Норадреналiну тартрат агетан конц д/р-ну д/iнф б/сульфiт 2мг/мл 8мл №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Склад:

діюча речовина: норадреналін;

1 мл концентрату містить 2 мг норадреналіну тартрату;

1 ампула (4 мл) містить 8 мг норадреналіну тартрату, що відповідає 4 мг норадреналіну основи;

1 ампула (8 мл) містить 16 мг норадреналіну тартрату, що відповідає 8 мг норадреналіну основи;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид або кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. Неглікозидні кардіотонічні засоби. Код АТX С01С А03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Норадреналін чинить дуже сильну дію на альфа-рецептори та більш помірний вплив на бета-1 рецептори. Норадреналін (норепінефрин) 1 мг/мл спричиняє генералізоване звуження кровоносних судин, за винятком коронарних судин, які він розширює опосередковано шляхом збільшення споживання кисню. У результаті цього відбувається збільшення сили (та при відсутності вагального гальмування) та частоти скорочення серцевого м’яза (міокарда). Периферичний опір судин збільшується, а діастолічний і систолічний тиск зростає.

Фармакокінетика.

Існує два стереоізомери норадреналіну, біологічно активний L-ізомер є одним зі стереоізомерів, який присутній у концентраті норадреналіну (норепінефрину) 1 мг/мл для приготування інфузійного розчину.

Абсорбція

•Підшкірна: слабка.

•Пероральна: норадреналін швидко інактивується у шлунково-кишковому тракті після перорального прийому.

•Після внутрішньовенного введення Норадреналін має період напіввиведення з плазми крові приблизно від 1 до 2 хвилин.

Розподіл

•Норадреналін швидко виводиться з плазми крові шляхом комбінації зворотного захоплення клітинами та метаболізму. Норадреналі не швидко перетинає перетинає гематоенцефалічний бар’єр.

Біотрансформація

• Метилювання катехін-О-метилтрансферазою;

• Дезамінування моноаміноксидазою (MAO);

• Кінцевими метаболітами обох є 4-гідрокси-3-метоксибензойна кислота;

• Проміжні продукти включають норметанефрин і 3,4-дигідроксибензойну кислоту.

Виведення з організму

• Норадреналін головним чином виводиться з організму у вигляді глюкуронідних або сульфатних кон’югатів метаболітів із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

Норадреналін показаний для невідкладного (негайного) відновлення артеріального тиску у випадках гострої гіпотензії.

Протипоказання.

Використання концентрату норадреналіну 1 мг/мл для приготування інфузійного розчину протипоказано для пацієнтів із відомою підвищеною чутливістю (алергічною реакцією) на норадреналін або на будь-які допоміжні речовини.

Артеріальна гіпотензія через недостатній об’єм крові (гіповолемія, зменшення об’єму циркулюючої крові).

Використання пресорних амінів під час циклопропанової або галотанової анестезії може спричинити тяжку аритмію серця. Через можливий підвищений ризик фібриляції шлуночків норепінефрин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують ці або будь-які інші сенсибілізуючі препарати для серця або у яких спостерігається посилена гіпоксія (киснева недостатність) або гіперкапнія (підвищений вміст діоксиду вуглецю в крові або тканинах).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Небажані комбінації

Пароподібні галогенові анестетики: тяжка шлуночкова аритмія (підвищена збудженість серця).

Іміпрамінові антидепресанти: пароксизмальна артеріальна гіпертензія з можливою аритмією (інгібування проникнення симпатоміметиків у симпатичні волокна).

Серотонінергічні-адренергічні антидепресанти: пароксизмальна артеріальна гіпертензія з можливою аритмією (інгібування проникнення симпатоміметиків у симпатичні волокна).

Комбінації, що вимагають запобіжних заходів у використанні

Неселективні інгібітори МАО: посилення пресорної дії симпатоміметика, яка є зазвичай помірною. Слід використовувати тільки під ретельним наглядом лікаря.

Селективні інгібітори MAO-A: шляхом екстраполяції з неселективних інгібіторів МАО, ризик посилення пресорної дії. Слід використовувати тільки під ретельним наглядом лікаря.

Лінезолід: шляхом екстраполяції з неселективних інгібіторів MAO: ризик посилення пресорної дії. Слід використовувати тільки під ретельним наглядом лікаря.

Потрібно дотримуватися обережності при використанні норадреналіну з альфа- та бета-блокаторами, оскільки це може призвести в результаті до тяжкої артеріальної гіпертензії.

Слід дотримуватися обережності при використанні норадреналіну з такими лікарськими препаратами, оскільки вони можуть спричинити посилений вплив на серце: гормони щитовидної залози, серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати.

Алкалоїди ріжків або окситоцин можуть посилювати вазопресорну та вазоконстрикторну (судинозвужувальну) дію.

Попередження

Норадреналін слід використовувати тільки одночасно з відновленням відповідного об’єму циркулюючої крові.

При інфузійному введенні норадреналіну необхідно часто перевіряти артеріальний тиск і швидкість інфузії, щоб уникнути виникнення артеріальної гіпертензії.

Лікарські препарати, що вводяться парентерально, необхідно завжди візуально перевіряти; їх не можна використовувати, якщо помічено, що в них присутні частинки або вони мають інший колір.

Ризик екстравазації (витікання препарату з судини у навколишні тканини)

Місце введення препарату слід часто перевіряти на вільний рух препарату. Необхідно дотримуватися обережності, щоб уникнути екстравазації, яка може призвести до некрозу тканин, що оточують вену, яка використовується для ін’єкції. Через вазоконстрикцію стінки вени з підвищеною проникністю може спостерігатися витікання деякої кількості норадреналіну в тканини, що оточують вену, в яку вводиться препарат, спричиняючи при цьому побіління тканин, що не пов’язано з явною екстравазацією. Тому якщо виникає побіління, слід враховувати та брати до уваги зміни у місці введення препарату, щоб послабити (зменшити) вплив локальної вазоконстрикції.

Лікування ішемічної хвороби через екстравазацію

Під час позасудинного витікання препарату або парентерального введення за межі вени, може виникнути руйнування тканин у результаті судинозвужувальної дії лікарського препарату на кровоносні судини. Місце введення препарату необхідно тоді якомога швидше промити 10–15 мл фізіологічним розчином, що містить від 5 до 10 мг фентоламіну мезілату. Для цього необхідно використовувати шприц, оснащений тонкою голкою, і зробити місцеву ін’єкцію.

Запобіжні заходи у використанні

Необхідно дотримуватися обережності та чіткого показання у такому випадку:

- значна дисфункція лівого шлуночка, пов’язана з гострою гіпотензією, потрібна ретельна оцінка артеріального тиску пацієнта. Слід розпочати підтримуючу терапію одночасно з діагностичною оцінкою. Необхідно мати відповідні запаси норадреналіну для пацієнтів з кардіогенним шоком і стійкою артеріальною гіпотензією, зокрема, для пацієнтів без підвищеного системного судинного опору. Слід розпочинати з дози 2-4 мкг/хв і потім підвищувати дозу, при необхідності. Якщо системну перфузію або систолічний артеріальний тиск не вдається підтримувати на рівні > 90 мм рт.ст. дозою 15 мкг/хв, малоймовірно, що подальше підвищення буде ефективним.

Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів із тромбозом коронарних артерій, брижових судин або периферичних судин, тому що норадреналін може посилити ішемічну хворобу та розширити зону інфаркту міокарда. Подібної обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпотензією після інфаркту міокарда та пацієнтів із вазоспастичною варіантною стенокардією.

При виникненні порушень серцевого ритму під час періоду лікування необхідно зменшити дозу.

Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із гіпертиреозом (підвищеною функцією щитовидної залози) або цукровим діабетом.

Пацієнти літнього віку можуть бути особливо чутливими до дії норадреналіну.

Цей лікарський препарат містить натрій.

Це слід враховувати пацієнтам, які знаходяться на контрольованій сольовій дієті.

Кожний мл концентрату для приготування інфузійного розчину містить 3,3 мг, що еквівалентно 0,14 ммоль натрію.

Кожна 4 мл ампула містить 13,2 мг, що еквівалентно 0,57 ммоль натрію.

Кожна 8 мл ампула містить 26,4 мг, що еквівалентно 1,14 ммоль натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Норадреналін може негативно впливати на плацентарний кровотік і спричинити брадикардію плода. Він може також чинити вплив на скорочення матки у вагітних і призвести до асфіксії плода на пізньому терміні вагітності.

Отже, слід ретельно зважити, чи передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Годування груддю

Немає інформації щодо використання норадреналіну у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані відсутні.

Спосіб застосування та дози.

Дози

Дорослі пацієнти

Початкова швидкість інфузії (внутрішньовенного введення):

початкова швидкість інфузії повинна становити від 10 мл/год до 20 мл/год (від 0,16 мл/хв до 0,33 мл/хв). Це еквівалентно від 0,8 мг/год до 1,6 мг/год норадреналіну тартрату (або від 0,4 мг/год. до 0,8 мг/год. норадреналіну основи).

Підбір дози

Одразу ж після встановлення інфузії норадреналіну слід підібрати дозу відповідно до пресорного ефекту, що спостерігається. Існує значне варіювання дози, необхідної для досягнення та підтримання нормального артеріального тиску у пацієнтів. Основна мета полягає в тому, щоб встановити низький нормальний систолічний артеріальний тиск (100-120 мм рт.ст.) або досягти відповідного середнього артеріального тиску (більше 65-80 мм рт.ст. – залежно від стану пацієнта).

Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Тривалість лікування та моніторинг

Лікування норадреналіном необхідно продовжувати до того часу, поки показана підтримка вазоактивним лікарським препаратом. Пацієнт повинен перебувати під ретельним контролем і наглядом протягом усього періоду лікування норадреналіном.

Інфузію не можна припиняти раптово, її слід припиняти поступово, щоб уникнути різкого зниження артеріального тиску.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку можуть бути особливо чутливими до дії норадреналіну.

Метод застосування

Тільки для внутрішньовенного введення.

Норадреналін слід вводити, використовуючи для цього центральні венозні пристрої, щоб звести до мінімуму ризик екстравазації (витікання препарату з судини в навколишні тканини) та подального некрозу тканин.

Концентрат норадреналіну 1 мг/мл необхідно розвести перед внутрішньовенним введенням 5 % декстрозою або ізотонічним розчином декстрози. Його не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами.

Кінцева концентрація інфузійного розчину повинна становити 80 мг/літр норадреналіну тартрату, що еквівалентно 40 мг/літр норадреналіну основи. Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Інструкції щодо розведення

Додати 2 мл Норадреналіну 1 мг/мл до 48 мл 5 % декстрози (або ізотонічного розчину декстрози) для введення шприцовим інфузійним насосом або додати 20 мл норадреналіну 1 мг/мл до 480 мл 5 % декстрози (або ізотонічного розчину декстрози) для введення через крапельницю.

В обох випадках кінцева концентрація інфузійного розчину становить 80 мг/літр норадреналіну тартрату, що еквівалентно 40 мг/літр норадреналіну основи. Якщо використовуються інші розчини, слід ретельно виконати розрахунок дози перед тим, як розпочати лікування.

Контроль артеріального тиску

Вимірювати артеріальний тиск кожні 2 хвилини на початку інфузії, поки не буде досягнутий бажаний артеріальний тиск. Потім кожні 5 хвилин, коли буде досягнутий бажаний артеріальний тиск, якщо необхідно продовжувати введення. Швидкість інфузії слід контролювати, а також ретельно спостерігати за станом пацієнта протягом усього періоду лікування норадреналіном (норепінефрином).

Передозування.

У разі передозування можна спостерігати таке: вазоконстрикція шкіри, пролежні, судинна недостатність, артеріальна гіпертензія.

У разі небажаних реакцій, пов’язаних з надмірним дозуванням, рекомендується зменшити дозу у разі можливості.

Побічні реакції.

З боку судин: артеріальна гіпертензія та гіпоксія тканин; ішемічні ураження через сильну судинозвужувальну дію можуть призвести в результаті до похолодання та блідості кінцівок і обличчя.

З боку серця: тахікардія, брадикардія (можливо, як рефлекторний результат підвищення артеріального тиску), аритмія, серцебиття, збільшене скорочення серцевого м’яза (міокарда) в результаті ß-адренергічного впливу на серце (інотроп і хронотроп), гостра серцева недостатність.

З боку центральної нервової системи: тривожність (неспокій), порушення сну (безсоння), сплутаність (затьмарення) свідомості, головний біль, психотичний стан, слабкість, тремор, погіршення уваги та пильності, анорексія, нудота та блювання.

З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання.

З боку дихальної системи: дихальна недостатність або утруднене дихання, диспное (задишка).

Місцеві реакції: можливе подразнення та некроз у місці введення препарату.

З боку органів зору: гостра глаукома; дуже часто виникає у пацієнтів, які анатомічно схильні до закривання райдужно-рогівкового кута (кут передньої камери очного яблука).

При тривалому застосуванні вазопресорів (судинозвужувальних препаратів) для підтримання артеріального тиску при відсутності відновлення об’єму циркулюючої крові можуть виникнути такі симптоми:

- сильне звуження периферичних і вісцеральних судин;

- зниження ниркового кровотоку;

- зменшення сечовипускання;

- гіпоксія (киснева недостатність);

- збільшення рівнів лактата в сироватці крові.

У випадку підвищеної чутливості (алергічної реакції) або передозування, можуть з’являтися частіше такі симптоми: артеріальна гіпертензія, фотофобія, загрудинний біль, біль у гортані, блідість, посилене потовиділення та блювання.

Вазопресорний ефект (що виникає в результаті адренергічної дії на судини) може бути зменшений шляхом сумісного застосування α-блокатора (фентоламіну мезілату), тоді як застосування ß-блокатора (пропранолол) може призвести в результаті до зниження стимулювального впливу препарату на серце та до збільшення пресорного впливу (через зменшене розширення артеріол), що відбувається в результаті ß¹-адренергічної стимуляції.

Тривале застосування будь-якого сильнодіючого вазопресора може призвести в результаті до зменшення об’ємів плазми, який необхідно постійно коригувати за допомогою відповідної водно-електролітної замісної терапії. Якщо не скоригувати об’єми плазми, артеріальна гіпотензія може знову виникнути, коли припиняється введення норадреналіну, або артеріальний тиск може підтримуватися с ризиком сильного звуження периферичних і вісцеральних судин зі зменшенням кровотоку.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° C. Зберігати в недоступному для дітей місці

Несумісність.

Препарат не можна змішувати з іншими лікарськими препаратами, окрім

5 % декстрози або ізотонічному розчині декстрози, дивіться розділ «Спосіб застосування та дози».

Не використовувати відкриту ампулу.

Не використовувати, якщо помічена будь-яка зміна кольору.

Будь-який невикористаний препарат або відходи матеріалів необхідно одразу ж утилізувати відповідно до діючих вимог місцевих органів влади.

Упаковка.

По 4 мл або 8 мл у ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лабораторія Агетан, Франція/Laboratoire Aguettant, France.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

1, рю Александер Флемінг, Парк Саентіфік Тоні Гарнье, 69007 Ліон, Франція/

1, rue Alexander Fleming, Parc Scientifique Tony Garnier, 69007 Lyon, France.