Вермокс таб 100мг №6

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВЕРМОКС^®

(VERMOX^®)

Склад:

діюча речовина: mebendazole;

1 таблетка містить 100 мг мебендазолу;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), тальк, крохмаль кукурудзяний, сахарин натрію, магнію стеарат, олія бавовняна гідрогенізована, ароматизатор апельсиновий, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, оранжево-жовтий S (Е 110).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: кругла плоска таблетка зі скошеними краями блідо-оранжевого кольору, з гравіюваннями «Ме» і «100», що розділені лінією розлому з одного боку та з гравіюванням « JANSSEN» – з іншого.

Фармакотерапевтична група. Антигельмінтні засоби. Код АТХ Р02С А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мебендазол діє локально у просвіті кишечнику, перешкоджаючи утворенню клітинного тубуліну у гельмінтів, що призводить до порушення процесів утилізації глюкози і травлення та автолізу паразита.

Немає доказів ефективності Вермоксу^® у лікуванні цистицеркозу.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального застосування < 10 % дози досягає системного кровотоку через неповну абсорбцію та екстенсивний пресистемний метаболізм (ефект першого проходження). Максимум концентрації у плазмі крові спостерігається через 2-4 години після застосування. Одночасне застосування препарату із висококалорійною їжею призводить до незначного підвищення біодоступності мебендазолу.

Розподіл. 90-95 % дози препарату зв’язується з білками плазми крові. Об’єм розподілу становить від 1 до 2 л/кг, що свідчить про здатність мебендазолу проникати крізь стінки судин. Це підтверджується даними хворих, які постійно приймають мебендазол

(40 мг/кг/добу впродовж 3-21 місяців).

Метаболізм. Після перорального застосування мебендазол метаболізується переважно у печінці. Плазмова концентрація його головних метаболітів значно перевищує концентрацію мебендазолу. Порушення функцій печінки, порушення метаболізму або елімінації з жовчю може призвести до підвищення плазмового рівня мебендазолу.

Виведення. Мебендазол, кон’юговані форми мебендазолу та його метаболіти частково піддаються кишково-печінковій рециркуляції та виводяться із сечею та жовчю. Уявний період напіввиведення після перорального застосування у більшості пацієнтів становить

3-6 годин.

Фармакокінетика у рівноважному стані.

При тривалій терапії (40 мг/кг/добу протягом 3-21 місяців) концентрація мебендазолу та його основних метаболітів у плазмі крові збільшується, у результаті чого приблизно у 3 рази збільшується його експозиція у рівноважному стані порівняно з одноразовим застосуванням.

Клінічні характеристики. Показання.

Лікування інвазій, таких як: ентеробіоз, аскаридоз, анкілостомоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, теніоз, некатороз.

Протипоказання.

Гіперчутливість до мебендазолу або до будь-якої допоміжної речовини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування з циметидином може призвести до посилення ефекту Вермоксу^® за рахунок пригнічення його метаболізму у печінці та підвищення концентрації мебендазолу у плазмі крові.

Слід уникати одночасного застосування мебендазолу та метронідазолу (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

При прийомі препарату немає необхідності у призначенні дієти або застосуванні проносних засобів.

Результати клінічних досліджень вказують на можливий зв’язок між застосуванням мебендазолу та метронідазолу і виникненням синдрому Стівенса-Джонсона/токсичного епідермального некролізу. Слід уникати одночасного застосування мебендазолу та метронідазолу.

Барвник оранжево-жовтий S (Е 110) може спричинити алергічні реакції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вермокс^® протипоказаний у період вагітності, тому вагітним пацієнткам або тим, які підозрюють вагітність, не слід застосовувати препарат.

Годування груддю.

Невідомо, чи проникає мебендазол у грудне молоко, тому не рекомендовано годування груддю при застосуванні Вермоксу^®.

Здатність до народжування.

Результати досліджень показали, що Вермокс^® не впливає на здатність до народжування, при прийомі в дозах до 10 мг/кг в день включно.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вермокс^® не впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами, але слід враховувати можливість розвитку небажаних реакцій з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»)

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

• При ентеробіозі дорослим і дітям віком від 2 років призначати 1 таблетку (100 мг) препарату одноразово. Для запобігання повторній інвазії слід повторити прийом 1 таблетки (100 мг) препарату через 2 або 4 тижні.

• При аскаридозі, трихоцефальозі, анкілостомозі або змішаних гельмінтозах дорослим і дітям віком від 2 років призначати по 1 таблетці (100 мг) 2 рази на добу (вранці і ввечері) протягом 3 днів.

• При теніозі та стронгілоїдозі дорослим рекомендується приймати по 2 таблетки (200 мг) 2 рази на добу (вранці і ввечері) протягом 3 днів; дітям віком від 2 років призначати по 1 таблетці (100 мг) 2 рази на добу (вранці і ввечері) протягом

3 днів.

Таблетку можна розжовувати або ковтати цілою. Слід подрібнити таблетку перед тим, як давати її дитині. Прийом лікарського засобу дитиною має проходити під наглядом батьків.

Діти.

Застосовувати для лікування дітей віком від 2 років.

Передозування.

У пацієнтів, які застосовували дози вищі за рекомендовані або лікувалися протягом тривалого часу, рідко спостерігалися алопеція, оборотні порушення функції печінки, гепатит, агранулоцитоз, нейтропенія та гломерулонефрит. Окрім агранулоцитозу та гломерулонефриту, ці побічні реакції спостерігалися і у пацієнтів, які застосовували мебендазол у стандартному дозуванні (див. розділ «Побічні реакції»).

Симптоми. При випадковому передозуванні можуть спостерігатися спазми у черевній ділянці, нудота, блювання та діарея.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Одразу після прийому мебендазолу внутрішньо можна провести промивання шлунка. Якщо це виправдано, можна призначити активоване вугілля.

Побічні реакції.

У рекомендованих дозах Вермокс^® зазвичай добре переноситься. У пацієнтів зі значним паразитарним навантаженням спостерігалися діарея та біль у животі під час застосування Вермоксу^®.

Безпека Вермоксу^® визначалася у 6276 пацієнтів, які брали участь у 39 клінічних дослідженнях застосування препарату для лікування одиничних або змішаних паразитарних інвазій шлунково-кишкового тракту. У ході цих клінічних випробувань в ≥ 1 % пацієнтів, які отримували лікування препаратом Вермокс^® не спостерігалося побічних реакцій (ПР).

Побічні реакції, виявлені під час клінічних досліджень та у постмаркетинговому періоді, зазначені у таблиці 1. За частотою небажані реакції класифіковані наступним чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до <1/1000), дуже рідко (< 1/10000), та невідомо (частота не може бути визначена з доступних даних).

Таблиця 1.

^a Дані щодо частоти побічних реакцій отримані у ході клінічних та епідеміологічних досліджень.

^b Побічні реакції, що не спостерігалися під час клінічних досліджень, частота розвитку яких визначена за допомогою «правила 3» рекомендацій щодо короткої характеристики препарату (КХП) від 2009 р.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі на вище 30 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 6 таблеток у блістері з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої; по 1 блістеру у картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Люсомедикамента Сосьєдаде Текніка Фармацеутика, С.А./

Lusomedicamenta Sociedade Té cnica Farmaceutica, S. A.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Естрада Консільєрі Педрозо, 69 – В, Квеліз де Байксо, 2730-055 Баркарена, Португалія/

Estrada Consiglieri Pedroso, n.º 69 – B, Queluz de Baixo, 2730-055 Barcarena, Portugal.