Винорельбин-Виста концентрат для инфузий 10мг по 5мл №1

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

ВІНОРЕЛЬБІН-ВІСТА

(VINORELBIN-VISTA)

Склад:

діюча речовина: вінорельбін;

1 мл концентрату містить 13,85 мг вінорельбіну тартрату (що еквівалентно 10 мг вінорельбіну);

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або злегка жовтуватий розчин.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Вінорельбін.

Код АТХ L01С А04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вінорельбін є цитостатичним антинеопластичним препаратом, алкалоїдом барвінку з молекулярною дією, направленою на досягнення рівноваги тубуліну у мікротубулярному апараті клітин. Він інгібує полімеризацію тубуліну і зв’язує переважно мітотичні мікротубули, у високих дозах впливає на аксональні мікротубули. Дія на спіралізацію тубуліну у вінорельбіну вища, ніж у вінкристину. Вінорельбін блокує мітоз на G2-М фазі, внаслідок чого спричиняє загибель клітин у інтерфазі або при продовженні мітозу.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного застосування вінорельбіну його виведення з плазми крові має трифазний характер, період напіввиведення активної речовини у середньому становить 40 годин. Препарат зв’язується з білками на 50–80 %. Кліренс препарату з плазми крові дуже високий – приблизно 0,8-1 л/год/кг.

Вінорельбін метаболізується переважно у печінці за участю ізоферменту CYP3A4 і виводиться з жовчю (у вигляді метаболітів і незміненого вінорельбіну).

Клінічні характеристики.

Показання.

- Недрібноклітинний рак легенів (3 або 4 стадія);

- як монотерапія для пацієнтів з метастазуючим раком молочної залози (4 стадія) після неефективної хіміотерапії, яка включала антрацикліни або таксани, або якщо така хіміотерапія не прийнятна.

Протипоказання.

Не допускається інтратекальне введення препарату.

Підвищена чутливість до вінорельбіну або до інших алкалоїдів барвінку.

Тяжкі порушення функції печінки, не пов’язані з пухлинним процесом.

Застосування вакцини від жовтої лихоманки у період лікування вінорельбіном.

Застосування у поєднанні з іншими живими атенуйованими вакцинами.

Кількість нейтрофільних гранулоцитів < 1500/мм³ або серйозні інфекції (наявні або у недавньому минулому, в останні 2 тижні).

Застосування у комбінації з фенітоїном та ітраконазолом.

Кількість тромбоцитів < 100 000 мм³.

Препарат не призначають пацієнткам репродуктивного віку, які не користуються ефективними контрацептивними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, загальні для всіх цитотоксичних препаратів.

Унаслідок підвищеного ризику розвитку тромботичних подій при онкологічних захворюваннях пацієнтам часто призначають антикоагулянти. Враховуючи високу внутрішньоіндивідуальну варіабельність коагулюючої здатності під час захворювання, а також потенційну можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами і антинеопластичними препаратами, необхідно частіше контролювати МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення).

Одночасне застосування протипоказано.

Вакцина від жовтої лихоманки. У період лікування вінорельбіном протипоказане застосування вакцини від жовтої лихоманки через потенційний ризик розвитку летальної системної вакцинної хвороби (див. розділ «Протипоказання»).

Живі атенуйовані вакцини. Протипоказано вводити інші живі атенуйовані вакцини (особливо пацієнтам з імунодефіцитом унаслідок наявного захворювання) через потенційний ризик розвитку системного, можливо летального, захворювання. Слід застосовувати інактивовані вакцини, якщо такі існують (наприклад, від поліомієліту).

Фенітоїн. Протипоказано застосовувати вінорельбін у поєднанні з фенітоїном через ризик посилення судом унаслідок зниження шлунково-кишкової абсорбції фенітоїну, а також ризик посилення токсичних ефектів або зниження ефективності Вінорельбіну унаслідок посилення печінкового метаболізму, спричиненого фенітоїном.

Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги.

Циклоспорин, такролімус. При застосуванні вінорельбіну у комбінації з циклоспорином або такролімусом слід враховувати можливість надмірної імуносупресії з ризиком розвитку лімфопроліферації.

Взаємодії, характерні для алкалоїдів барвінку.

Одночасне застосування протипоказано.

Ітраконазол. Не рекомендується призначати вінорельбін у поєднанні з ітраконазолом через потенційний ризик посилення нейротоксичних ефектів.

Одночасне застосування, яке потребує особливої уваги.

Мітоміцин С. При комбінованому застосуванні алкалоїдів барвінку і мітоміцину С може зростати ризик розвитку бронхоспазму.

Вінорельбін є субстратом для Р-глікопротеїну, тому при супутньому застосуванні інгібіторів (наприклад ритонавіру, кларитроміцину, циклоспорину, верапамілу, хінідину) або індукторів цього транспортного білка (наприклад фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) концентрація вінорельбіну в крові може змінюватися.

Взаємодії, характерні для вінорельбіну.

При комбінованому застосуванні вінорельбіну та інших препаратів з мієлосупресивною дією пригнічення функції кісткового мозку може посилюватися.

Оскільки ізофермент CYP3A4 відіграє головну роль у метаболізмі вінорельбіну, при супутньому застосуванні індукторів (наприклад фенітоїну, фенобарбіталу, рифампіцину, карбамазепіну, Hypericum Perforatum) або інгібіторів CYP3A4 (наприклад ітраконазолу, кетоконазолу, інгібіторів протеази ВІЛ, еритроміцину, кларитроміцину, телітроміцину, нефазодону) концентрація вінорельбіну у крові може змінюватися.

При поліхіміотерапії вінорельбіном і цисплатином (дуже часто застосовувана комбінація) фармакологічні параметри вінорельбіну не змінюються. Однак частота розвитку гранулоцитопенії при такій комбінованій терапії вища, ніж при монотерапії вінорельбіном.

Вінорельбін, можливо, посилює захоплення клітинами метотрексату у разі, коли препарати застосовують одночасно. Таким чином, для досягнення терапевтичного ефекту необхідна менша кількість метотрексату.

L-аспарагіназа може знижувати кліренс вінорельбіну у печінці, підвищуючи його токсичність. Для зменшення проявів даної взаємодії вінорельбін слід призначати за 12-24 години до застосування L-аспарагінази.

Особливості застосування.

Допускається лише внутрішньовенне введення препарату.

Перед початком введення дуже важливо переконатися, що голка знаходиться у вені. При попаданні вінорельбіну у навколишні тканини можливе значне подразнення, целюліт і навіть некроз тканин. Якщо це сталося, слід негайно припинити введення вінорельбіну, промити вену 0,9 % розчином натрію хлориду і продовжити введення в іншу вену. У разі екстравазації внутрішньовенне введення кортикостероїдів дає змогу знизити ризик розвитку флебіту.

Інфузійні флакони, мішки та системи з полівінілхлориду і прозорого нейтрального скла не абсорбують вінорельбін і не взаємодіють з ним.

Лікування слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. Лікування препаратом проводять під ретельним гематологічним контролем, визначаючи число лейкоцитів, гранулоцитів і рівень гемоглобіну перед кожним черговим введенням.

Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні вінорельбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7-14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5-7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня < 1500/мм³ і кількості тромбоцитів до рівня < 100 000/мм³ введення вінорельбіну відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

При появі симптомів розвитку інфекції пацієнта необхідно негайно обстежити і призначити відповідне лікування.

Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі. Інтерстиціальну хворобу легенів реєстрували частіше у японців. Особливу увагу слід приділяти цій групі пацієнтів.

Клінічна значущість зниження печінкової елімінації вінорельбіну у пацієнтів із порушеннями функції печінки точно не встановлена. Тому рекомендації щодо корекції доз у таких випадках дотепер не розроблені. Проте відомо, що під час фармакокінетичних досліджень вінорельбін призначали хворим із тяжкими порушеннями функції печінки у максимальній дозі 20 мг/м² поверхні тіла. Необхідно з обережністю призначати вінорельбін пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки і регулярно контролювати у них гематологічні показники.

Вінорельбін не слід призначати у комбінації з променевою терапією на ділянку печінки.

Слід вживати усіх заходів для запобігання попаданню вінорельбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке подразнення і навіть виразки на рогівці. Якщо це все ж сталося, очі необхідно негайно промити 0,9 % розчином натрію хлориду і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.

Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію вінорельбіну, тому при супутньому застосуванні цих препаратів необхідна обережність.

У період лікування вінорельбіном, як правило, протипоказано вводити живі атенуйовані вакцини (див. р. «Протипоказання»).

При комбінованому застосуванні вінорельбіну і мітоміцину С можлива поява задишки, болю у грудях, бронхоспазму. Необхідно оцінювати доцільність проведення терапії з метою профілактики бронхоспазму (особливо при комбінованій терапії вінорельбіном і мітоміцином С). Амбулаторних пацієнтів слід застерігати, що при появі задишки необхідно інформувати про це лікаря.

Враховуючи низьку ниркову екскрецію вінорельбіну, немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок. На початку лікування таких пацієнтів необхідна обережність.

Зважаючи на можливу генотоксичну дію вінорельбіну, чоловікам рекомендується користуватися надійними засобами контрацепції під час лікування і протягом 6 місяців (мінімум 3 місяців) після закінчення терапії препаратом.

Оскільки лікування вінорельбіном може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками у майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності через високу токсичність і тератогенність.

Пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування препаратом і негайно інформувати лікаря, якщо настала вагітність. Якщо пацієнтка вагітніє у період лікування вінорельбіном, її слід попередити про ризик для плода і вона повинна перебувати під пильним наглядом. У таких випадках доцільно проконсультуватися з фахівцем-генетиком.

Невідомо, чи проникає вінорельбін у грудне молоко, тому годування груддю слід припинити до початку терапії препаратом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу вінорельбіну на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися. Але необхідно дотримуватись обережності, зважаючи на можливі побічні реакції.

Спосіб застосування та дози.

Препарат можна вводити лише внутрішньовенно.

Інтратекальне введення не допускається, оскільки може бути небезпечним для життя.

Вінорельбін можна вводити повільно болюсно (протягом 5-10 хвилин) після розведення у 20-50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози або короткою інфузією (протягом 20-30 хвилин) після розведення у 125 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози. Після закінчення введення препарату необхідно провести інфузію як мінімум 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду з метою очищення вени від залишків препарату.

Перед введенням розчину для інфузій його перевіряють візуально. Дозволяється вводити лише прозорі, безбарвні або світло-жовті розчини без механічних включень.

Дози для дорослих

Недрібноклітинний рак легенів

При монотерапії вінорельбін зазвичай вводять у дозі 25-30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень. При поліхіміотерапії схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у такій самій дозі (25-30 мг/м² поверхні тіла), але через більші проміжки часу, наприклад, у 1-й і 5-й дні або 1-й і 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні.

Метастазуючий рак молочної залози

Зазвичай вінорельбін вводять у дозі 25-30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень.

Максимальна разова доза вінорельбіну – 35,4 мг/м² поверхні тіла.

Лікування особливих груп пацієнтів

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Фармакокінетика вінорельбіну не змінюється у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки. Однак як застережний захід рекомендується зменшення дози до 20 мг/м² і ретельний моніторинг гематологічних показників у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції нирок коригувати дози не потрібно.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені.

Передозування.

При передозуванні внаслідок застосування препарату у дозах, що значно перевищують терапевтичні, можливе пригнічення системи кровотворення, що супроводжується гарячкою, інфекціями і паралітичною кишковою непрохідністю.

У разі передозування показана підтримуюча терапія і моніторинг кількості формених елементів крові. У разі інфекції рекомендується лікування антибіотиками широкого спектра дії. Вжити заходів для профілактики або лікування паралітичної непрохідності кишечнику. Контролювати стан серцево-судинної системи і функції печінки. При необхідності призначати переливання гранулоцитарної маси і введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез. Специфічний антидот вінорельбіну невідомий.

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), непоширені (≥ 1/1000, < 1/100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), поодинокі (< 1/10000), невідомо (частота не може бути встановлена за наявними даними).

Інфекції та інвазії.

Поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації (дихальної системи, сечовидільної системи, травного тракту) від легкого до помірного ступеня і зазвичай оборотного характеру при відповідному лікуванні.

Непоширені: тяжкий сепсис з іншими вісцеральними порушеннями; септицемія.

Поодинокі: ускладнена септицемія, інколи з летальним наслідком.

Невідомо: нейтропенічний сепсис.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що виявляється переважно нейтропенією, оборотна протягом 5-7 днів і не кумулюється з плином часу; лейкопенія, анемія.

Поширені: тромбоцитопенія може проявлятися, але рідко буває тяжкою.

Невідомо: фебрильна нейтропенія.

З боку імунної системи.

Невідомо: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок чи анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк.

Ендокринні порушення.

Невідомо: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).

З боку метаболізму.

Рідко поширені: тяжка гіпонатріємія.

Невідомо: анорексія.

З боку нервової системи (як правило оборотні).

Дуже поширені: неврологічні порушення, включаючи зниження глибоких сухожильних рефлексів. Про слабкість нижніх кінцівок повідомлялося після тривалої хіміотерапії.

Непоширені: тяжкі парестезії із сенсорними і моторними симптомами.

Поодинокі: синдром Гійєна-Барре.

З боку серцево-судинної системи.

Непоширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів і похолодніння кінцівок.

Рідко поширені: ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда), транзиторні зміни ЕКГ, тяжка артеріальна гіпотензія, колапс.

Поодинокі: тахікардія, відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Поширені: задишка, бронхоспазм. Ці реакції можуть виникати як через кілька хвилин після введення препарату, так і через кілька годин.

Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легенів (повідомлялося, зокрема, у пацієнтів, які отримували вінорельбін у поєднанні з мітоміцином.

З боку травного тракту.

Дуже поширені: парез кишечнику, запор є основними симптомами, що рідко прогресують і призводять до кишкової непрохідності як при монотерапії вінорельбіном, так і у разі комбінації вінорельбіну з іншими хіміотерапевтичними засобами; нудота і блювання (протиблювотна терапія може зменшити ці ефекти), стоматит (при монотерапії вінорельбіном), езофагіт, анорексія.

Поширені: діарея, зазвичай слабкого або помірного ступеня.

Рідко поширені: панкреатит, паралітична непрохідність кишечнику (лікування може бути відновлено після відновлення нормальної моторики кишечнику).

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже поширені: відхилення від норми результатів печінкових тестів без клінічних симптомів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ, АСТ).

З боку шкіри та її похідних.

Дуже поширені: алопеція, як правило, легкого характеру може виникати при монотерапії вінорельбіном.

Рідко поширені: генералізовані шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка).

Невідомо: еритема долонь і підошов.

З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини.

Поширені: артралгія, включаючи біль у щелепі, та міалгія.

З боку нирок і сечовидільної системи.

Поширені: підвищення рівня креатиніну.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції.

Дуже поширені: реакції у місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени і шкіри у місці введення, місцевий флебіт) при монотерапії вінорельбіном.

Поширені: астенія, підвищена втомлюваність, пропасниця, біль різної локалізації (зокрема біль у грудях та біль у місці пухлини).

Рідко поширені: целюліт, некроз м'яких тканин у місці введення (правильне позиціонування голки або внутрішньовенного катетера та болюсне введення з подальшим промиванням вени може обмежити такий ефект).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 °С до 8 °С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей. Вміст флакону використати негайно після розкриття флакону.

Упаковка.

По 10 мг/1 мл або 50 мг/5 мл у скляних флаконах, закритих гумовими пробками та металевими ковпачками, зверху яких знаходиться поліпропіленовий диск. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники.

1. Актавіс Італія С.п.А./Actavis Italy S. p. A.

2. Сіндан Фарма С.Р.Л/ S. C. Sindan-Pharma S. R. L.

Місцезнаходження виробників та адреси місця провадження їх діяльності.

1. Віа Пастер, 10, 20014, Нервіано, Мілан, Італія/

Via Pasteur, 10 - 20014 Nerviano (Milan), Italy.

2. бул. Іона Михалаче, 11, сектор 1, 011171, Бухарест, Румунія/

B-dul Ion Mihalache nr. 11, sector 1, Bucuresti, cod 011171, Romania.