мюллера та інші.
Імунологічні методи передбачають реакцію фіксації комплементу (РФК), а також реакцію аглютинації (РА) та реакцію преципітації гелем (РПГА).
Профілактика: харчування та дієта
Профілактика відіграє ключову роль у запобіганні захворюванню. Ось кілька важливих заходів, які можна вжити для захисту:
- вакцинація;
- гігієна харчових продуктів;
- очищена вода.
Дотримання цих рекомендацій допоможе зменшити ризик зараження, особливо при поїздках до ендемічних районів.
Медикаментозне лікування черевного тифу
Лікування черевного тифу передбачає прийом антибіотиків, але через можливу стійкість до них можуть знадобитися альтернативні методи лікування. Пацієнти повинні суворо дотримуватися вказівок лікаря та доводити курс лікування антибіотиками до кінця, навіть якщо симптоми зникли раніше. Це допомагає запобігти рецидивам та розвитку стійкості до ліків.
Після завершення лікування важливо пройти тестування у лікаря, щоб переконатися, що пацієнт більше не є носієм бактерії Salmonella Typhi.