Езофагіт
Езофагіт – це запалення стінки стравоходу (езофага), яке часто викликається подразненням або ушкодженням слизової оболонки цього органу. У поодиноких випадках це захворювання також може бути пов'язане з пошкодженням підслизової оболонки або м'язової тканини.
Хвороба рідко виникає сама по собі, зазвичай її розвиток зумовлений різними іншими причинами. Найбільш поширеними є вірусні інфекції, бактеріальні та грибкові ураження, фізичні ушкодження, хімічні опіки, системні захворювання сполучної тканини, на нервовому ґрунті, алергічні стани, неправильний прийом медикаментів, а також уроджені аномалії.
Коли виникає езофагіт і чим він небезпечний
Езофагіт розвивається під впливом наступних факторів: ожиріння, куріння та алкоголь, виразка шлунка, цукровий діабет, хвороба Крона, гормональне та променеве лікування, кардіо-васкулярна хвороба, пристрасть до гострої їжі та алкоголю. Причиною езофагіту також може бути важка робота, пов'язана із систематичним підйомом важкостей.
У запущеній формі може викликати ускладнення, які часто супроводжуються кровотечею через утворення виразок. Це може призвести до стенозу – звуження езофага, а також пневмонії аспіраційного типу та анемії.
Однією з поширених форм є рефлюкс-езофагіт, викликаний постійним рефлюксом (закиданням) кислоти зі шлунка в стравохід. В результаті виникає свого роду хімічний опік слизової оболонки. Це може призвести до більш складних проблем, таких як синдром Баррета – поява пептичних виразок. Також є ризик розвитку ракових клітин, оскільки осередки запалення слизової оболонки стравоходу можуть перероджуватися в злоякісні новоутворення.
Класифікація езофагіту
Хвороба може протікати в гострій, підгострій та хронічній формах. Гостра та підгостра форми зазвичай супроводжуються іншими захворюваннями нижньої області стравоходу. Хронічний перебіг хвороби характеризується зміною періодів ремісії та загострень.
За морфологічною формою він буває:
- катаральним;
- ерозивним;
- кандидозним;
- ексфоліативним;
- псевдомембранозним;
- набряковим;
- геморагічним;
- флегмонозним;
- некротичним.
За широким ураженням розрізняють такі види:
- дистальний;
- проксимальний;
- тотальний.
Залежно від етіології:
- аліментарний;
- алергічний;
- дисметаболічний;
- застійний;
- гастроезофагеальний;
- біліарний;
- професійний.
Докладна класифікація дозволяє поставити найбільш точний діагноз і призначити ефективне лікування.
Як проявляється езофагіт – симптоми та ступені тяжкості
Характер симптомів залежить безпосередньо від виду захворювання. Проте є кілька загальних симптомів езофагіту:
- біль під час їди;
- ком у горлі;
- нудота;
- позиви до блювання;
- підвищене відділення слини вночі;
- чутливість до їжі;
- печія;
- відрижка;
- захриплість голосу;
- кашель;
- галітоз;
- виразки в ротовій порожнині;
- підвищена температура;
- загальна слабкість;
- потливість.
Розрізняють три ступені захворювання:
- Легка (тип А) – запалення обмежене епітеліальними змінами, такими як ерозії та еритема, але без виражених ран.
- Середня (тип Б) – спостерігаються ерозії та/або виразки, але вони обмежені шаровою тканиною.
- Тяжка (тип C і D) – ускладнення, такі як стеноз чи кровотечі.
Зазвичай пацієнта починають скаржитися на певні симптоми при середньому ступені захворювання, оскільки при 1 ступені вони практично непомітні.
Як визначити езофагіт: діагностика
Якщо у вас спостерігаються симптоми езофагіту, обстеження шлунково-кишкового тракту варто почати з прийому у гастроентеролога. Лікар ознайомиться з вашою історією хвороби, проведе фізикальний огляд та вислухає скарги. На основі цього фахівець зможе зробити попередні висновки, а щоб визначити ступінь, форму та причини хвороби призначить також додаткові дослідження, зокрема:
- ендоскопію;
- езофагогастродуоденоскопію з біопсією;
- УЗД;
- загальний аналіз сечі та крові;
- аналіз калу на приховану кров;
- езофагоманометрію;
- рентгенографію.
Так лікар зможе отримати повну клінічну картину. Відповідно, надасть більш ефективні рекомендації щодо лікування.
Профілактика та дієта
Профілактичні заходи та дієта сприяють ефективному лікуванню езофагіту та зняттю неприємних симптомів. Ось кілька загальних рекомендацій:
- Уникайте кислотопродукуючих продуктів.
- Обмежте споживання кофеїну та чаю.
- Вживайте теплу їжу, але не гарячу.
- Виключіть шкідливі звички – куріння та алкоголь.
- Підтримуйте нормальну вагу.
- Їжте маленькими порціями. Не переїдайте.
- Заспіть у піднесеному положенні.
- Уникайте їжі перед сном. Не лягайте одразу після вечері.
- Вчіться справлятися зі стресом.
- Дотримуйтесь дієти, що виключає запори.
Перш ніж внести радикальні зміни у свій спосіб життя, проконсультуйтеся з лікарем, щоб переконатися, що обрані заходи відповідають вашому стану здоров'я та не спровокують небажаних наслідків.
Пам'ятайте, що при гострому езофагіті профілактичних заходів та коригування харчування недостатньо. Обов'язково потрібне втручання спеціаліста.
Медикаментозне лікування езофагіту
Лікування езофагіту зазвичай включає кілька підходів, і медикаментозна терапія – один з них. Лікування може бути спрямоване на зменшення симптомів, усунення основної причини та запобігання повторним нападам. Ось кілька груп препаратів:
- протизапальні;
- протимікробні;
- антациди;
- прокінетики;
- для захисту слизової оболонки;
- антисекреторні.
Окрім медикаментозного лікування показано фізіотерапію та ендоскопічну лазерну терапію. У більш складних випадках допускається оперативне втручання, під час якого січуться виразки та усуваються пошкодження стравоходу хірургічним шляхом.
Пам'ятайте, що дієта при езофагіті, а також зміна способу життя – основний інструмент лікування.
