ЕЛІЦЕЯ ТАБ В/О 10МГ №28

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕЛІЦЕЯ

(ELICEA^®)

Склад:

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 5 мг, 10 мг або 20 мг есциталопраму у вигляді есциталопраму оксалату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, повідон, целюлоза мікрокристалічна, прежелатинізований крохмаль, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол 3000, триацетин.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

5 мг: таблетки білого кольору, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями;

10 мг та 20 мг: таблетки білого кольору, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з насічкою з одного боку. Таблетки 10 мг та 20 мг можна розділити на рівні половинки.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Есциталопрам є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з множиною рецепторів, включаючи 5-HT_1A, 5-HT₂, допамінові рецептори D₁ і D₂, α₁-, α₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H₁-, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Пригнічення зворотного захоплення 5-HT серотоніну є лише ймовірним механізмом дії, що здатний пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакодинамічні ефекти

Під час подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження ЕКГ за участю здорових добровольців зміна від початку QTc (корекція за формулою Фрідерічія) становила 4,3 мсек (90 % інтервал довіри: 2,2, 6,4) при дозі 10 мг/добу та 10,7 мсек (90 % інтервал довіри: 8,6, 12,8) – при дозі вище терапевтичної 30 мг/добу (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Клінічна ефективність

Депресія

Було виявлено ефективність есциталопраму під час гострого лікування депресії у процесі трьох із чотирьох подвійних сліпих плацебо-контрольованих короткострокових (8-тижневих) досліджень. Під час довгострокового дослідження з попередження рецидиву 274 пацієнти, які реагували на лікування під час початкової 8-тижневої фази відкритого лікування есциталопрамом 10 або 20 мг/добу, були випадково розподілені до продовження прийому есциталопраму в тій самій дозі або плацебо протягом 36 тижнів. У ході цього дослідження пацієнти, які продовжували приймати есциталопрам, мали значно довший період часу до рецидиву за дані 36 тижнів, порівняно з тими, хто приймав плацебо.

Соціально тривожний розлад

Есциталопрам був ефективним під час трьох короткострокових (12-тижневих) досліджень та у пацієнтів, які мали реакцію у відповідь, під час 6-місячного дослідження попередження рецидиву при соціально тривожному розладі. 24-тижневе дослідження пошуку з підбором доз продемонструвало ефективність 5, 10 та 20 мг есциталопраму.

Обсесивно-компульсивний розлад (синдром нав’язливих станів)

Під час рандомізованого подвійного сліпого клінічного дослідження, що тривало 12 тижнів, порівняно із загальним результатом за Обсесивно-компульсивною шкалою Йєля-Брауна (Y-BOCS), ефективність дози 20 мг/добу і плацебо відрізнялася. Через 24 тижні ефективність доз есциталопраму 10 та 20 мг/добу була кращою, ніж у плацебо.

Попередження рецидиву було продемонстровано для доз 10 та 20 мг/добу есциталопраму у пацієнтів, які мали реакцію у відповідь на есциталопрам у 16-тижневому відкритому періоді та які вступили до 24-тижневого рандомізованого подвійного сліпого, плацебо-контрольованого періоду.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція майже повна і не залежить від вживання їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T_max) становить 4 години після багатократного дозування. Як і з рацематним циталопрамом, абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні близько 80 %.

Розподіл

Уявний об’єм розподілу (V_d,β/F) після перорального застосування становить приблизно 12 – 26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові становить менше 80 %.

Метаболізм

Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони – фармакологічно активні. Як альтернатива, азот також може окислюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28-31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Виведення

Період напіввиведення (t_½β) після багаторазового застосування становить близько 30 годин, плазмовий кліренс при пероральному застосуванні (Cl_oral) становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками, при цьому більша частина виводиться у формі метаболітів із сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Концентрація у плазмі крові в стабільному стані досягається приблизно за 1 тиждень. Середня концентрація у стабільному стані – 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) – досягається при щоденній дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (> 65 років)

Виявляється, що у пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Системна експозиція (AUC) у пацієнтів літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Знижена функція печінки

У пацієнтів із легкою або помірною печінковою недостатністю (за критеріями Чайлда-П’ю A і B) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі і AUC була на 60 % вища, ніж у осіб із нормальною функцією печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Знижена функція нирок

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну (CLcr) 10-53 мл/хв) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення рацематного циталопраму та незначне зростання AUC. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджувалася, але можна припустити її зростання (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Поліморфізм

При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалися подвійні концентрації препарату в плазмі крові порівняно з нормальним метаболізмом есциталопраму. При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін AUC не спостерігали (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Клінічні характеристики.

Показання.

· Лікування великих депресивних епізодів.

· Лікування панічного розладу з або без агорафобії.

· Лікування соціально тривожного розладу (соціальної фобії).

· Лікування обсесивно-компульсивного розладу.

· Лікування генералізованих тривожних розладів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до есциталопраму або до будь-якого іншого інгредієнта препарату.

Супутнє лікування неселективними незворотними інгібіторами моноаміноксидази (інгібіторами MAO) через ризик серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією і т.д. (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінація есциталопраму з незворотними інгібіторами MAO-А (наприклад, із моклобемідом) або зворотним неселективним інгібітором MAO лінезолідом через ризик початку серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Прийом есциталопраму пацієнтами із відомим збільшенням QТ-інтервалу або з уродженим синдромом довгого QT-інтервалу.

Прийом есциталопраму разом з лікарськими засобами, що, як відомо, збільшують QT-інтервал (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Незворотні неселективні інгібітори MAO

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними незворотними інгібіторами MAO, та у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію інгібіторами MAO (див. розділ «Протипоказання»). Інколи були випадки розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Побічні реакції»).

Сумісне застосування есциталопраму з неселективними незворотними інгібіторами MAO протипоказано. Лікування есциталопрамом можна починати лише через 14 днів після останнього застосування незворотних інгібіторів MAO. Лікування неселективними незворотними інгібіторами МАО можна починати лише через 7 діб після закінчення лікування есциталопрамом.

Зворотний селективний інгібітор MAO-A (моклобемід)

Одночасне застосування есциталопраму з інгібітором MAO-A моклобемідом протипоказане через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Протипоказання»). Якщо застосування цієї комбінації вважається необхідним, то спочатку призначають мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Протипоказання»).

Зворотний, неселективний інгібітор MAO (лінезолід)

Одночасне застосування есциталопраму з антибіотиком лінезолідом протипоказане пацієнтам, які приймають есциталопрам. Якщо застосування цієї комбінації вважається необхідним, то спочатку призначають мінімальні рекомендовані дози під ретельним медичним наглядом (див. розділ «Протипоказання»).

Незворотний селективний інгібітор MAO‑B (селегілін)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму із селегіліном потребує обережності. Для сумісного застосування з рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегіліну до 10 мг/добу.

Збільшення QT-інтервалу

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, що збільшують QT-інтервал, не проводились. Не можна виключати сумарний ефект есциталопраму та цих лікарських засобів. Тому супутній прийом есциталопраму з лікарськими засобами, що збільшують QT-інтервал, такими як протиаритмічні препарати класу IA та III, нейролептики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, певні протимікробні препарати (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин IV, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин), певні антигістамінні препарати (астемізол, мізоластин), протипоказаний.

Комбінації, що вимагають обережності при застосуванні

Серотонінергічні лікарські засоби

Сумісне застосування із серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до виникнення серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, що знижують судомний поріг

СІЗЗС здатні знижувати судомний поріг. Необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з іншими препаратами, що можуть знижувати цей поріг, такими як антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупроріон та трамадол).

Літій, триптофан

Повідомлялося про випадки підсилення ефектів при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, тому рекомендується обережність при одночасному призначенні СІЗЗС з цими препаратами.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Антикоагулянти

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Пацієнтам, які приймають оральні антикоагулянти, необхідно уважно провести моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»)

Алкоголь

Вважають, що есциталопрам не має фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з алкоголем. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими засобами, одночасний прийом есциталопраму з алкоголем не рекомендується.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається головним чином за участю CYP2C19. У метаболізмі також можуть бути задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається фермент CYP2D6.

Сумісне застосування есциталопраму і омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 50 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму і циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірно потужний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму в плазмі крові. Слід з обережністю застосовувати есциталопрам у комбінації з циметидином. Може виникнути необхідність у коригуванні дози.

Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, езомепразолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні моніторинг побічних ефектів може спонукати до зменшення дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. З обережністю слід призначати есциталопрам одночасно з препаратами, метаболізм яких відбувається за участю цього ферменту, а також із препаратами, що мають малий терапевтичний індекс, наприклад з флекаїнідом, пропафеноном та метопрололом (який застосовують при серцевій недостатності), або з деякими препаратами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участю CYP2D6, наприклад антидепресантами – дезипраміном, кломіпраміном і нортриптиліном; антипсихотичними препаратами – рисперидоном, тіоридазином та галоперидолом. Може виникнути необхідність у коригуванні дози.

Одночасне застосування з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6.

Дослідження іn vitro продемонстрували, що есциталопрам може також спричиняти слабке пригнічення CYP2C19. Тому рекомендується з обережністю призначати одночасно лікарські засоби, метаболізм яких відбувається за участі CYP2C19.

Особливості застосування.

Особливості застосування поширюються на всі СІЗЗС.

Діти

Препарат Еліцея не слід призначати дітям (віком до 18 років). У процесі клінічних досліджень більша частота суїцидальної поведінки (спроби суїциду та думки), ворожості (з домінуванням агресії, схильності до конфронтації та дратівливості) спостерігалася серед дітей, які лікувалися антидепресантами, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо клінічна ситуація все ж потребує призначення такого лікування, за пацієнтом необхідно ретельно спостерігати для своєчасного виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.

Парадоксальна тривога

У певних пацієнтів із панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення симптомів тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай минає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб зменшити ймовірність виникнення анксіогенного ефекту, рекомендується призначати низькі початкові дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Судоми

Застосування есциталопраму необхідно припинити, якщо у пацієнта починаються судоми вперше або якщо відбувається збільшення частоти їх появи (у пацієнтів із попереднім діагнозом епілепсія). СІЗЗС не рекомендовані для пацієнтів із нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний нагляд.

Манія

СІЗЗС слід застосовувати з обережністю для пацієнтів з наявністю в анамнезі манії/гіпоманії. Прийом СІЗЗС слід припинити, якщо у пацієнта розпочинається маніакальна фаза.

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може знадобитися коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Суїцид/суїцидальні думки або погіршення клінічного стану

Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самоскалічення та суїциду. Така загроза існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або довше, слід ретельно спостерігати за станом хворих до покращення їх стану. Клінічно доведено, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, у разі яких застосовують есциталопрам, також можуть супроводжуватися зростанням ризику суїцидальних дій. Необхідно ретельно спостерігати за станом хворих при лікуванні інших психічних розладів через можливість одночасного розвитку депресії.

Через високий ризик виникнення суїцидальних думок та дій під час лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами з таким станом в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мислення до початку лікування. Метааналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантних препаратів за участю дорослих пацієнтів із психічними розладами продемонстрував підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з таким при прийомі плацебо у пацієнтів віком до 25 років. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо за пацієнтами з підвищеним ризиком, зокрема на початку лікування та після зміни дози.

Пацієнтів і осіб, які за ними доглядають, слід попередити про необхідність контролю за проявом будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичних змін у поведінці. Варто наголосити на необхідності звернення за невідкладною допомогою при виникненні відповідних симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Застосування СІЗЗС/інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗЗНС) супроводжувалося розвитком акатизії, що характеризується суб'єктивно неприємною або тривожною нетерплячістю та потребою в русі, що часто супроводжується неспроможністю спокійно сидіти або стояти. Найчастіше це відмічається у перші тижні лікування. Пацієнтам, у яких спостерігаються такі симптоми, збільшення дози може зашкодити.

Гіпонатріємія

Під час застосування СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, ймовірно, спричиненої порушеннями секреції антидіуретичного гормону, яка зазвичай минала при припиненні лікування. Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам групи ризику, таким як особи літнього віку, хворі на цироз печінки або пацієнти, які паралельно приймають препарати, здатні спричинити гіпонатріємію.

Крововиливи

При застосуванні СІЗЗС були отримані звіти про виникнення шкірних крововиливів, таких як екхімоз та пурпура. Тому необхідна обережність при лікуванні пацієнтів зі схильністю до кровотеч, особливо при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів, лікарських засобів з відомим впливом на функцію тромбоцитів (наприклад, атипові нейролептики та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні препарати, тиклопідин, дипіридамол).

Електрошокова терапія (ЕШТ)

Наразі є лише обмежений клінічний досвід поєднання застосування СІЗЗС із проведенням ЕШТ, тому рекомендується дотримуватися обережності.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність при застосуванні есциталопраму в комбінації з лікарськими засобами, яким притаманні серотонінергічні ефекти, наприклад із суматриптаном та іншими триптанами, трамадолом і триптофаном.

Зафіксовано поодинокі випадки серотонінового синдрому у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС разом із серотонінергічними лікарськими засобами. Ознакою розвитку цього стану може бути така комбінація симптомів, як збудження, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом СІЗЗС та серотонінергічного лікарського засобу і розпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту появи побічних реакцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні лікування

У разі припинення лікування (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни (див. розділ «Побічні реакції»). Під час клінічних випробувань побічні реакції, пов’язані із припиненням лікування, спостерігалися приблизно у 25 % пацієнтів групи есциталопраму та у 15 % пацієнтів групи плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від багатьох факторів, зокрема від тривалості та дози терапії і поступовості зменшення дози. Побічні реакції, про які найчастіше повідомляли: запаморочення, порушення функцій органів чуття (включаючи парестезію і відчуття електричного шоку), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), збудження або страх, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, прискорене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці симптоми є слабкими або помірними, однак у деяких пацієнтів вони можуть мати більш тяжкий характер. Симптоми зазвичай виникають у перші декілька діб після припинення лікування, хоча дуже рідко повідомляли про виникнення таких симптомів після випадкового пропускання лише однієї дози.

Зазвичай ці симптоми короткотривалі і минають протягом 2 тижнів, проте у деяких осіб можуть спостерігатись 2-3 місяці і більше. У цьому випадку рекомендується припиняти застосування есциталопраму поступовим зменшенням дози протягом від декількох тижнів до декількох місяців залежно від стану пацієнта.

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні пацієнтів з ІХС.

Збільшення QT-інтервалу

Було виявлено, що есциталопрам спричиняє залежне від дози збільшення QT-інтервалу. Про випадки збільшення QT-інтервалу та аритмію шлуночків, включаючи torsade de pointes, повідомлялось головним чином у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або з уже існуючим збільшенням QT-інтервалу, або іншими серцевими хворобами. Слід проявляти обережність пацієнтам зі значною брадикардією, пацієнтам із недавнім гострим інфарктом міокарда та з декомпенсованою серцевою недостатністю.

Порушення балансу електролітів, такі як гіпокаліємія та гіпомагнезіємія, підвищують ризик злоякісних аритмій та повинні коригуватись перед початком лікування есциталопрамом.

Перед початком лікування пацієнтам із хворобою серця слід призначити ЕКГ. У разі проявів серцевої аритмії під час лікування есциталопрамом лікування слід відмінити та провести ЕКГ.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин

Еліцея містить лактозу. Не слід застосовувати препарат пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Клінічні дані про застосування есциталопраму під час вагітності обмежені. У дослідженнях токсичності з боку репродуктивної функції, проведених з есциталопрамом на щурах, спостерігалися токсичні для ембріона та плода ефекти, але не було жодного підвищення частоти виникнення аномалій. Застосовувати препарат Еліцея під час вагітності слід лише за життєвими показаннями і тільки після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі.

Необхідне спостереження за новонародженими, матері яких застосовували препарат Еліцея на останніх строках вагітності, особливо в третьому триместрі. Раптового припинення застосування препарату в період вагітності слід уникати. У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/ІЗЗНС на кінцевих строках вагітності, були зафіксовані респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіперрефлекси, тремор, нервове збудження, дратівливість, сонливість, постійний плач, в’ялість та труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення розпочиналися відразу або через незначний час (< 24 годин) після пологів.

Епідеміологічні дані показали, що застосування СІЗЗС в період вагітності, особливо на пізніх строках вагітності, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (СЛГН). Відмічений ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. Частота СЛГН у загальній популяції становить 1-2 випадки на 1000 вагітностей.

Період годування груддю

Припускається, що есциталопрам проникає у грудне молоко, тому годування груддю на час лікування рекомендується припинити.

Фертильність

Дані щодо тварин продемонстрували, що циталопрам може впливати на якість сперми. Випадки за участю людини при застосуванні деяких СІЗЗС продемонстрували, що вплив на якість сперми оборотний.

Іншого впливу на фертильність не спостерігалося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Загалом есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, але слід враховувати, що як психотропний лікарський засіб він може вплинути на прийняття рішення та на здібності. Пацієнтів необхідно попередити про потенційний ризик впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механічними засобами.

Спосіб застосування та дози.

Безпека доз вище 20 мг на добу не була встановлена.

Еліцею застосовують один раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивний епізод.

Зазвичай призначають 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Ефект, зазвичай, розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати ще мінімум 6 місяців для закріплення досягнутого ефекту.

Панічний розлад із або без агорафобії

У перший тиждень лікування рекомендується доза 5 мг, яку потім збільшують до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг/добу.

Максимальна ефективність досягається приблизно протягом 3 місяців. Терапія триває декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.

Соціально тривожний розлад (соціальна фобія)

Зазвичай призначають дозу 10 мг один раз на добу. Послаблення симптомів, зазвичай, розвивається за 2-4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг або підвищити до максимальної – 20 мг/добу.

Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, для закріплення досягнутого ефекту рекомендована тривалість лікування становить 12 тижнів. Довготривале застосування пацієнтам, які реагували на лікування, досліджувалося протягом 6 місяців та може призначатись, залежно від індивідуальної реакції хворих, для попередження рецидивів захворювання. Слід регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування.

Соціально тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розладу, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини.

Ефективність такого лікування порівняно з когнітивною поведінковою терапією не оцінювалась. Фармакотерапія повинна бути частиною загальної терапевтичної стратегії.

Генералізовані тривожні розлади

Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити максимум до 20 мг/добу.

Рекомендується продовжити лікування протягом 3 місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджує рецидив і може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.

Обсесивно-компульсивний розлад

Початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до максимальної – 20 мг/добу.

Оскільки обсесивно-компульсивний розлад є хронічним захворюванням, пацієнтів слід лікувати протягом достатнього періоду для забезпечення зникнення симптомів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування та дозування.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

Початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу.

Ефективність есциталопраму при соціальному тривожному розладі не досліджувалася серед пацієнтів літнього віку.

Пацієнти із порушеннями функції нирок

Пацієнтам із помірним та слабким порушенням ниркової функції коригування дози не потрібне. Пацієнтам із тяжким порушенням ниркової функції (CLcr менше 30 мл/хв) препарат слід призначати з обережністю.

Пацієнти із порушеннями функції печінки

Пацієнтам із помірною та слабкою печінковою недостатністю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу. При серйозній печінковій недостатності необхідні обережність у призначенні і ретельне титрування дози.

Слабка активність CYP2C19

Для пацієнтів із відомою слабкою активністю ферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг/добу.

Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг/добу.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні лікування

Слід уникати раптового припинення застосування цього препарату. При припиненні лікування дозу есциталопраму поступово зменшують з інтервалами щонайменше в 1-2 тижні для запобігання реакцій відміни (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). При виникненні нестерпних симптомів під час зменшення дози або після припинення лікування можна відновити попередню призначену дозу. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Препарат Еліцея не слід застосовувати для лікування дітей (віком до 18 років).

Передозування.

Токсичність

Клінічні дані щодо передозування есциталопрамом обмежені, та в багатьох випадках наявні передозування супутніми препаратами. У більшості випадків симптоми були відсутні або були слабкими. При передозуванні тільки есциталопрамом про летальні випадки повідомляли рідко; у більшості таких випадків було передозування супутніми препаратами. Дози одного есциталопраму в межах від 400 до 800 мг не спричиняли тяжких симптомів.

Симптоми

Симптоми, про які повідомлялося при передозуванні есциталопрамом, загалом стосувалися центральної нервової системи (від запаморочення, тремору, збудження до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), травної системи (нудота/блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, збільшення QT-інтервалу та аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування

Специфічного антидоту не існує. Підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, дихальної функції та адекватна оксигенація. Слід провести промивання шлунка та застосувати активоване вугілля. Промивання шлунка слід проводити якомога швидше після перорального прийому препарату. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та важливих показників життєдіяльності у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами. Рекомендується проводити моніторинг ЕКГ у випадку передозування у пацієнтів із серцевою недостатністю із застійними явищами/брадіаритміями, у пацієнтів, які приймають супутні лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів зі зміненим метаболізмом, наприклад через порушення функції печінки.

Побічні реакції.

Побічні реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень лікування і надалі стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при подальшому лікуванні.

Побічні ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися під час плацебо-контрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів.

Частоту проявів взято з клінічних досліджень, не відкоригованих за плацебо.

Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 - <1/10), нечасто (≥1/1000 - ≤1/100), рідко (≥1/10000 - ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000) або невідомо (не можна підрахувати за наявними даними).

¹Випадки суїцидальних думок або поведінки спостерігалися під час терапії есциталопрамом або відразу після припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

²Про ці реакції були повідомлення для класу СІЗЗС.

Збільшення QT-інтервалу

Про випадки збільшення QT-інтервалу та аритмію шлуночків, включаючи torsade de pointes, повідомляли протягом післяреєстраційного періоду, головним чином у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або з уже існуючим збільшенням QT-інтервалу або іншими серцевими хворобами. Ефекти класу препаратів

Епідеміологічні дослідження, які головним чином проводилися за участю пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які приймають СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до такого ризику, наразі невідомий.

Симптоми відміни, що спостерігалися при припиненні лікування

Припинення прийому СІЗЗС/ІЗЗНС, особливо раптове, часто призводить до симптомів відміни. Найчастіше повідомляли про такі реакції: запаморочення, порушення функцій органів чуття (парестезія та відчуття електрошоку), розлади сну (зокрема безсоння та неспокійні сни), збудження або страх, блювання та/або нудота, тремор, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, головний біль, діарея, пальпітація, емоційна нестабільність, дратівливість і розлади зору. Загалом ці симптоми є слабкі або помірні, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. Тому при відсутності потреби у продовженні лікування есциталопрамом прийом слід обов’язково припиняти шляхом поступового зниження дози.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 ° C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері, по 4 або по 8, або по 14 блістерів у коробці.

По 10 таблеток у блістері, по 3 або по 6, або по 9 блістерів у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d. d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.