ІІІ триместр вагітності та період годування груддю.
Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого НПЗЗ або до допоміжних речовин лікарського засобу.
НПЗЗ протипоказані пацієнтам із реакцією гіперчутливості в анамнезі (наприклад, бронхоспазм, гострий риніт або розвиток носових поліпів, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) внаслідок застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ.
Відомі фотоалергічні або фототоксичні реакції під час лікування кетопрофеном або фібратами.
Активна фаза або наявність в анамнезі виразкової хвороби, шлунково-кишкової кровотечі або перфорацій.
Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація в анамнезі, пов’язані із попередньою терапією НПЗЗ.
Шлунково-кишкова кровотеча, інша кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточивість.
Геморагічний діатез та інші порушення згортання крові.
Хронічна диспепсія.
Хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт.
Виражена дегідратація (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини).
Тяжка серцева недостатність.
Порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 59 мл/хв).
Тяжкі порушення функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю).
Через вміст етанолу лікарський засіб протипоказаний для нейроаксіального (інтратекального або епідурального) введення.
Спосіб застосування та дози
Розчин для внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення.
Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Лікарський засіб призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування мінімальної ефективної дози протягом якомога коротшого проміжку часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості лікарський засіб можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.
Пацієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза лікарського засобу, а саме: максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.
Порушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки лікарський засіб протипоказаний (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю).
Порушення з боку нирок. Пацієнтам із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <59 мл/хв) лікарський засіб протипоказаний.
Діти. Лікарський засіб не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо безпеки та ефективності його застосування.
Спосіб застосування.
Внутрішньом’язове введення. Розчин для ін’єкцій слід повільно вводити глибоко у м’язи.
Внутрішньовенна інфузія. Для проведення внутрішньовенної інфузії вміст ампули 2 мл розвести у 30–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, 5 % розчині глюкози або розчині Рінгера лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10–30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготований розчин.
Лікарський засіб, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у 5 % розчині глюкози, сумісний із такими лікарськими засобами як допамін, гепарин, гідроксизин, лідокаїн, морфін, петидин та теофілін.
Лікарський засіб не можна змішувати у розчині для інфузій із прометазином та пентазоцином.
Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення). При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд.
Лікарський засіб можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.
Лікарський засіб не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.
Лікарський засіб можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.
При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному ін’єкційному застосуванні лікарський засіб слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразу після його приготування.
При зберіганні розведених розчинів лікарського засобу у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.
Лікарський засіб призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід утилізувати. Перед введенням лікарського засобу необхідно впевнитися, що розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.
Замовлення на сайті можна оформити цілодобово 
Безкоштовна доставка до найближчої аптеки 
