Склеродермія
Склеродермія – це рідкісне, але серйозне захворювання сполучних тканин, що характеризується надмірним відкладенням колагену у різних органах та тканинах організму. Ця патологія може зачіпати шкіру, суглоби, судини і навіть внутрішні органи, викликаючи різноманітні реакції та прогресуючі зміни у функціональності організму.
Складність у діагностиці та лікуванні склеродермії обумовлена її багатогранною природою, що потребує комплексного підходу фахівців різних медичних областей.
Склеродермія – що це таке?
Назва «склеродермія» має грецьке походження. У перекладі означає «тверда шкіра». Коли захворювання поширюється на шкірні покриви, вони стають неприродно блискучими та твердими.
Патологія буває двох типів:
- осередкова;
- системна.
При осередковій склеродермії хвороба поширюється на шкіру та тканини під нею. Також можуть постраждати очі та суглоби, що може призвести до розвитку інших патологічних станів. При системній склеродермії страждає не лише шкіра, а й внутрішні органи.
Причини склеродермії
Причини досконало не вивчені, але згідно з останніми дослідженнями вважається, що вона викликана поєднанням генетичних, імунологічних та навколишніх факторів:
- Генетика. Є деякі гени, які можуть викликати схильність до цього захворювання. Це пояснює, чому люди, які мають родинні зв'язки між собою страждають на це захворювання поколіннями. Хоча, напевно зв'язок не встановлений, про це ще точаться суперечки.
- Зовнішні умови. Навколишні фактори, такі як вплив токсинів, інфекції, а також переохолодження, вібрації на виробництві, перенесені інфекції нервової системи спричиняють склеродермію. Зміни, спричинені хворобою, призводять до порушення кровообігу, від чого страждають органи та їх системи.
- Імунологічні порушення. Склеродермія також пов'язана з порушеннями імунної системи, коли вона починає атакувати власні клітини та тканини, як при аутоімунних захворюваннях.
Загалом, склеродермія є багатогранним медичним питанням, і дослідження в цій галузі продовжуються.
Симптоми склеродермії
Симптоми склеродермії можуть відрізнятися. До загальних ознак хвороби відносять такі:
- Потовщення шкіри – один із найяскравіших симптомів, при якому шкіра виглядає товстою, твердою і натягнутою.
- Рейнудівський синдром – це зміна кольору пальців, рідше носа чи вух, коли шкірні покриви стають білими, потім синіми, а пізніше червоними.
- Біль у суглобах та м'язах – неприємні відчуття, схожі на прояви ревматоїдного артриту.
- Проблеми зі шлунково-кишковим трактом – утруднення ковтання через потовщення тканин у стравоході (дисфагія), труднощі з травленням, а також печія.
- Загальне погіршення стану – занепад сил, швидка стомлюваність та слабкість.
- Набряклість – набухання та біль у кінцівках.
- Проблеми серцево-легеневого характеру — повільне ураження легень, виражене фіброзом, альвеолітом, або інтерстиціальними захворюваннями легень, що спричиняють порушення газообміну. Також спостерігається легенева гіпертензія та серцева недостатність як при ковіді.
- Ураження нирок – склеродермічний нирковий криз, що супроводжується артеріальною гіпертензією та тромботичною мікроангіопатичною гемолітичною анемією.
Вона може розвиватися як повільно, так і стрімко. У кожного пацієнта симптоми виявляються по-різному.
Якщо у вас є підозри, важливо вчасно звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу та призначення відповідного лікування склеродермії. На початковій стадії склеродермія краще піддається лікуванню, оскільки в цей час її вплив на організм мінімальний.
Діагностика склеродермії
Діагностика – складний процес, що вимагає інтегрованого підходу та участі багатьох фахівців. Головним чином він полягає в:
- клінічних спостереженнях;
- тестуванні на антитіла.
Спершу лікар проводить великий медичний огляд, оцінюючи стан шкіри, суглобів та внутрішніх органів. Цей процес супроводжується низкою клінічних досліджень, оскільки єдиних аналізів на склеродермію немає. Серед обов'язкових лабораторних та інструментальних досліджень:
- аналіз крові;
- дерматоскопія;
- рентгенографія;
- комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія;
- функціональні тести легень, серця тощо.
В обов'язковому порядку беруть тканини на біопсію, щоб унеможливити ризик розвитку раку. Це не привід для передчасного хвилювання, а стандартна процедура у подібних ситуаціях.
На підставі цих досліджень лікарі зможуть скласти повну клінічну картину, яка допоможе визначитися з подальшим перебігом ефективного лікування.
Медикаментозне лікування склеродермії
На питання, що таке склеродермія, чому виникла, точно зможе відповісти лікар, як і підібрати ефективне лікування патології. І системна, і осередкова склеродермія виліковні.
Для медикаментозного лікування застосовують препарати наступних фармакологічних груп:
- імуномодулятори;
- протизапальні;
- гормональні препарати;
- болезаспокійливі;
- препарати для лікування судин;
- ліки для покращення кровообігу тощо
Жоден із препаратів не спрямований на конкретне лікування склеродермії зокрема. Вони впливають на певні органи та їх системи, щоб допомогти організму впоратися із хворобою в цілому, усунути неприємні прояви склеродермії.
Основними засобами у терапії є препарати, спрямовані на зменшення фіброзних змін у судинах, такі як ферментні препарати, що містять лідазу або ронідазу, похідні гіалуронової кислоти та інші. Фармакотерапія доповнюється застосуванням фізіотерапії та фізичних вправ з метою запобігання обмеженню рухливості у суглобах.
Дуже важливо слідувати призначенням лікаря і не припиняти терапію раніше закінчення курсу лікування. Пам'ятайте, що хворобу треба тримати під контролем, навіть якщо зникли симптоми, оскільки не виключено, що навіть у цей період склеродермія може перебувати в активній фазі.
