Запор
Дисфункції кишечника вносять серйозний дискомфорт у наше повсякденне життя, а іноді – серйозно загрожують здоров'ю. Серед найпоширеніших порушень шлунково-кишкового тракту, що зустрічаються в будь-якому віці – запор.
Що таке запор
Запор – це захворювання, що характеризується утрудненням або рідкісними дефекаціями, що призводить до труднощів у звичайному випорожненні кишечника. Порушення може виникнути:
- у дитини будь-якого віку (у немовляти, новонародженої дитини, підлітка);
- у дорослого (у чоловіка буває рідше);
- у людей похилого віку;
- у лежачих хворих.
Він виникає з багатьох причин, від нестачі баластових речовин у харчуванні до низької фізичної активності, обов'язково потребує корекції.
Що таке запор і як відрізнити його від непрохідності кишечника
На відміну від кишкової непрохідності, що становить фізичну перешкоду для проходження вмісту через кишечник, складнощі з випорожненням пов'язані з функціональними порушеннями перистальтики або утворенням твердих калових мас.
Ускладнена дефекація менш серйозна, коригується змінами у способі життя, дієтою, прийомом медикаментів, тоді як кишкова непрохідність часто потребує медичного втручання.
Чим небезпечний запор
Крім дискомфорту, хронічні складнощі дефекації мають такі наслідки:
- підвищений тиск у кишечнику;
- абсорбція токсинів;
- посилення симптомів інших захворювань;
- формування каменів у кишечнику;
- порушення мікрофлори кишечника.
У жодному разі не нехтуйте лікуванням, своєчасно звертайтеся до лікаря для виявлення причин порушення та розробки ефективного лікування.
Причини запору
Якщо у вас спостерігається запор, причина також може критися у захворюваннях та порушеннях роботи внутрішніх органів. Він виникає при:
- виразці шлунка;
- цукровому діабеті;
- простатиті;
- діабеті нецукрового типу;
- геморої;
- апендициті;
- дисбактеріозі;
- панкреатиті.
Патологія поширена в таких ситуаціях:
- при прорізуванні зубів у немовляти;
- в період вагітності;
- при гв;
- після пологів;
- після кесарева;
- внаслідок прийому лопераміду.
Загальні причини запору:
- Нестача клітковини. Дефіцит баластових речовин у раціоні через нестачу фруктів, овочів, злаків.
- Нестача рідини. Недостатнє вживання води серйозно ускладнює перистальтику.
- Малоактивний спосіб життя. Недостатня фізична активність, сидяча робота уповільнюють рух кишкового вмісту.
- Вживання закріплювальних продуктів. Деякі продукти з низьким вмістом клітковини (рафіновані, молочні продукти) посилюють утруднення дефекації.
- Стрес, нервова напруга. Стрес серйозно впливає на кишкову функцію, ускладнюючи спорожнення.
Існує безліч причин та факторів, від чого може бути запор. Перше, що слід проаналізувати, чи не приймаєте ви продукти, ліки чи речовини, від яких виникає запор (антибіотики, пробіотики, кава, молочні суміші для немовлят, протеїн, залізо, колаген, вітамін Д).
Класифікація захворювання: форми та ступені тяжкості
Існують такі форми патології:
- Функціональна. Пов'язана з порушенням перистальтики без органічних змін у кишечнику.
- Органічна. Викликана структурними змінами в кишечнику (пухлини, стриктури чи дивертикули).
Щоб зрозуміти, коли бити на сполох тривогу, розглянемо його ступені тяжкості:
- Легкий. Рідкісні епізоди утрудненого спорожнення.
- Помірний (середньої тяжкості). Частіші епізоди, які дещо впливають на якість життя.
- Сильний (важкий). Постійні або часті труднощі з випорожненням, які значно впливають на загальний стан пацієнта.
Хвороба вкрай неприємна, потребує своєчасної діагностики та лікування. Щоб уникнути тяжких наслідків, важливо проконсультуватися з лікарем, встановити причину та форму запору, підібрати оптимальну терапію. Відповідно до ступеня тяжкості, якою характеризується запор, лікування відрізнятиметься.
Як проявляється запор – симптоми та ознаки
Як зрозуміти, що в тебе запор:
- проблеми з випорожненням;
- рідкісні дефекації, випорожнення кишечника менше трьох разів на тиждень;
- твердий, часто сухий стілець;
- відчуття неповного спорожнення після дефекації;
- біль у животі, дискомфорт при випорожненні.
Незалежно від причин, через які виник запор, симптоми порушення завжди однакові, але можуть бути виражені більшою чи меншою мірою.
Діагностика запору
Для встановлення діагнозу застосовують такі методи:
- Медичний огляд. Лікар оцінює симптоми, медичну історію, загальний стан пацієнта.
- Збір анамнезу. Питання про харчування, спосіб життя, інші фактори, що впливають на кишкову функцію.
- Лабораторні аналізи. Іноді рекомендовано загальний аналіз крові для виключення інших проблем.
- Колоноскопія або рентгеноскопія. Дозволяють лікарю оцінити стан кишечника, виявити органічні причини.
Діагностика допомагає точно встановити причину патології, визначити, як лікувати запор з максимальною ефективністю.
Методи профілактики запору
Щоб у майбутньому не приймати ліки від запору і в принципі уникнути його появи, дотримуйтесь наступних рекомендацій:
- правильне харчування, достатнє споживання клітковини з овочів, фруктів, злаків;
- регулярна фізична активність для нормалізації перистальтики кишечника;
- регулярне питво води для підтримки нормального рівня рідини в кишечнику;
- контроль над режимом спорожнення, дотримання щоденного графіка дефекацій.
Також намагайтеся уникати стресу, повноцінно відпочивати, утримуватися від шкідливих продуктів.
Медикаментозне лікування запору
Є кілька способів подолати запор: препарати, рекомендовані лікарем та народні способи.
Проносні бувають таких типів:
- Осмотичні. Залучають воду до кишечника, допомагаючи пом'якшити стілець.
- Стимулюючі. Підвищують активність кишківника, стимулюючи перистальтику.
- М'які. Полегшують проходження стільця, зволожуючи його.
Народні методи лікування запору:
- Тепла вода з медом. Приймається вранці на голодний шлунок для стимуляції кишківника.
- Ферментовані продукти. Кефір, йогурт та інші для підтримки здорової мікрофлори.
- Льняна олія. Слід приймати натще для змащування кишечника та полегшення випорожнення.
Народні засоби актуальні при легких формах порушення разом з корекцією способу життя.
