ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
Меробоцид
(MEROBOCID)
Склад:
діюча речовина: меропенем;
1 флакон порошку містить меропенему (у вигляді меропенему тригідрату стерильного)
500 мг або 1000 мг;
допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.
Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, або світло-жовтого кольору.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Меробоцид, діючою речовиною якого є меропенем, належить до антибіотиків групи карбапенемів для парентерального застосування, є відносно стійким до впливу людської дигідропептидази-1 (DHP-1), тому не потребує додавання інгібітору DHP-1.
Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом впливу на синтез стінок бактеріальної клітини. Легкість, з якою він проникає у стінки бактеріальної клітини, високий рівень стійкості до всіх серинових бета-лактамаз та висока спорідненість з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP), пояснюють виражену бактерицидну дію меропенему проти широкого спектра аеробних та анаеробних бактерій. Для 76 % бактерій співвідношення мінімальної бактерицидної концентрації (МВС) та мінімальної інгібуючої концентрації (МІС) становило 2 або менше.
Меропенем стабільний у тестах на чутливість. Тести in vitro показують, що меропенем діє синергічно з різними антибіотиками. Як було продемонстровано in vitro та in vivo, меропенем має постантибіотичний ефект.
З огляду на фармакокінетику та співвідношення клінічних та мікробіологічних результатів щодо діаметра зони пригнічення росту та мінімальних інгібуючих концентрацій (МІС) для мікроорганізмів, рекомендується єдиний комплекс критеріїв чутливості до меропенему.
Таблиця 1
Категорії | Метод оцінки |
Діаметр зони (мм) | Критичні точки МІС (мг/мл) |
Чутливість | ≥ 14 | ≤ 4 |
Проміжний рівень | 12 - 13 | 8 |
Резистентність | ≤ 11 | ≥ 16 |
Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано враховувати місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Меробоцид активний щодо:
грампозитивних аеробів: Enterococcus faecalis1, Staphylococcus aureus2 (метицилін-чутливий), Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі), у тому числі Staphylococcus epidermidis, Streptococcus agalactiae (група В), група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius), Streptococcus pneumoniaе, Streptococcus pyogenes (група А);
грамнегативних аеробів: Citrobacter freudii, Citrobacter koseri, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzaе, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumonia, Morganella morganii, Neisseria meningitidіs, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris,
Serratia marcescens;
грампозитивних анаеробів: Clostridium perfringens, Peptoniphilus asaccharolyticus, Peptostreptococcus spp. (у тому числі P. micros, P. anaerobius, P. magnus);
грамнегативних анаеробів: Bacteroides caccae, група Bacteroides fragilis, Prevotella bivi, Prevotella disiens.
Нижчезазначені види можуть набути резистентність:
грампозитивні аероби: Enterococcus faecium1,3;
грамнегативні аероби: Acinetobacter species, Burkholderia cepacia, Pseudomonas aeruginosa.
До дії препарату стійкі:
грамнегативні аероби: Stenotrophomonas maltophilia, Legionella sрр.;
інші мікроорганізми: Chlamydophila pneumoniaе, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetii, Mycoplasma pneumoniaе.
1Види, які виявили природну проміжну чутливість.
2Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентними до меропенему.
3Показник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС.
Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення, залежно від дози (500 мг або 1000 мг) і способу введення (болюсно або краплинно), максимальна концентрація препарату в сироватці крові (Cmax) становить 23 мкг/мл, 45 мкг/мл, 49 мкг/мл і 112 мкг/мл відповідно. Зв`язування меропенему з білками плазми крові низьке (2 %). Легко проникає в різні тканини й рідини організму людини (включаючи спинномозкову), бактерицидні концентрації досягаються через 0,5-1,5 години після введення. Піддається незначній біотрансформації у печінці з утворенням єдиного метаболіту (фармакологічно неактивного). Період напіввиведення препарату (Т1/2) становить 1 годину. Виводиться в основному нирками (більше 70 % виводиться у незміненому вигляді). При нирковій недостатності плазмовий кліренс меропенему прямо пропорційний ступеню зниження кліренсу креатиніну. Т1/2 у дітей віком до 2 років приблизно 1,5-2,3 години, при цьому відзначають лінійну залежність «концентрація-доза» в діапазоні доз 10-40 мг/кг. У пацієнтів літнього віку кліренс меропенему знижується та корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов`язаного з віком.
Кліренс меропенему у пацієнтів із нирковою недостатністю пов’язаний з кліренсом креатиніну. Тому хворим з підвищеним кліренсом креатиніну необхідна корекція дози препарату. Фармакокінетика меропенему у пацієнтів із захворюваннями печінки не змінюється.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців, таких як:
- пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонії;
- бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі;
- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
- ускладнені інтраабдомінальні інфекції;
- інфекції під час пологів і післяпологові інфекції;
- ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
- гострий бактеріальний менінгіт.
Меробоцид можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і пропасницею при підозрі на бактеріальну інфекцію.
Необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.
Тяжкі реакції підвищеної чутливості (наприклад анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад пеніцилінів або цефалоспоринів).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження щодо взаємодії меропенему з окремо взятими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводилися.
Потенційний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв`язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.
Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування пробенециду з меропенемом.
При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівня вальпроєвої кислоти в крові, яке приблизно за два дні становило 60-100%, тому слід уникати такої комбінації.
Одночасне застосування антибіотиків з пероральними антикоагулянтами, в т.ч. варфарином, може збільшити антикоагулянтний ефект варфарину. Ризик може змінюватися залежно від основних інфекцій, віку і загального стану пацієнта. Тому вплив антибактеріальних препаратів на підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час і незабаром після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.
Особливості застосування.
Меробоцид містить близько 2,0 мекв або 4,0 мекв натрію на 500 мг або 1000 мг дози препарату відповідно, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.
При виборі меропенему для лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату, не активного щодо бактерій, стійких до карбапенемів.
Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, не можна виключати можливість тяжких гострих алергічних реакцій, зокрема анафілактичного шоку, у т.ч. з летальним наслідком, навіть якщо у докладному анамнезі немає відповідних вказівок.
Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровано випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до бета-лактамних антибіотиків.
При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вжити відповідних заходів.
При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки антибіотикасоційованого коліту, в т.ч. псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості якого може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо розглядати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея. Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, направленого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.
Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомлялося про напади судом.
У зв’язку з ризиком розвитку гепатотоксичності (наприклад порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати функцію печінки, особливо пацієнтам з уже існуючими захворюванням печінки. Коригування дози препарату не потрібне.
Лікування меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса.
Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію не рекомендується.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Дані щодо застосування меропенему вагітними жінками відсутні або їх кількість обмежена.
Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності.
Як запобіжний захід бажано уникати застосування меропенему під час вагітності.
Невідомо, чи проникає меропенем у грудне молоко людини. Меропенем виявляється у дуже низьких концентраціях у грудному молоці тварин. Враховуючи користь терапії для жінки, необхідно прийняти рішення стосовно того, чи припинити грудне вигодовування або припинити лікування меропенемом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження впливу меропенему на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводилися.
Спосіб застосування та дози.
Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.
Доза Меробоциду і тривалість лікування залежать від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та клінічної відповіді на лікування.
Для лікування деяких видів інфекцій, таких як госпітальні інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa або Acinetobacter spp., доцільне застосування Меробоциду дітям
у дозі до 40 мг/кг 3 рази на добу, дорослим та дітям з масою тіла понад 50 кг у дозі до 2 г 3 рази на добу.
Таблиця 2
Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг
Інфекція | Разова доза для введення кожні 8 годин |
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія | 500 мг або 1 г |
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі | 2 г |
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 500 мг або 1 г |
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції | 500 мг або 1 г |
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції | 500 мг або 1 г |
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин | 500 мг або 1 г |
Гострий бактеріальний менінгіт | 2 г |
Лікування пацієнтів з фебрильною нейтропенією | 1 г |
Меробоцид зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.
Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки стосовно введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції обмежені.
Порушення функції нирок
Таблиця 3
Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг при кліренсі креатиніну менше 51 мл/хв
Кліренс креатиніну (мл/хв) | Разова доза (див. таблицю 1) | Частота |
26-50 | повна разова доза | кожні 12 годин |
10-25 | половина разової дози | кожні 12 годин |
<10 | половина разової дози | кожні 24 години |
Інформація щодо застосування препарату в разовій дозі 2 г даній категорії пацієнтів, відкоригованій згідно з таблицею 2, обмежена.
Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату Меробоцид слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.
Рекомендацій щодо дозування препарату пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, немає.
Порушення функції печінки
Пацієнтам з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне.
Пацієнти літнього віку
Пацієнтам літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.
Таблиця 4
Рекомендовані дози препарату дітям віком від 3 місяців до 11 років з масою тіла до 50 кг
Інфекція | Разова доза для введення кожні 8 годин |
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна | 10 або 20 мг/кг маси тіла |
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі | 40 мг/кг маси тіла |
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів | 10 або 20 мг/кг маси тіла |
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції | 10 або 20 мг/кг маси тіла |
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин | 10 або 20 мг/кг маси тіла |
Гострий бактеріальний менінгіт | 40 мг/кг маси тіла |
Лікування пацієнтів з фебрильною нейтропенією | 20 мг/кг маси тіла |
Меробоцид зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін`єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки щодо введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції обмежені.
Досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок немає.
Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції
Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення препарату Меробоцид у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.
Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції зберігається впродовж 3 годин при температурі від 15 до 25о С.
Проведення внутрішньовенної інфузії
Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення препарату Меробоцид у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.
Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду зберігається протягом 6 годин при температурі від 15 до 25о С або впродовж 24 годин при температурі 2-8о С. Приготований розчин, якщо він був охолоджений, слід застосовувати протягом 2 годин після зберігання у холодильнику.
З мікробіологічної точки зору препарат необхідно застосовувати відразу після приготування.
Якщо лікарський засіб одразу ж не використати, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.
Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин Меробоциду слід використати протягом 1 години після приготування.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 3 місяців.
Передозування.
Передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок, якщо доза препарату не коригується.
Небажані реакції після передозування відповідають зазначеним нижче побічним реакціям.
Лікування: симптоматична терапія.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.
Меропенем та його метаболіти виводяться з організму шляхом гемодіалізу.
Побічні реакції.
Кров і лімфатична система: тромбоцитемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, позитивна пряма/непряма реакція Кумбса.
Імунна система: реакції гіперчутливості, в т.ч. ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.
Нервова система: головний біль, парестезії, судоми.
Травний тракт: діарея, блювання, нудота, біль у животі, коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків, у т.ч. псевдомембранозний коліт.
Гепатобіліарна система: підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, білірубіну в крові.
Шкіра та підшкірна клітковина: висип, свербіж, кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема.
Нирки та сечовивідні шляхи: підвищення рівня креатиніну, сечовини в крові.
Інфекції та інвазії: оральний та вагінальний кандидоз.
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: запалення, біль у місці ін’єкції,
тромбофлебіт.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25° С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Кожен флакон призначений тільки для одноразового використання.
При приготуванні розчину і під час його застосування слід використовувати стандартні асептичні методи роботи.
Розчин слід струсити перед застосуванням.
Будь-який невикористаний препарат або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Несумісність.
Меробоцид не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.
Меробоцид, який буде застосовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновити у стерильній воді для ін'єкцій.
Меробоцид у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.
Упаковка. По 500 мг або 1000 мг порошку у флаконі; по 1 флакону; по 1 флакону в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.
Замовлення на сайті можна оформити цілодобово 
Безкоштовна доставка до найближчої аптеки 
