Ентероколіт

Ентероколіт – це одночасне запалення товстої та тонкої кишки, що супроводжується вираженою клінічною симптоматикою. Захворювання характеризується ураженням слизових оболонок кишківника. Воно може виникнути як у дорослих, так і у дітей будь-якого віку.

Причини ентероколіту

Розвиток ентероколіту пов'язаний як із зовнішніми, так і з внутрішніми факторами, серед яких:

кишкові інфекції;
неправильне харчування;
харчові алергії;
вживання алкоголю у надмірних кількостях;
тривалий прийом ліків (антибіотики);
гельмінтоз;
інтоксикація організму.

Механізм виникнення та розвитку ентероколіту головним чином пов'язаний з порушеннями роботи кишечника, зокрема його секреторної та рухової функцій, а також кишкового всмоктування.

Види патології

Ентероколіт класифікують на дві великі групи за:

перебігом хвороби – гострий та хронічний;
природою виникнення – інфекційний та неінфекційний.

Гострий ентероколіт часто супроводжується гострим гастритом, при цьому відбувається ураження слизової оболонки кишечника. Крім інфекції, гострий перебіг хвороби може бути викликаний алергічною реакцією кишечника або отруєнням.

Хронічний ентероколіт виникає внаслідок тривалого неправильного лікування, при цьому симптоми то з'являються, то зникають. З часом відбувається ураження не тільки слизової оболонки кишечника, але і його тканин, що призводить до стійких порушень функціональності травної системи.

Інфекційні ентероколіти включають вірусні, бактеріальні та паразитарні ураження. Неінфекційні можуть мати різну етіологію. Вони можуть бути викликані:

хронічними порушеннями травлення;
запальними патологіями;
імунодефіцитом;
функціональними хворобами кишечника;
дивертикульозом товстої кишки;
аномаліями розвитку кишечника і т.д.

За походженням неспецифічні ентероколіти бувають:

медикаментозний – неправильний або тривалий прийом антибіотиків або інших агресивних лікарських препаратів, здатних порушити природну мікрофлору кишківника;
аліментарний – запалення, що розвинулося внаслідок неправильного харчування чи зловживання алкогольними напоями;
алергічний – патологічний стан, що виник у результаті індивідуальної реакції організму на подразник;
токсичний – вплив хімічних речовин, отрутохімікатів чи хіміотерапії;
механічний – запалення через запори або пошкодження стінок під час обстежень тощо;
паразитарний – розвивається внаслідок життєдіяльності гельмінтів;
кандидозний – присутність грибків пологи Кандіда;
променевий – вплив іонізуючої радіації;
вторинний – запалення розвивається як ускладнення після іншого захворювання шлунково-кишкового тракту.

Ці види ентероколіту можуть мати схожу, але все ж таки різну симптоматику, методи діагностики та лікування, тому для постановки діагнозу та призначення ефективної терапії краще звернутися до лікаря.

Симптоми ентероколіту

Гострий ентероколіт виникає несподівано, при цьому супроводжується вираженими симптомами. Хронічний ентероколіт на ранніх стадіях може протікати практично безсимптомно, водночас не менш небезпечний для здоров'я.

До загальних симптомів гострого та хронічного ентероколіту можна віднести такі:

гострий напад болю у животі;
наліт мовою;
відсутність апетиту;
хибні позиви до дефекації;
нудота;
блювота;
метеоризм;
бурчання в животі;
запор;
діарея;
стрімка втрата ваги;
загальне нездужання;
дегідратація;
лихоманка.

У разі несвоєчасного або неефективного лікування може виникнути анемія, порушення всмоктування кишечника, проблеми з метаболізмом та інші ускладнення.

Діагностика

При виявленні даного захворювання шлунково-кишкового тракту враховується інформація з анамнезу, можливі причини ураження та симптоми ентероколіту. Також важливими є результати фізикального обстеження та аналізів.

Фізикальне обстеження включає виявлення хворобливості при пальпації та відчуття болю в ділянці навколопупкової зони, а також виявлення бурчання та надмірного газоутворення при пальпації сліпої кишки. Для повної медичної картини слід здати аналізи:

загальний аналіз крові;
біохімічний аналіз крові;
загальний аналіз сечі;
бактеріологічне дослідження калу;
біопсію.

Також проводиться інструментальне дослідження:

ректоскопія;
ЕКГ;
колоноскопія;
комп'ютерна томографія;
рентгенографія;
УЗД органів черевної порожнини.

Можливо також знадобиться консультація вузьких спеціалістів. Наприклад, стоматолога, алерголога чи отоларинголога.

Медикаментозне лікування ентероколіту

Точно відповісти на запитання, що таке ентероколіт може лише лікар. Так само, як і підказати, чим лікувати ентероколіт для зменшення симптомів та повного одужання.

Лікування ентероколіту підбирається тільки після встановлення точного діагнозу та визначення причин захворювання. Лікування хронічного ентероколіту у легкій формі можливе в домашніх умовах, тобто без госпіталізації. Достатньо слідувати призначенням лікаря – приймати ліки та дотримуватися дієти.

Ліки при ентероколіті:

ентеросорбенти;
антибіотики;
противірусні препарати;
спазмолітики;
препарати для нормалізації моторики кишечника;
ферменти.

Дієта при ентероколіті:

свіжоприготовлена термічно оброблена їжа;
мінімум вуглеводів;
введення до раціону білкових продуктів;
виключення прянощів, гострих, солоних, смажених, жирних та копчених продуктів.

Стаціонарне лікування призначають при гострій формі, коли амбулаторна терапія не дає результатів.

Після проведення успішного курсу лікування рекомендовано регулярно проходити обстеження, щоб унеможливити ризик рецидиву – протягом першого року 1 раз на 3 місяці, а потім кожні півроку. Повне одужання настає за два роки, якщо за цей час не було рецидивів.