Юмекс табл. 5 мг №50

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЮМЕКС^Ò

(JUMEX^Ò)

Склад:

діюча речовина: селегілін;

1 таблетка містить 5 мг селегіліну гідрохлориду;

допоміжні речовини: тальк, магнію стеарат, повідон, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі плоскі таблетки з гравіюванням « JU» на одній стороні.

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу В. Селегілін. Код АТХ N04В D01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. В організмі людини виявлено два типи мітохондріальних ферментів моноаміноксидаз (MAO-A та MAO-B), субстратна специфічність яких різна. MAO-A розкладає переважно серотонін, норадреналін та адреналін, а MAO-B – фенілетиламін. Дофамін та тирамін метаболізуються обома ферментами. Ці два ферменти розподіляються в організмі нерівномірно. У мозку в основному знаходиться MAO-В. Селегілін є селективним необоротним інгібітором МАО-В. Він інгібує зворотне захоплення дофаміну в нервових закінченнях.

В основі хвороби Паркінсона лежить ослаблення функції нігростріарних дофамінергічних нейронів. Селегілін збільшує допамінергічний тонус шляхом інгібування МАО-В, при одночасному застосуванні з леводопою забезпечує високу концентрацію дофаміну в нігростріарній ділянці. Він посилює ефект леводопи, таким чином зменшується необхідна доза леводопи, скорочується латентний період розвитку сприятливого ефекту, подовжується тривалість цього ефекту. Оскільки в рекомендованій терапевтичній дозі препарат не інгібує МАО-А, то гіпертонічні реакції (так званий «сирний ефект» – « cheese-effect») при його застосуванні відсутні.

Монотерапія: у випадку щойно виявленої хвороби Паркінсона, яка ще не лікувалася, застосування селегіліну сповільнює прогресування хвороби, відстрочує її прогресування та необхідність застосування препаратів, що містять леводопу, а також зменшує швидкість розвитку хвороби. Препарат має нейропротекторний ефект.

Фармакокінетика. Після перорального застосування засіб добре абсорбується, швидко розподіляється та метаболізується. Основні метаболіти та період їх напівжиття: метамфетамін: t_1/2 становить 20,5 годин, амфетамін: t_1/2 − 17,7 годин, N-дезметилселегілін: t_1/2 − 2 години. Екскретується нирками. 73% від застосованої кількості екскретується із сечею протягом 72 годин. Оскільки інгібування МАО-В є необоротним, клінічний ефект не залежить від часу елімінації, тому препарат можна застосовувати також один раз на добу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хвороба Паркінсона або симптоматичний паркінсонізм – як монотерапія на початковій стадії хвороби або у комбінації з препаратами леводопи (у поєднанні з периферичними інгібіторами декарбоксилази або без них).

Протипоказання.

− Гіперчутливість до селегіліну або до будь-якої із допоміжних речовин препарату.

− Комбіноване застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (венлафаксин), трициклічними антидепресантами; симпатоміметиками; інгібіторами МАО (наприклад лінезолідом) та опіоїдами (петидином) (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

− Виразка дванадцятипалої кишки або шлунка в стадії загострення.

При призначенні селегіліну в комбінації з леводопою необхідно враховувати також протипоказання, які стосуються леводопи.

Особливі заходи безпеки.

Добова доза препарату Юмекс^® не повинна перевищувати 10 мг через ризик неселективного інгібування моноаміноксидази (МАО), у зв’язку з чим може зростати ризик розвитку артеріальної гіпертензії. Особливу увагу потрібно приділяти пацієнтам з виразковою хворобою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі, лабільною артеріальною гіпертензією, серцевою аритмією, тяжкою стенокардією або психозом, оскільки на тлі лікування препаратом можливе погіршення перебігу цих супутніх захворювань. З обережністю слід застосовувати селегілін пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок тяжкого ступеня.

Стосовно пацієнтів, які приймають інгібітори МАО, необхідно виявляти обережність при проведенні загального знеболювання у хірургічній практиці. Інгібітори МАО, включаючи селегілін, можуть потенціювати ефекти лікарських засобів, які пригнічують ЦНС та які застосовують для загальної анестезії. Повідомлялося про випадки транзиторного пригнічення дихальної та серцево-судинної діяльності, розвитку артеріальної гіпотензії та коми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії з лікарськими засобами.

Протипоказані комбінації (див. розділ «Протипоказання»).

Симпатоміметики. У зв’язку з ризиком розвитку артеріальної гіпертензії одночасне застосування селегіліну та симпатоміметиків протипоказане.

Петидин. Наразі відомо про взаємодію між селегіліном та петидином, хоча механізми цієї взаємодії поки що не вивчені. Одночасне застосування селегіліну та петидину протипоказане. Симптоми, які виникають у результаті взаємодії цих препаратів, тяжкі та непередбачувані (кома, порушення з боку серцево-судинної системи, судоми та смерть).

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН). У зв’язку з ризиком розвитку сплутаності свідомості, гіпоманії, галюцинацій та маніакальних епізодів, ажитації, міоклонусу, гіперрефлексії, порушень координації, тремору, судом, атаксії, діафорезу, діареї, лихоманки, артеріальної гіпертензії, які можуть бути проявами серотонінового синдрому, одночасне застосування селегіліну та СІЗЗС чи ІЗЗСН протипоказане. Флуоксетин не слід призначати через менш ніж 14 днів після відміни селегіліну. Оскільки час напіввиведення флуоксетину дуже тривалий, між закінченням терапії флуоксетином та початком терапії селегіліном необхідний інтервал не менше 5 тижнів.

Трициклічні антидепресанти. Повідомлялося про окремі випадки тяжких проявів токсичного ураження центральної нервової системи (серотоніновий синдром), що іноді супроводжувалися артеріальною гіпертензією, артеріальною гіпотензією, діафорезом, у пацієнтів, які приймали комбінацію трициклічних антидепресантів та селегіліну. У зв’язку з цим одночасне застосування селегіліну та трициклічних антидепресантів протипоказане.

Інгібітори МАО. Одночасне застосування селегіліну та інгібіторів МАО може призвести до порушень з боку ЦНС та серцево-судинної системи.

Комбінації, що не рекомендуються.

Пероральні контрацептиви. Потрібно уникати одночасного застосування селегіліну та пероральних контрацептивів, тому що ця комбінація може суттєво підвищувати біодоступність селегіліну.

Слід з обережністю та під ретельним контролем застосовувати селегілін з препаратами наперстянки та антикоагулянтами.

Селегілін збільшує ефект леводопи, побічні ефекти леводопи стають більш вираженими.

Взаємодія з їжею. На відміну від традиційних інгібіторів ферментів МАО, які пригнічують як МАО-А, так і МАО-В, селегілін є специфічним інгібітором МАО-В.

При застосуванні селегіліну у рекомендованих дозах після вживання їжі, яка містить тирамін, не спостерігалося гіпертензивної реакції (так званого «сирного ефекту» – « cheese-reaction»). Тому в даному випадку немає необхідності у дотримуванні дієти.

Однак при комбінації селегіліну та традиційних інгібіторів МАО або інгібіторів МАО-А рекомендується суворо дотримуватися дієти (уникати їжі з великою кількістю тираміну: зрілий сир і продукти, що містять дріжджі).

Особливості застосування.

Пацієнти, які страждають на такі рідкісні вроджені проблеми, як непереносимість галактози, лактози, дефіцит лактази Лаппа або синдром мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей лікарський засіб, оскільки одна таблетка (5 мг селегіліну) містить 84 мг лактози.

Оскільки селегілін посилює ефекти леводопи, небажані реакції, які спостерігаються на тлі застосування леводопи, можуть посилюватися, особливо якщо пацієнти отримують леводопу у високих дозах; за такими пацієнтами слід здійснювати ретельний медичний нагляд. Додавання селегіліну до леводопи у високих дозах може призвести до появи у пацієнта мимовільних рухів та/або ажитації. Ці небажані реакції зникають після зниження дози леводопи. При додаванні до схеми терапії селегіліну дозу леводопи можна знизити в середньому на 30%.

Результати деяких досліджень свідчать про те, що у пацієнтів, які одночасно приймають селегілін та леводопу, рівень смертності вищий порівняно з пацієнтами, які приймають лише леводопу. Але слід взяти до уваги, що у цих дослідженнях були виявлені численні методологічні недоліки і що метааналіз та масштабні когортні дослідження дали змогу зробити висновок про те, що між рівнями смертності пацієнтів, які отримували селегілін, та пацієнтів, які отримували препарати порівняння або комбінацію селегілін/леводопа, відсутня статистично значуща різниця.

Клінічні дослідження виявили, що у пацієнтів, які належать до групи підвищеного ризику виникнення серцево-судинної патології, збільшується ризик розвитку артеріальної гіпотензії у відповідь на одночасний прийом селегіліну та леводопи.

Додавання селегіліну до терапії леводопою може не мати переваг для пацієнтів з нестабільною відповіддю на терапію незалежно від дози.

Слід виявляти обережність, коли селегілін застосовують в комбінації з іншими лікарськими засобами та речовинами центральної дії.

Під час лікування препаратом слід уникати вживання алкоголю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Наразі доступні дуже обмежені доказові дані про застосування селегіліну вагітним. Дослідження на тваринах показали, що даний засіб має репродуктивну токсичність тільки в дозах, які в багато разів перевищують рекомендовану. Як запобіжний захід бажано уникати призначення селегіліну у період вагітності.

Годування груддю. Невідомо, чи екскретується селегілін у грудне молоко у людини. У тварин екскреція селегіліну в молоко не досліджувалася. Фізико-хімічні дані, які стосуються селегіліну, свідчать про те, що він має екскретуватися у грудне молоко, тому ризик для дитини, яку вигодовують грудним молоком, не може бути виключений. Селегілін не слід застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами. Селегілін може спричиняти запаморочення, тому пацієнтам слід радити відмовитися від керування транспортними засобами і роботи з іншими механізмами, якщо під час застосування даного препарату у них виникатиме ця небажана реакція.

Спосіб застосування та дози.

Селегілін застосовується як монотерапія на ранній стадії захворювання або у комбінації з препаратами леводопи (у поєднанні з периферичними інгібіторами декарбоксилази або без них). В обох випадках початкова доза становить 5 мг, яку приймають вранці.

Звичайною дозою препарату при хворобі Паркінсона є 10 мг на добу, що приймається вранці або може бути розділена на два прийоми — вранці та вдень.

За умови комбінованої терапії попередня доза леводопи має бути знижена приблизно на 30% (див. розділ «Побічні реакції»).

Окремі популяції пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Дані стосовно корекції дози для пацієнтів з печінковою дисфункцією легкого ступеня відсутні.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Дані стосовно корекції дози для пацієнтів з нирковою дисфункцією легкого ступеня відсутні.

Діти. Ефективність і безпека застосування дітям не вивчались.

Передозування.

Передозування препарату не має специфічної клінічної картини. Оскільки селективне інгібування MAO-B селегіліном досягається лише при застосуванні доз, рекомендованих для лікування хвороби Паркінсона (5—10 мг/добу), симптоми передозування можуть нагадувати симптоми, що спостерігаються при передозуванні неселективними інгібіторами MAO (розлади з боку центральної нервової та серцево-судинної систем). Симптоми передозування неселективних інгібіторів МАО можуть прогресувати у перші 24 години та включати ажитацію, тремор, підвищення чи зниження артеріального тиску, пригнічення дихальної функції, тяжкі м’язові спазми, гіперпірексію, кому та судоми.

Специфічного антидоту немає, тому лікування повинно бути симптоматичним.

Побічні реакції.

В кожній частотній групі небажані ефекти розташовані в порядку зменшення ступеня серйозності. Частоту побічних реакцій визначено відповідно до такої класифікації: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до <1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000); частота невідома (частоту не можна оцінити за доступними даними).

З боку нервової системи.

Часто: запаморочення, головний біль, розлади зору, порушення свідомості, тремор.

Нечасто: легке транзиторне порушення сну.

З боку шлунково-кишкової системи.

Часто: нудота, блювання, запор, діарея.

Нечасто: сухість у роті.

З боку нирок та сечовидільного тракту.

Частота невідома: затримка сечовиділення.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Рідко: шкірні реакції.

З боку серця.

Часто: брадикардія, біль в грудній клітці.

Нечасто: суправентрикулярна тахікардія.

З боку судин.

Рідко: ортостатична артеріальна гіпотензія.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Часто: невелике підвищення рівнів ферментів печінки.

З боку психіки.

Нечасто: зміни настрою.

Частота невідома: психоз, депресія, гіперсексуальність.

З боку опорно-рухової системи:

Біль у спині та суглобах, судоми м’язів, міопатія.

Загальні розлади.

Біль у горлі.

При комбінації з леводопою. Оскільки препарат посилює ефект леводопи, побічні ефекти леводопи (неспокій, гіперкінезія, атипові рухи, ажитація, сплутаність свідомості, галюцинації, ортостатична артеріальна гіпотензія, серцеві аритмії) можуть посилюватися у разі комбінованої терапії (леводопу зазвичай потрібно застосовувати у комбінації з інгібітором периферичної декарбоксилази). При комбінації із селегіліном можливе подальше зниження дози леводопи (до 30%).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після затвердження лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для даного лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції у Державний експертний центр МОЗ України.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30°С.

Упаковка. № 50 (10×5): по 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ХІНОЇН Завод Фармацевтичних та Хімічних Продуктів Прайвіт Ко. Лтд., Угорщина/CHINOIN Pharmaceutical and Chemical Works Private Co. Ltd., Hungary.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. 2112 Верешедьхаз, Леваі, у. 5, Угорщина/2112 Veresegyhaz, Levai u. 5, Hungary.

Заявник. ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна/Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.