Пієлонефрит
Пієлонефрит — це запальне захворювання сечовидільної системи, яке має інфекційну природу. Найчастіше недуга вражає одну нирку, рідше — обидві. Пієлонефрит виникає як наслідок інфікування бактеріями, такими як кишкова паличка. Захворювання може протікати як у гострій, так і в хронічній формі.
Причини виникнення пієлонефриту і його наслідки
Частота виникнення пієлонефриту однакова у дорослих і дітей. У молодому віці частіше хворіють жінки через анатомічну особливість — коротку уретру. З віком картина захворюваності на пієлонефрит змінюється — в групі ризику опиняються літні чоловіки. Передумовами для виникнення захворювання можуть бути:
- сечокам'яна хвороба;
- знижений імунітет;
- перенесена аденома простати;
- захворювання кишечника;
- пухлини в сечостатевій системі;
- цукровий діабет;
- сечокам'яна хвороба.
Причиною появи і розвитку захворювання є порушення відтоку сечі, яке провокує розмноження бактерій. Також пієлонефрит може виникати через недостатню гігієну статевих органів. Розвитку захворювання може сприяти уповільнений запальний процес в організмі — наприклад, хронічний тонзиліт, стоматит, абсцеси, отити, гастроентерит. Пієлонефрит нерідко виникає на тлі опущення нирок і порушення їхнього кровопостачання, також до нього схильні люди з рефлюксом сечі й різними соматичними захворюваннями.
Одним із факторів ризику для розвитку пієлонефриту є патологія нирок, сечоводів і сечового міхура. Також він може з'явитися після переохолодження.
Симптоми пієлонефриту: як виявляється захворювання
Симптоми пієлонефриту можуть бути стертими і непостійними, відсутніми тривалий час. Захворюванню передує гостра фаза з вираженими симптомами — високою температурою до 38-40 ℃, інтоксикацією, погіршенням загального самопочуття, набряками обличчя, сечовипусканням із домішками крові. Також при пієлонефриті сеча має яскраво виражений різкий запах через бактерії, які містяться в ній. На тлі захворювання пієлонефритом шкірні покриви пацієнта стають блідими.
У деяких хворих на пієлонефрит спостерігається біль у попереку, труднощі з сечовипусканням, тремтіння, блювота. Також може виникати постійне відчуття спраги, підвищується пітливість, з'являється лихоманка і м'язова слабкість. Захворювання небезпечне тим, що його симптоми розпливчасті, тому пієлонефрит можна сплутати із застудою, гастритом, циститом та іншими патологіями. Хронічний пієлонефрит супроводжується анемією і гіпертонією. Сечовипускання стає частим, виділення містять домішки.
Діагностика пієлонефриту: методи визначення діагнозу
Для діагностики захворювання лікарю необхідно отримати аналіз крові та сечі. Спеціаліст проводить огляд пацієнта разом зі збором його скарг. Можуть призначатися додаткові обстеження — КТ, рентгенографія.
Профілактика пієлонефриту: попереджувальні заходи проти захворювання
Профілактика пієлонефриту повинна включати гігієну статевих органів. Щоб знизити ймовірність розвитку захворювання, потрібно уникати переохолодження. Сприятливо впливає на організм збалансований режим відпочинку і щоденної активності. Особливу увагу варто приділити лікуванню тривалих запальних процесів в організмі. Тим, хто хворіє на хронічний пієлонефрит, необхідно строго дотримуватися рекомендацій лікаря. Щоб не захворіти на пієлонефрит, варто проходити профілактичні огляди і регулярно вживати свіжі овочі, фрукти. Періодично варто здавати аналіз сечі, так як пієлонефрит може розвиватися безсимптомно.
Медикаменти для лікування пієлонефриту
Для лікування захворювання необхідно дотримуватися комплексного підходу. Необхідно поєднувати медикаментозну терапію з дієтою. Пацієнту потрібно виключити з раціону занадто солону, гостру і смажену їжу. Рекомендується вживати нежирні продукти, переважно відварені. Раціон необхідно складати індивідуально з огляду на потреби пацієнта.
Ліки від пієлонефриту включають у себе кілька груп препаратів. Основою для лікування захворювання є антибіотики, які дозволяють пригнітити хвороботворну мікрофлору. При важких формах хвороби антибіотики призначають внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Спеціаліст призначає в комплексі з ними засоби, які дозволяють відновити відтік сечі. Також для усунення болю призначаються спазмолітики. Можуть використовуватися нестероїдні протизапальні препарати. До складу комплексної терапії можуть включатися метаболічні засоби, антигістамінні, вітаміни. Для лікування супутньої гіпертонії використовують гіпотензивні засоби. Лікар може призначати допоміжні елементи для лікування захворювання за допомогою фітопрепаратів. Спеціаліст у кожному випадку рекомендує дотримуватися особливого розпорядку дня. Для гострого та хронічного пієлонефриту підбираються різні схеми лікування, тому курс прийому препаратів може істотно відрізнятися.
Таблетки від пієлонефриту призначаються після діагностики захворювання профільним лікарем. Препарати можуть викликати побічні ефекти, тому їхній прийом повинен контролюватися фахівцем. Самолікування є неприпустимим, так як можуть виникнути різні важкі ускладнення:
- напади гіпертонії;
- рубцювання тканин нирки;
- гнійне ураження нирки;
- важкі структурні зміни нирки;
- ниркова недостатність;
- зараження крові.
Особливо небезпечний занедбаний стан для здоров'я вагітної жінки й плоду. Необхідно пам'ятати, що невилікуваний пієлонефрит може викликати сепсис, а важка форма захворювання здатна призвести до летального результату. Щоб вилікувати його, недостатньо приймати таблетки — потрібен індивідуальний підхід, заснований на конкретних особливостях організму пацієнта.
