Альвеоліт
Видалення зуба – це стандартна процедура, і зазвичай лунка заживає без проблем. Але якщо через кілька днів біль не стихає, а лише посилюється, супроводжуючись неприємним запахом, – це тривожний сигнал. Так проявляється основне ускладнення – альвеоліт лунки зуба.
Що таке альвеоліт
Альвеоліт – запалення лунки зуба після його видалення. Виникає через випадіння захисного кров’яного згустку, що призводить до інфікування відкритої кістки і нервових закінчень.
Причини появи
Основна причина розвитку альвеоліту полягає в порушенні нормального процесу загоєння лунки видаленого зуба.
У нормі після екстракції в лунці утворюється кров’яний згусток. Цей згусток виконує кілька критично важливих функцій: він захищає кістку і нервові закінчення від зовнішнього середовища, слугує основою для формування нової кісткової тканини і м’якої ясен. Якщо цей згусток з якоїсь причини руйнується, кісткові стінки лунки залишаються беззахисними.
Причини і фактори ризику, які призводять до альвеоліту після видалення зуба:
- травматичне видалення;
- порушення пацієнтом післяопераційного режиму;
- інфікування лунки;
- погане кровопостачання області;
- зниження місцевого імунітету;
- порушення згортання крові;
- куріння;
- ендокринні захворювання;
- прийом деяких ліків.
Таким чином, альвеоліт – це результат порушення природного захисного бар’єра (кров’яного згустку), що відкриває шлях для подразнення і інфікування кістки.
Класифікація
Якщо процес загоєння лунки порушується, починається запалення, яке послідовно проходить кілька стадій, кожна зі своєю клінічною картиною.
- Серозний альвеоліт – початкова стадія запалення, яка проявляється вже на 2–3 день після операції. Пацієнт відчуває постійний, ниючий біль, який посилюється при жуванні.
- Гнійний альвеоліт – лунка заповнюється густим гноєм, з’являється різкий, неприємний запах з рота. Біль стає інтенсивним, пульсуючим, може віддавати у вухо, скроню або шию.
- Гіпертрофічний альвеоліт – хронічна стадія хвороби, яка може розвинутися через кілька тижнів при млявому запаленні. Підступність цієї стадії полягає в уявному покращенні: гострий біль і виражений набряк спадають, але зберігається відчуття тяжкості й дискомфорту.
Таким чином, серозний, гнійний і гіпертрофічний альвеоліт – це не окремі хвороби, а послідовні етапи одного патологічного процесу, що наочно демонструють, як локальне запалення без лікування трансформується у тяжке гнійне, а потім і в хронічний стан.
Симптоми і ознаки альвеоліту
Симптоми альвеоліту мають характерний і наростаючий характер, і їх важко ігнорувати. Перший і головний тривожний сигнал – це не стихаючий, а наростаючий біль, який починає віддавати у вухо, скроню або шию.
Ключові ознаки альвеоліту, які можна побачити в порожнині рота, завжди зосереджені навколо лунки. Запалення проявляється почервонінням і набряком ясен навколо лунки, а також часто супроводжується неприємним запахом з рота і гірким присмаком.
У міру розвитку інфекції загальні симптоми альвеоліту посилюються:
- з’являється висока температура (до 38–39°C), слабкість і озноб;
- збільшуються і стають болючими підщелепні лімфовузли;
- може спостерігатися посилене слиновиділення.
При появі будь-яких із описаних симптомів – особливо наростаючого болю і ознак гною в лунці – необхідно терміново звернутися до стоматолога. Самостійні спроби прополоскати або «почистити» лунку тільки погіршать ситуацію, загнавши інфекцію глибше.
Діагностика
Діагностика альвеоліту – це, насамперед, уважна бесіда з пацієнтом і клінічний огляд. Процес починається з аналізу скарг: лікар звертає особливу увагу на характер болю. Ключовою ознакою є не стихаючий, а наростаючий біль, який через 2–4 дні після видалення починає пульсувати і віддавати у вухо або скроню.
Далі слідує ретельний огляд лунки видаленого зуба. Лікар оцінює її стан, і тут візуальні ознаки стають вирішальними. Головна з них – це так звана «суха лунка»: кров’яний згусток або повністю відсутній, оголюючи сірувату кісткову стінку, або видно його розпад у вигляді пухкої маси з неприємним запахом.
У більшості випадків цього достатньо. Додаткові методи, такі як рентгенографія, використовуються вибірково – не для підтвердження альвеоліту, а для виключення інших ускладнень.
Як лікувати альвеоліт
Успішне лікування альвеоліту після видалення зуба завжди починається з візиту до стоматолога-хірурга.
На першому етапі лікування альвеоліту – це механічна і антисептична обробка, яку проводить тільки лікар.
Після цього призначається комплексне медикаментозне лікування альвеоліту, яке пацієнт продовжує вдома. Воно переслідує кілька цілей:
- боротьба з інфекцією;
- зняття болю і запалення;
- місцева антисептика;
- корекція дієти і режиму.
Таким чином, лікування альвеоліту лунки – це завжди комбінація професійних маніпуляцій у кабінеті лікаря і суворого виконання призначеної медикаментозної схеми вдома.
Антибіотики при альвеоліті, як і протизапальні препарати, можна купити в інтернет-аптеці Здравиця за найкращою ціною з доставкою по всій Україні.
Профілактика
Профілактика альвеоліту дійсно починається з моменту завершення операції з видалення зуба і повністю залежить від дій пацієнта і якості роботи хірурга.
Головний принцип у перші 24–48 годин – не нашкодити. Активне полоскання рота перебуває під суворою забороною, оскільки воно просто вимиває той, що формується, згусток. Замість цього можна використовувати антисептичні ванночки: набрати розчин у рот, потримати і акуратно виплюнути. Не менш важливо не торкатися лунки язиком, зубочистками чи щіткою, щоб не порушити її цілісність.
Часто поставлені запитання
Альвеоліт не проходить – що робити?
Якщо альвеоліт не проходить – це сигнал, що організм сам не справляється і потрібно терміново втрутитися.
Найголовніше – негайно повернутися до свого стоматолога. Лікар акуратно почистить лунку від усього, що там заважає загоєнню. Після очищення він покладе в лунку спеціальні ліки, які знімуть запалення і біль. Крім цього, він, швидше за все, призначить вам курс антибіотиків, щоб остаточно пригнітити інфекцію.
Як відрізнити альвеоліт від фібрину?
Відрізнити фібрин від альвеоліту доволі просто, якщо орієнтуватися на три ключові ознаки: зовнішній вигляд лунки, наявність болю і запах.
Фібрин – це ознака нормального загоєння. Він утворюється через кілька днів після видалення зуба і виглядає як білуватий або жовтуватий наліт, що покриває лунку рівним шаром. Його поява означає, що процес іде правильно.
Альвеоліт, навпаки, є ускладненням. Головний його симптом – це сильний, часто пульсуючий біль, який не стихає, а лише наростає з часом. Лунка при цьому може виглядати порожньою, з оголеними стінками кістки, або бути заповненою залишками розпавшогося згустку, які мають темний колір і видають різкий, гнильний запах.
Як довго заживає альвеоліт?
Загоєння альвеоліту – це процес, який потребує часу і терпіння, і його тривалість залежить від того, наскільки швидко було розпочато лікування.
Після того як лікар проведе необхідну процедуру – очистить лунку від запалених тканин і залишків розпавшогося згустку та помістить у неї ліки – ви практично одразу відчуєте значне полегшення. Гострий, виснажливий біль зазвичай стихає протягом перших 24–48 годин. Однак саме загоєння лунки відбуватиметься довше. Весь процес зазвичай триває від одного до двох тижнів.
Ключові моменти
- Альвеоліт лунки зуба – це запальний процес, що уражає кісткові стінки лунки і навколишні тканини після видалення зуба.
- Причини різняться за механізмом розвитку ускладнення. Найчастіше альвеоліт спричинений вимиванням або руйнуванням захисного кров’яного згустку.
- Основні симптоми включають наростаючий біль у лунці через 2–4 дні після видалення, який стає пульсуючим і може віддавати у вухо, скроню або шию.
- Ключову роль у діагностиці відіграє клінічний огляд стоматолога, що виявляє характерну картину «сухої лунки» і ознаки запалення.
- Лікування починається з місцевої обробки під анестезією: лунку очищають від некротичних мас і промивають антисептиками, потім закладають протизапальний і антимікробний препарат.
- Профілактика полягає в строгому дотриманні рекомендацій лікаря після видалення: не полоскати рот активно в першу добу, уникати твердої і гарячої їжі, не торкатися лунки язиком або предметами, а також мінімізувати провокуючі фактори, такі як куріння і фізичні навантаження.