Сиган таблетки №200

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

С І Г А Н

(S I G A N)

Склад:

діючі речовини: 1 таблетка містить: німесуліду 100 мг, дицикловерину гідрохлориду 20 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію кроскармелоза, повідон, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат;

плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, барвник хіноліновий жовтий супра (E 104).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, круглі, двоопуклі, гладенькі з обох боків.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТХ М01А Х.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Сіган – комбінований препарат, ефект якого зумовлений дією компонентів, що входять до його складу. Сіган має протизапальну, аналгезуючу, жарознижувальну та спазмолітичну дію.

Німесулід – активна речовина, що має протизапальні, аналгезуючі та жарознижувальні властивості. Німесулід селективно інгібує циклооксигеназу II і пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення.

Німесулід інгібує звільнення ферменту мієлопероксидази, а також пригнічує утворення вільних радикалів кисню, не впливаючи на процеси фагоцитозу та хемотаксису, пригнічує утворення фактора некрозу пухлин та інших медіаторів запалення.

Дицикловерину гідрохлорид зменшує спазми гладких мʼязів травної системи. Діє як антагоніст холінергічних (мускаринових) рецепторів, а також безпосередньо на гладкі м'язи як антагоніст брадикініну та гістаміну.

Фармакокінетика.

Після застосування внутрішньо німесулід швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові визначається через 2-3 години. Зв’язування німесуліду з білками плазми крові досягає 97,5 %.

Препарат метаболізується у печінці, основним продуктом метаболізму є гідроксинімесулід – фармакологічно активна речовина. Близько 65 % застосованої дози німесуліду виділяється із сечею, решта 35 % – з калом.

Після застосування внутрішньо дицикловерин швидко всмоктується, пік концентрації у плазмі крові досягається приблизно через 1,5 години. Період напіввиведення становить

4-6 годин. Виводиться із сечею (79,5 %) та калом (8,4 %).

Клінічні характеристики.

Показання.

Cимптоматичне лікування больового синдрому та спазматичних станів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату, а також реакції підвищеної чутливості до інших нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення та в анамнезі; порушення функції печінки (печінкова недостатність) та гепатотоксичні реакції на застосування препарату в анамнезі, одночасне застосування з потенційно гепатотоксичними засобами; тяжкі порушення функцій нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), тяжкі порушення згортання крові; серцева недостатність; паралітична кишкова непрохідність, обструктивні захворювання шлунково-кишкового тракту, стеноз пілоритичного відділу шлунково-кишкового тракту з обструкцією, тяжкий виразковий коліт, рефлюкс-езофагіт, аденома передміхурової залози з утрудненим сечовипусканням, міастенія gravis, тиреотоксикоз, серцева недостатність. Шлунково-кишкові кровотечі, перфорації в анамнезі, пов᾿язані із попереднім застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; наявність в анамнезі цереброваскулярних кровотеч або інших крововиливів, а також захворювань, що супроводжуються кровоточивістю.

Алкоголізм, наркотична залежність. Підвищена температура тіла, грипоподібні стани, підозра на гостру хірургічну патологію. Глаукома, гіпертрофія передміхурової залози (препарат містить дицикловерин).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з варфарином та аналогічними антикоагулянтами, ацетилсаліциловою кислотою існує підвищений ризик розвитку кровотечі.

Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду потребує обережності при лікуванні хворих із порушенням функцій нирок і серця.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) знижують кліренс літію, що призводить до підвищення концентрації літію у плазмі крові та збільшення його токсичності. Тому при одночасному застосуванні німесуліду та літію необхідно ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові.

Кортикостероїди: підвищується ризик виникненя виразки травного тракту та кровотечі.

При одночасному застосуванні німесуліду з дигоксином, теофіліном, глібенкламідом, ранітидином, антацидами клінічно значущої взаємодії не відзначалось.

Діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину ІІ: НПЗЗ можуть послаблювати дію діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких хворих із погіршеною функцією нирок (наприклад, у хворих зі зневодненям або пацієнтів літнього віку) спільне застосування інгібіторів АПФ, агоністів ангіотензину ІІ або речовин, що пригнічують систему циклооксигенази, можливе подальше пригнічення функції нирок та виникнення гострої ниркової недостатності, яка, як правило, буває оборотною. Ці взаємодії слід враховувати тоді, коли хворий застосовує німесулід сумісно з інгібіторами АПФ чи антагоністами ангіотензину ІІ. Слід бути обережним, застосовуючи таку комбінацію, особливо пацієнтам літнього віку. Хворим слід отримувати достатню кількість рідини, а ниркову функцію слід ретельно контролювати після початку застосування такої комбінації. Німесулід тимчасово послаблює дію фуросеміду щодо виведення натрію та меншою мірою – виведення калію, а також зменшує діуретичний ефект. Одночасне застосування фуросеміду та німесуліду хворим із порушенням ниркової або серцевої функції вимагає обережності.

Німесулід пригнічує дію ферменту СYP 2С9. Тому концентрація у плазмі крові препаратів, що піддаються впливу цього ферменту, може бути підвищена при одночасному застосуванні їх з німесулідом.

Необхідно дотримуватися обережності, якщо препарат застосовувати менш ніж за добу після або за добу до застосування метотрексату, оскільки збільшується концентрація метотрексату у сироватці крові та його токсичність.

Можливе підвищення нефротоксичності циклоспоринів при одночасному застосуванні з німесулідом.

Амантадин, антиаритмічні лікарські засоби І класу (наприклад, хінідин), антигістамінні, антипсихотичні препарати (наприклад, фенотіазіни), бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики (наприклад, меперидин), нітрати і нітрити, симпатоміметичні засоби, трициклічні антидепресанти та інші препарати з антихолінергічною активністю можуть посилювати дію або побічні ефекти дицикловерину.

Антихолінергічні препарати можуть нейтралізувати дію антиглаукомних засобів, тому препарат слід з обережністю призначати при підвищеному внутрішньоочному тиску та одночасному застосуванні кортикостероїдів.

Антихолінергічні засоби можуть змінювати всмоктування у шлунково-кишковому тракті деяких препаратів, зокрема дигоксину пролонгованої дії, що може спричинити підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.

Дицикловерин може нейтралізувати дію препаратів, що змінюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад, метоклопраміду.

Оскільки антацидні засоби можуть знижувати абсорбцію антихолінергічних препаратів, слід уникати їх одночасного застосування.

Інгібіторний вплив антихолінергічних засобів на секрецію хлористоводневої кислоти у шлунку можуть нейтралізувати препарати, що застосовують для лікування ахлоргідрії та дослідження шлункової секреції.

Вплив інших засобів на німесулід.

Дослідження in vitro продемонстрували, що толбутамід, саліцилова кислота та вальпроєва кислота витісняють німесулід із ділянок зв’язування. Однак, незважаючи на можливий вплив та рівень препарату у плазмі крові ці взаємодії не мають доведеного клінічного значення.

Дицикловерин може підсилювати дію інших холіноблокуючих засобів (атропіну сульфат), тому недоцільно їх призначати одночасно з препаратом Сіган.

Особливості застосування.

З метою запобігання виникненню та для послаблення прояву побічних реакцій препарат слід застосовувати впродовж найкоротшого періоду часу та у мінімально ефективній дозі. Призначати препарат слід тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь. Якщо стан хворого не поліпшується, лікування необхідно припинити. При тривалому застосуванні препарату потрібно проводити контроль показників функціонального стану печінки 1 раз на 2 тижні.

У разі зростання рівнів печінкових ферментів або виявлення ознак пошкодження печінки (наприклад, анорексія, нудота, блювання, біль у животі, відчуття підвищеної втомлюваності, сеча темного кольору) препарат потрібно відмінити. Таким хворим надалі забороняється призначати Сіган.

У ході лікування препаратом рекомендується уникати одночасного застосування гепатотоксичних препаратів, аналгетиків, інших нестероїдних протизапальних засобів, а також утримуватися від вживання алкоголю.

Шлунково-кишкова кровотеча або виразка/перфорація можуть розвинутися у будь-який момент при застосуванні препарату, з попереджуючими симптомами або без них, як при шлунково-кишкових ускладненнях в анамнезі, так і без них. При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки препарат слід відмінити.

Виразка, кровотеча або перфорація у травному тракті можуть загрожувати життю хворого, особливо якщо в анамнезі є дані про те, що подібні явища виникали у хворого при застосуванні будь-яких інших НПЗЗ (без терміну давності). Ризик подібних явищ збільшується разом зі збільшенням дози НПЗЗ у хворих, які мають в анамнезі виразку у травному тракті, особливо ускладнену кровотечею або перфорацією, а також у хворих літнього віку. Таким хворим лікування слід розпочинати з найменшої можливої ефективної дози. Для таких хворих, а також для тих, хто приймає паралельно низькі дози ацетилсаліцилової кислоти чи інших препаратів, що збільшують ризик виникнення ускладнень з боку травного тракту, слід розглянути можливість застосування комбінованої терапії із застосуванням захистних речовин, наприклад, місопристолу або інгібіторів протонного насоса.

Хворим із токсичним ураженням травного тракту, особливо особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичні симптоми, що виникають у ділянці травного трату, особливо про кровотечі. Це особливо важливо на початкових стадіях лікування. Хворих, які приймають супутні препарати, що можуть підвищити ризик виникнення виразки або кровотечі, такі як кортикостероїди, антикоагулянти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромбоцитарні засоби (ацетилсаліцилова кислота), необхідно проінформувати про необхідність дотримуватись обережності при застосуванні німесуліду.

У випадку виникненя у хворого, який отримує німесулід, кровотечі, або виразки травного тракту лікування препаратом треба припинити.

Хворі з артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також хворі із затримкою рідини в організмі та набряками внаслідок застосування НПЗЗ, потребують відповідного контролю стану і консультації лікаря.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дають змогу зробити висновок про те, що деякі НПЗЗ, особливо у високих дозах при тривалому застосуванні, можуть призвести до незначного ризику виникнення артеріальних тромботичних епізодів, наприклад інфаркту міокарда та інсульту. Для виключення ризику виникнення таких явищ при застосуванні німесуліду даних недостатньо.

Хворим із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями німесулід потрібно призначати після ретельної оцінки стану. Також слід ретельно оцінити стан хворих із факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, наприклад при артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії, цукровому діабеті, при курінні, перед призначенням препарату.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі шлунково-кишковими порушеннями, виразковим колітом або хворобою Крона в анамнезі.

З обережністю слід призначати препарат хворим із нирковою недостатністю, оскільки його застосування може призвести до порушення функцій нирок. У випадку погіршення стану хворого лікування потрібно припинити.

Були повідомлення про рідкісні випадки тяжких шкірних реакцій при застосуванні НПЗЗ, деякі з них можуть бути летально небезпечні, наприклад, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. У хворих виникає дуже високий ризик таких реакцій, якщо при раніше призначеному курсі лікуванні поява реакції у більшості випадків виникла протягом першого місяця лікування. Німесулід необхідно відмінити у разі появи перших ознак шкірного висипання, ураження слизових оболонок та інших алергічних проявів.

Застосування німесуліду може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується застосовувати жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, яким складно завагітніти, або якщо вони знаходяться на обстеженні з приводу безплідності, не рекомендується призначати німесулід.

У хворих літнього віку найчастіше розвиваються побічні ефекти внаслідок застосування препарату, у тому числі шлунково-кишкові кровотечі, перфорації, порушення функції серця, нирок і печінки. Тому рекомендується регулярний клінічний контроль стану пацієнта.

Оскільки німесулід може порушувати функцію тромбоцитів у хворих із геморагічним діатезом, його слід застосовувати з обережністю під постійним контролем.

Застосування нестероїдних протизапальних засобів може маскувати підвищення температури тіла, пов'язане з фоновою бактеріальною інфекцією. У разі підвищення температури тіла або появи грипоподібних симптомів слід припинити застосування препарату. Під час лікування німесулідом хворому слід утримуватися від застосування інших аналгетиків. Слід уникати супутнього застосування інших НПЗЗ, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2.

При відсутності ефективності лікування (зменшення симптоматики захворювання) терапію препаратом слід припинити. У хворих літнього віку підвищена частота небажаних реакцій на НПЗЗ, особливо це стосується можливих кровотеч та перфорацій у травному тракті, які можуть бути летально небезпечними.

Були повідомлення про серйозні реакції з боку печінки, у тому числі з летальним наслідком при застосуванні німесуліду. Щодо пошкодження печінки: повторне призначеня німесуліду таким хворим протипоказане.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

З обережністю застосовувати при високій температурі навколишнього середовища у період лікування препаратом, тому що можливий перегрів організму (підвищення температури тіла і тепловий удар внаслідок зменшення потовиділення). При появі відповідних симптомів необхідно відмінити прийом препарату і звернутися до лікаря.

В осіб з індивідуальною підвищеною чутливістю до антихолінергічних засобів препарат може спричинити такі ефекти з боку центральної нервової системи як сплутаність свідомості, дезорієнтація, атаксія, підвищена втомлюваність, або навпаки – ейфорія, збудження, безсоння, афективний стан. Зазвичай ці симптоми зникають протягом 12-24 годин після припинення застосування препарату.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з автономною нейропатією, захворюваннями печінки або нирок, виразковим колітом (прийом високих доз може спричинити паралітичну непрохідність кишечнику і розвиток або загострення такого серйозного ускладнення як токсичний мегаколон), артеріальною гіпертензією, ішемічною хворобою серця, тахіаритміями, тахікардією, грижею стравохідного отвору діафрагми.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування німесуліду може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які планують завагітніти. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, що пригнічують синтез простагландинів, німесулід може спричинити передчасне закриття боталової протоки, легеневу гіпертензію, олігурію, маловоддя. Зростає ризик розвитку кровотечі, атонії матки та периферичних набряків. Враховуючи також відсутність даних щодо застосування препарату вагітним жінкам, не рекомендується призначати Сіган у період вагітності. Оскільки невідомо, чи проникає німесулід у грудне молоко, застосування препарату протипоказано у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Упродовж лікування необхідно дотримуватися обережності під час керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначати після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Препарат застосовувати внутрішньо після їди і запивати достатньою кількістю рідини.

Для дорослих – по 1 таблетці (100 мг німесуліду) 1-2 рази на добу – вранці та ввечері. Добова доза: 200 мг німесуліду.

Максимальна тривалість лікування – 5 днів.

Для хворих літнього віку зазначена схема коригування дози не потребує.

Порушення функцій нирок. Враховуючи фармакокінетику препарату, хворим з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 30-80 мл/хв) змінювати дозу не потрібно. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане.

Порушення функцій печінки. Застосування таблеток, що містять 100 мг німесуліду, для лікування хворих із печінковою недостатністю протипоказане.

Діти.

Застосування препарату протипоказане дітям.

Передозування.

У разі передозування німесуліду можливе посилення симптомів побічної дії, можливі летаргія, сонливість, нудота, блювання і болі у надчеревній ділянці (ці симптоми зазвичай оборотні при проведенні підтримуючого лікування). Може спостерігатися шлунково-кишкова кровотеча, рідше – артеріальна гіпертонія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання, кома. Анафілактоїдні реакції спостерігалися при застосуванні терапевтичних доз нестероїдних протизапальних препаратів і можуть спостерігатися при передозуванні.

Передозування дицикловерину характеризується двофазністю: спочатку виникає збудження центральної нервової системи, яке проявляється неспокоєм, появою ілюзій, галюцинацій, стійкого мідріазу, тахікардії, артеріальної гіпертонії. Потім відбувається пригнічення центральної нервової системи аж до коматозного стану.

Специфічного антидоту немає.

У перші 24 години – блідість шкіри, нудота, анорексія, блювання та біль у животі; через 12-48 годин – ушкодження нирок і печінки з розвитком печінкової недостатності (підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення концентрації білірубіну, протромбіну); тахікардія, аритмії; зміна частоти дихання; панкреатит.

Сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення внутрішньоочного тиску, головний біль, запамороченя, збудження центральної нервової системи, затримка сечі.

Лікування. При необхідності слід проводити симптоматичну терапію, перитонеальний діаліз.

При гострому отруєнні необхідно промити шлунок через зонд, застосувати активоване вугілля та проносні засоби.

Необхідний ретельний контроль функцій нирок і печінки.

Побічні реакції.

При застосуванні препарату можуть виникнути такі побічні ефекти, переважно впродовж першого тижня від початку лікування.

Побічна дія дицикловерину гідрохлориду.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, зомління, відчуття припливів.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, парестезії, порушення чутливості, сонливість, нервозність, дискінезія, порушення стійкості ходи, летаргія, безсоння, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, синкопальні стани (втрата свідомості), оніміння верхніх і нижніх кінцівок, похолодання кінцівок.

Психічні розлади: галюцинації, сплутаність свідомості та/або збудження, розлади мовлення, зміна настрою, дзвін у вухах, психоз, кома, дезорієнтація, короткочасна втрата пам̓яті, галюцинації, дизартрія, атаксія, ейфорія, неадекватні емоційні реакції (симптоми знижуються через 12–24 години після зниження дози).

З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні висипання, рідко – плямисті папульозні висипання червоного кольору, кропивʼянка, свербіж, сухість шкіри та інші дерматологічні прояви.

З боку травної системи: сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запор, метеоризм (відчуття здуття живота), біль у животі, порушення смаку, розлади травлення, анорексія.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: слабкість у мʼязах.

З боку сечостатевої системи: порушення сечовипускання, затримка сечі, утруднене сечовипускання, у чоловіків – еректильна дисфункція.

З боку органів зору: затуманення зору, потемніння в очах, диплопія, мідріаз, циклоплегія зору (параліч акомодації), підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку дихальної системи та органів грудної клітки: диспное, апное, асфиксія, закладеність носа, чхання, гіперемія горла.

З боку імунної системи: тяжкі алергічні реакції чи медикаментозна ідіосинкразія, включаючи анафілаксію.

З боку ендокринної системи: пригнічення лактації.

Побічна дія німесуліду.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: найчастіше виникають гіперемія, висипання, свербіж, посилене потовиділення, зменшення потовиділення, еритема, дерматит; у поодиноких випадках – ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, гіперемія і набряк слизової оболонки рота, набряк язика, набряк губ, набряк повік, одутловатість обличчя, мультиформна еритема, рідко – везикульозні висипання, у поодиноких випадках – дрібно крапкові висипання, почервоніння шкіри, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку травної системи: нудота, печія, гастрит, біль у животі, діарея, запор, метеоризм; у поодиноких випадках – стоматит, мелена, пептична виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, перфорація виразки або шлунково-кишкова кровотеча.

З боку печінки: жовтяниця, холестаз, підвищення рівня печінкових трансаміназ, іноді можливі випадки гострого гепатиту, навіть із летальним наслідком.

З боку центральної нервової системи: сонливість, головний біль, запаморочення, енцефалопатія (синдром Рея).

Психічні порушення: відчуття тривожності, нервозність, кошмарні сновидіння.

З боку нирок: набряки, дизурія, гематурія, затримка виділення сечі, поодинокі випадки олігурії, інтерстиціального нефриту і ниркової недостатності.

З боку системи крові: анемія, еозинофілія, поодинокі випадки панцитопенії, пурпури і тромбоцитопенії.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, анафілаксія, набряк Квінке.

З боку органів дихання: диспное, у поодиноких випадках – астма, бронхоспазм, особливо у хворих із підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпертензія, рідко – кровотеча, припливи, відчуття жару, серцебиття, коливання артеріального тиску, рідко – колапс.

Також під час застосування препарату можливі порушення чіткості зору, астенія, гіпотермія, гіперкаліємія.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 4 таблетки у стрипі, по 1 стрипу у картонному конверті.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Дженом Біотек Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Плот номер D-121, 122, 123, ЕмАйДіСі Малегаон, Тал. Сіннар, Насік 422103, штат Махараштра, Індія.