Небiволол-тева таблетки 5мг №28 (14х2)

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НЕБІВОЛОЛ-ТЕВА

(NEBIVOLOL-TEVA)

Склад:

діюча речовина: nebivolol;

1 таблетка містить небівололу гідрохлориду 5,45 мг, що еквівалентно небівололу 5 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, макрогол 6000, лактози моногідрат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, білі, випуклі таблетки з хрестоподібною насічкою з однієї сторони та з маркуванням « N5» з іншої сторони.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори β-адренорецепторів.

Код АТХ С07А В12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Небіволол є рацематом, який складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D-небіволол) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

- завдяки D-енантіомеру небіволол є конкурентним і селективним блокатором β₁-адренорецепторів;

- завдяки L-енантіомеру він виявляє м’які вазодилатуючі властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензією. Антигіпертензивний ефект при довготривалому лікуванні зберігається.

У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається.

Під час короткотермінового та тривалого лікування небівололом у хворих з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду в стані спокою та при навантаженні обмежене з причини збільшення ударного об’єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці порівняно з іншими блокаторами β-адренорецепторів ще недостатньо вивчене.

У хворих із артеріальною гіпертензією небіволол підвищує реакцію судин на ацетилхолін, опосередковану монооксидом азоту; у пацієнтів із дисфункцією ендотелію ця реакція знижена.

Застосування небівололу як доповнення до стандартної терапії стандартної хронічної серцевої недостатності зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка або без такого суттєво подовжувало час до настання смерті або госпіталізації, пов’язаної із серцево-судинною патологією. Дія небівололу не залежить від віку, статі або показника фракції викиду лівого шлуночка. У пацієнтів, які отримували небіволол, знижена частота випадків раптової смерті.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі.

Метаболізм. Небіволол метаболізується в печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів. Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % в осіб зі швидким метаболізмом та є майже повною в осіб з повільним метаболізмом. Виходячи з різниці швидкості метаболізму, дозування небівололу потрібно призначати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільним метаболізмом потребують нижчих доз.

В осіб зі швидким метаболізмом значення періоду напіввиведення енантіомерів небівололу з плазми становлять в середньому 10 годин, а в осіб з повільним метаболізмом ці значення у 3-5 разів більші.

Концентрації у плазмі, які становлять від 1 до 30 мг небівололу, пропорційні дозі.

Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає.

Екскреція. Через тиждень після введення 38 % дози виводиться із сечею, 48 % – з калом. Виведення незміненого небівололу із сечею становить менше 0,5 % дози.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Стабільна хронічна серцева недостатність легкого і середнього ступеня, як доповнення до стандартної терапії для пацієнтів віком від 70 років.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату;

– печінкова недостатність або обмеження функції печінки;

– гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що вимагають внутрішньовенного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом;

– синдром слабкості синусового вузла, у тому числі синоаурикулярна блокада, АВ-блокада ІІ-ІІІ ступеня (без штучного водія ритму);

– бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі;

– нелікована феохромоцитома;

– метаболічний ацидоз;

– брадикардія (до початку лікування частота серцевих скорочень менше 60 ударів/хв);

– артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.);

– тяжкі порушення периферичного кровообігу;

– комбіноване застосування з флоктафеніном та сультопридом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації:

- флоктафенін (НПЗЗ) – β-адреноблокатори можуть перешкоджати компенсаторним серцево-судинним реакціям (артеріальна гіпотензія або шок), які можуть бути спричинені флоктафеніном;

- сультоприд (нейролептик) – небіволол не слід застосовувати одночасно з сультопридом через підвищений ризик шлуночкової аритмії.

Нижченаведені взаємодії є загальними для блокаторів b-адренорецепторів.

Сумісне застосування не рекомендується:

- з антиаритмічними препаратами І класу (хінідин, гідрохінідин, цибензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) – може посилитися дія на АВ-провідність та збільшитися негативний ізотропний ефект;

- з антагоністами кальцію типу верапаміл/дилтіазем – негативна дія на АВ-провідність та скоротливість міокарда. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії та АВ-блокади;

- з гіпотензивними препаратами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) – може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного об’єму та вазодилатації. При раптовій відміні, зокрема перед закінченням застосування β-адреноблокаторів, вірогідність зростання артеріального тиску (синдром відміни) може підвищуватись.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні:

- з антиаритмічними препаратами ІІІ класу (аміодарон) – може посилюватися вплив на АВ-провідність;

- з галогенованими леткими анестетиками – може пригнічувати рефлекторну тахікардію та підвищувати ризик артеріальної гіпотензії. Згідно з загальними рекомендаціями, слід уникати раптової відміни лікування β-блокаторами. Якщо хворий застосовує Небіволол-Тева, то про це слід поінформувати анестезіолога;

- з інсуліном та пероральними антидіабетичними засобами – хоча небіволол і не впливає на рівень глюкози в крові, все-таки він може маскувати такі симптоми гіпоглікемії, як тахікардія та посилене серцебиття;

- з баклофеном (антиспастичний засіб), аміфостином (додатковий протипухлинний засіб) – одночасне їх застосування з антигіпертензивними засобами може призвести до значного зниження артеріального тиску, тому дозу антигіпертензивних засобів потрібно відповідно відкоригувати;

- мефлохін (протималярійний засіб) – теоретично одночасне застосування з блокаторами β-адренорецепторів може сприяти подовженню QT-інтервалу.

При сумісному застосуванні слід враховувати, що:

- глікозиди групи наперстянки – сповільнюється АВ-провідність, однак клінічні дослідження вказівок щодо цієї взаємодії не дали. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину;

- антагоністи кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендипін) – підвищується ризик артеріальної гіпотензії, а у хворих із серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків;

- антипсихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину), органічні нітрати – може підвищуватись антигіпертензивна дія (принцип додавання ефектів);

- нестероїдні протизапальні засоби не впливають на антигіпертензивну дію небівололу. Слід зауважити, що низькі антитромботичні дози ацетилсаліцилової кислоти (наприклад 50 мг або 100 мг) можна застосовувати з небівололом без шкоди для організму;

- симпатоміметики можуть протидіяти антигіпертензивній дії β-адреноблокаторів. Діючі речовини з β-адренергічною дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α-, так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії та серцевої блокади).

Взаємодії, зумовлені фармакокінетикою препарату:

– оскільки у процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, то спільне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, хінідин, тербінафін, бупропіон, хлорохін та левомепромазин), підвищує рівень небівололу у плазмі крові і, таким чином, підвищує ризик виникнення надмірної брадикардії та інших побічних реакцій;

– циметидин підвищує рівень небівололу у плазмі крові, але без зміни клінічної ефективності. Ранітидин не впливає на фармакокінетику небівололу;

– за умови, що небівалол застосовують під час їди, а антацидний засіб – між прийомами їжі, ці препарати можна призначати разом;

– при спільному застосуванні небівололу та нікардипіну незначно підвищувались концентрації обох препаратів у плазмі крові без зміни клінічної ефективності;

– одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу;

– небіволол не впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику варфарину.

Особливості застосування.

Загальними для блокаторів b-адренорецепторів є нижченаведені попередження і застережні заходи.

Анестезія

Підтримання блокади β-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз та інтубації. При підготовці до хірургічного втручання застосування блокаторів β-адренорецепторів слід припинити не менше ніж за 24 години. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетиків, які спричиняють пригнічення міокарда, таких як циклопропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньовенного введення атропіну.

Серцево-судинні порушення

Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори β-адренорецепторів не слід призначати, поки їх стан не стане стабільним.

Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. У разі необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-замінником.

Блокатори β-адренорецепторів можуть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50-55 ударів за хвилину і/чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендується зменшити.

Блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні:

· пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;

· пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів β-адренорецепторів на провідність;

· хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної вазоконстрикції коронарних артерій, опосередкованої через a-адренорецептори: блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії.

Комбінація небівололу з антагоністами кальцію типу верампамілу та дилтіазему, з антиаритмічними засобами І групи, а також з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендується взагалі.

Метаболізм/ендокринологія

Небіволол не впливає на вміст глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознаки гіпоглікемії, наприклад тахікардію та посилене серцебиття.

Блокатори b-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть посилитися.

Дихальна система

Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокатори β-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, оскільки може посилитись констрикція дихальних шляхів.

Інші рекомендації

На початку лікування хронічної серцевої недостатності небівололом необхідне регулярне спостереження за хворим. Без нагальної потреби не слід різко припиняти лікування.

Хворим на псоріаз в анамнезі призначати β-адреноблокатори слід тільки після того, як ситуація буде ретельно виважена.

Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Блокатори β-адренорецепторів можуть спричинити зниження лакримації.

Препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід приймати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом в організмі лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фармакологічні ефекти небівололу можуть негативно вплинути на перебіг вагітності, плід та немовля, тому його слід застосовувати лише тоді, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода. Якщо лікування небівололом необхідне, то слід проводити спостереження за матково-плацентарним кровообігом та за ростом плода. При підтвердженні негативної дії необхідно розглянути питання про лікування альтернативними препаратами. За немовлям потрібно ретельно спостерігати і мати на увазі, що таких симптомів, як гіпоглікемія та брадикардія, можна очікувати протягом перших 3 діб.

Під час лікування небівололом годувати груддю не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідні дослідження не проводились. Дослідження з фармакокінетики показали, що небіволол не впливає на психомоторну функцію. Однак слід враховувати, що іноді можливі запаморочення та відчуття втоми.

Ймовірність появи даних ефектів вища на початку лікування або після підвищення дози.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують перорально. Таблетки або частину таблетки проковтують, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад 1 склянкою води). Препарат приймають незалежно від прийому їжі.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Дорослим пацієнтам приймати 1 таблетку (5 мг) Небівололу-Тева на добу, у разі можливості – в один і той самий час. Гіпотензивний ефект стає явним через 1-2 тижні лікування, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні.

Комбінація з іншими антигіпертензивними засобами. Небіволол-Тева можна застосовувати як монотерапію, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався тільки при комбінації препарату з 12,5-25 мг гідрохлоротіазиду.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Досвід застосування препарату таким пацієнтам обмежений, тому небіволол протипоказаний.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років). Для цієї групи хворих рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу, а у разі необхідності її можна збільшити до 5 мг. Через недостатній досвід застосування препарату хворим віком від 75 років його застосування вимагає обережності та ретельного контролю.

Хронічна серцева недостатність.

Лікування хронічної серцевої недостатності слід починати з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким хворим слід призначати препарат, якщо спостерігається хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тижнів. Лікар повинен мати досвід лікування серцевої недостатності.

Пацієнти, які застосовують інші серцево-судинні засоби (діуретики, дигоксин, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ), повинні мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів, перш ніж розпочнеться їх лікування небівололом. Початкове титрування дози слід проводити за нижченаведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів та орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг небівололу на добу можна збільшити до 5 мг на добу, а надалі – до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг на добу.

На початку лікування та при кожному підвищенні дози хворий повинен не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб впевнитися у тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності).

Поява побічних реакцій може призвести до того, що не всіх пацієнтів можна лікувати найвищими рекомендованими дозами. У разі необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно знову зменшити або знову до неї повернутися.

При посиленні симптомів серцевої недостатності або при непереносимості препарату у фазі його титрування дозу небівололу рекомендується спочатку зменшити або, у разі необхідності, негайно відмінити препарат (при появі тяжкої гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або АВ-блокади).

Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до посилення симптомів серцевої недостатності. Якщо відміна препарату необхідна, то дозу слід знижувати поетапно, зменшуючи її на половину в тиждень. Як правило, лікування хронічної серцевої недостатності небівололом є тривалим.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки титрування дози до максимально переносимої відбувається індивідуально, її корекція при нирковій недостатності легкого та помірного ступеня тяжкості не потрібна. Досвіду застосування препарату хворим з тяжкою нирковою недостатністю (рівень креатиніну сироватки ≥ 250 мкмоль/л) немає, тому застосування небівололу таким хворим не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Хворим із печінковою недостатністю застосування небівололу протипоказано через обмежений досвід застосування.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років). Корекція дози не потрібна, оскільки підвищення до максимальної переносимої дози проводиться індивідуально.

Діти. Дослідження щодо застосування препарату дітям віком до 18 років не проводилися, тому для цієї вікової групи застосування препарату не рекомендується.

Передозування.

Немає доступних даних щодо передозування небівололом.

Симптоми. При передозуванні β-адреноблокаторів спостерігаються: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність.

Лікування передозування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля та проносних засобів. Штучна вентиляція легень також може бути потрібна. Рекомендується контроль за рівнем глюкози в крові. У разі необхідності проводиться інтенсивна терапія в умовах стаціонару: при брадикардії та підвищеній ваготонії – введення атропіну або метилатропіну, при гіпотензії та шоку – внутрішньовенне введення плазмозамінників та катехоламінів. Бета-блокуючу дію можна припинити шляхом повільного внутрішньовенного введення ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до досягнення очікуваного ефекту. В рефрактерних випадках ізопреналін можна комбінувати з допаміном. Якщо вищезазначені заходи не допомагають, слід призначати глюкагон із розрахунку 50-100 мкг/кг, якщо потрібно – ін’єкцію можна повторити протягом години та, у разі необхідності, провести внутрішньовенну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках, коли брадикардія не піддається лікуванню, може знадобитися підключення штучного водія ритму.

Побічні реакції.

Побічні реакції при есенціальній артеріальній гіпертензії та при хронічній серцевій недостатності наведені окремо через різницю в захворюваннях, що лежать в основі цих станів.

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Також надходили повідомлення про такі побічні реакції, спричинені деякими β-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість очей та окуло-мукокутанна токсичність за практололовим типом.

β-адреноблокатори можуть спричинити зниження лакримації.

Хронічна серцева недостатність. Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли пацієнти, що отримували небіволол, були брадикардія та запаморочення. Повідомлялося про такі побічні реакції, потенційно пов’язані із застосуванням небівололу, які розглядалися як характерні і значущі при лікуванні хронічної серцевої недостатності: посилення симптомів серцевої недостатності; ортостатична гіпотензія; непереносимість лікарського засобу; АВ-блокада І ступеня; набряки нижніх кінцівок.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ^оС в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 2 або по 3 блістери в картонній коробці. По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

Актавіс ЛТД.

Балканфарма-Дупниця АТ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

ВLB015, ВLB 016 Булебел Індастріал будинок, м. Зейтун ZTN 3000, Мальта.

Вул. Самоковське шосе 3, Дупниця, 2600, Болгарія.