Рахіт
У практиці педіатра скарги на пітливість, занепокоєння і порушення сну у немовляти, а також розм’якшення країв тім’ячка можуть стати першими сигналами серйозного системного порушення. Йдеться про рахіт.
Що таке рахіт
Рахіт – це захворювання дітей раннього віку, пов’язане з порушенням мінералізації зростаючих кісток через дефіцит вітаміну D, кальцію і/або фосфатів.
Причини захворювання
Головна причина рахіту – дефіцит вітаміну D, який відіграє ключову роль в засвоєнні кальцію і фосфору, необхідних для формування міцних кісток.
Цей дефіцит виникає з кількох причин:
- Недостатній синтез в організмі. Вітамін D синтезується в шкірі під впливом ультрафіолетових променів сонця. Недостатнє перебування на свіжому повітрі та сонці, особливо в регіонах з малою кількістю сонячних днів, є поширеною причиною.
- Аліментарний рахіт. Незбалансоване харчування з низьким вмістом вітаміну D. Ця форма посилюється при одночасному дефіциті сонячного світла.
- Порушення всмоктування і обміну речовин. Захворювання шлунково-кишкового тракту (наприклад, целіакія, муковісцидоз), при яких порушене засвоєння поживних речовин.
- Спадкові форми. Це більш рідкісні види рахіту, обумовлені генетичними дефектами: гіпофосфатемічний рахіт, вітамін D-резистентний рахіт.
Таким чином, причини рахіту можна поділити на дві великі категорії: набуті та внутрішні. Набуті пов’язані з зовнішніми факторами, а внутрішні – із захворюваннями організму або генетикою, які порушують засвоєння або обмін вітаміну D, кальцію і фосфору.
Класифікація
Класифікація рахіту є комплексною і будується на кількох ключових принципах, що дозволяють оцінити фазу, тяжкість, характер перебігу і головне – причину захворювання. Це необхідно для точної діагностики і вибору правильної тактики лікування.
Основні підходи до класифікації можна представити таким чином:
1. За періодами перебігу хвороби:
- початковий період;
- період розгару;
- період реконвалесценції;
- період залишкових явищ.
2. За ступенем тяжкості:
- I ступінь (легка);
- II ступінь (середньої тяжкості);
- III ступінь (тяжка).
3. За характером перебігу:
- гострий;
- підгострий;
- рецидивуючий (хвилеподібний).
4. За клініко-біохімічним варіантом:
- кальцепенічний;
- фосфопенічний;
- без виражених змін рівня кальцію і фосфору.
5. За етіологією:
- первинний;
- вторинний;
- спадкові.
Таким чином, класифікація рахіту – це не просто перелік видів, а структурована система, що поєднує оцінку стану пацієнта (період, тяжкість) з пошуком глибинної причини хвороби (етіологія), що і є запорукою ефективної терапії.
Симптоми і ознаки рахіту
Класичні симптоми рахіту найяскравіше проявляються в дитячому віці, оскільки хвороба уражає швидкозростаючий скелет. Як зрозуміти, що у дитини рахіт? Слід звернути увагу на комплекс ознак рахіту у дітей, які розвиваються послідовно:
- Зміни з боку черепа. Ранньою ознакою є м’якість кісток у потиличній області. Пізніше з’являються характерні кісткові деформації: сплющення потилиці, збільшення лобних і тім’яних горбів, що надає голові квадратну форму.
- Зміни грудної клітки. У місцях з’єднання кісткової і хрящової частин ребер утворюються потовщення – «рахітичні чотки». Грудна клітка може деформуватися, стискаючись з боків або випинаючись грудиною.
- Викривлення ніг. Це пізній, але найвідоміший симптом. Коли дитина починає ходити, слабкі кістки не витримують вагу тіла, що призводить до викривлення ніг – О-подібної (варус) або Х-подібної (вальгус) деформації. Також на зап’ястях і щиколотках можуть формуватися «браслети» – потовщення.
Таким чином, характерні симптоми рахіту у дітей, такі як деформація ребер при рахіті у дітей і виражене викривлення ніг («рахіт ноги»), є наслідком розм’якшення і патологічного росту кісток у період активного розвитку.
Діагностика
Діагностика хвороби рахіт починається з обов’язкового регулярного огляду дитини педіатром. Лікар уважно оцінює стан кісткової системи, акуратно натискаючи на кістки черепа, ребер і кінцівок, щоб виявити їх надмірну податливість – ключову ранню ознаку.
При підозрі на рахіт клінічний огляд доповнюється лабораторними аналізами. Найбільш інформативним є визначення рівня вітаміну D (25(OH)D) у крові, а також оцінка показників фосфору, кальцію і сильно підвищеної лужної фосфатази.
Лікування рахіту
Лікування рахіту у дітей – це комплексний процес, спрямований на відновлення дефіциту вітаміну D і корекцію порушень в організмі. Основою специфічної терапії є призначення вітамін Д у лікувальних дозах, які розраховує строго педіатр. Купити його можна в інтернет-аптеці Здравиця.
Окрім медикаментозної корекції, успішне лікування рахіту обов’язково включає неспецифічні методи: збалансоване харчування, тривалі прогулянки, лікувальний масаж і гімнастику.
Профілактика рахіту у дітей
Профілактика рахіту у дітей починається ще під час вагітності: майбутній матері важливо правильно харчуватися, частіше бувати на свіжому повітрі і стежити за своїм здоров’ям.
Після народження дитини основа профілактики – це правильний режим: регулярні прогулянки, збалансоване харчування, масаж і гімнастика. Медикаментозна профілактика вітаміном D проводиться лише за призначенням і під постійним контролем педіатра.
Ключові моменти
- Рахіт – це захворювання дітей раннього віку, пов’язане з порушенням мінерального обміну, насамперед – фосфору і кальцію.
- Головна причина – дефіцит вітаміну D, який регулює всмоктування кальцію і фосфору в кишечнику.
- Ранні симптоми: пітливість, занепокоєння, облисіння потилиці, м’язова гіпотонія, закрепи. Пізніше з’являються кісткові зміни: розм’якшення і деформація черепа, потовщення на ребрах, викривлення ніг, затримка прорізування зубів і закриття тім’ячок.
- Діагностика ґрунтується на клінічній картині і даних лабораторних досліджень. В аналізі крові визначається зниження рівня кальцію і фосфору, підвищення лужної фосфатази. Підтверджують рентгенологічно: на знімку зап’ястя видно розрідження кісткової тканини, нечіткість зон росту і келихоподібні розширення метафізів.
- Основне лікування – насичення організму вітаміном D у лікувальній (вищій) дозі, яку строго індивідуально підбирає лікар. Додатково призначають препарати кальцію, вітаміни С і групи В. Важливі лікувальна гімнастика, масаж, УФ-опромінення і збалансоване харчування.
- Специфічна профілактика: профілактичний прийом вітаміну D у віковій дозі з 1-го місяця життя до 1–2 років, а в осінньо-зимовий період і довше.