Трактоцил р-р д/ин 7,5мг/мл 0,9мл

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТРАКТОЦИЛ

(TRACTOCILE^®)

Склад:

діюча речовина: атосибан;

1 мл розчину містить атосибану ацетату у перерахуванні на атосибан 7,5 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гінекологічні препарати. Код ATC G02C X01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Трактоцил застосовують для запобігання передчасним пологам у вагітних за наявності усіх нижчезазначених умов:

- регулярні маткові скорочення тривалістю не менше 30 с і частотою більше 4 разів протягом 30 хв;

- розкриття шийки матки від 1 до 3 см (0–3 см для жінок, які народжують вперше) і згладжування шийки матки більше ніж на 50 %;

- у жінок старше 18 років;

- термін вагітності від 24 до 33 повних тижнів;

- нормальна частота серцевих скорочень у плода.

Протипоказання.

Трактоцил не слід застосовувати у таких випадках:

- термін вагітності менше 24 або більше 33 повних тижнів;

- передчасний розрив навколоплідного міхура при вагітності більше 30 тижнів;

- порушення частоти серцебиття плода;

- внутрішньоутробна ретардація росту й аномальна частота серцевих скорочень (ЧСС) плода;

- допологова маткова кровотеча, що вимагає негайних пологів;

- еклампсія і тяжка прееклампсія, що вимагає негайних пологів;

- внутрішньоутробна смерть плода;

- підозра на внутрішньоматкову інфекцію;

- передлежання плаценти;

- відшарування плаценти;

- будь-які інші стани, що стосуються як матері, так і плода, при яких збереження вагітності становить небезпеку;

- гіперчутливість до діючої речовини або допоміжних речовин в анамнезі.

Спосіб застосування та дози.

Терапію Трактоцилом повинен призначати і проводити кваліфікований лікар, який має досвід ведення передчасних пологів.

Трактоцил вводять внутрішньовенно у 3 послідовні етапи:

1) спочатку болюсно вводять Трактоцил, розчин для ін'єкцій, у початковій дозі 6,75 мг;

2) одразу після цього проводять тривалу інфузію препарату Трактоцил, концентрату для розчину для інфузій, в високій дозі 300 мкг/хв (навантажувальна інфузія) протягом 3 годин;

3) після цього проводять тривалу (до 45 годин) інфузію концентрату в низькій дозі

100 мкг/хв. Тривалість лікування не повинна перевищувати 48 годин.

Повна доза препарату на весь курс терапії не повинна перевищувати 330,75 мг атосибану.

Внутрішньовенне одномоментне введення препарату потрібно здійснювати відразу після постановки діагнозу передчасні пологи. Після введення болюсної ін'єкції слід розпочинати інфузію. Якщо скорочувальна активність матки персистує на тлі терапії Трактоцилом, слід розглянути питання про альтернативне лікування.

Дані щодо застосування препарату пацієнткам з порушеннями функцій печінки або нирок відсутні. Порушення функцій нирок не вимагає зміни дозування, оскільки з сечею виділяється дуже незначна кількість атосибану. Пацієнткам з порушеннями функцій печінки слід з обережністю застосовувати атосибан.

У таблиці представлена повна методика дозування препарату для болюсного введення й подальшої інфузії:

Повторне застосування

Якщо виникає потреба в повторному застосуванні атосибану, його також слід розпочинати з болюсного введення розчину для ін'єкцій, за яким йде введення концентрату для розчину для інфузій.

Повторне лікування можна починати у будь-який час після першого лікування, його можна повторювати до 3 разів (див. розділ «Особливості застосування»).

Вказівки щодо введення

Перед введенням розчину флакони слід оглянути візуально щодо наявності частинок і зміни кольору розчину.

Набрати із флакона 0,9 мл Трактоцилу і вводити внутрішньовенно повільно протягом 1 хв під пильним спостереженням лікаря в акушерському відділенні.

Розчин для ін'єкцій потрібно використати негайно.

Побічні реакції.

У ході клінічних досліджень описані можливі побічні реакції з боку організму матері та не було виявлено специфічних побічних ефектів атосибану у новонароджених. Побічні ефекти, які спостерігалися у немовлят, знаходилися в межах норми.

У жінок відзначалися нижчевказані побічні ефекти.

Дуже часто (≥1/10)

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота.

Часто (≥1/100, <1/10)

З боку обміну речовин, метаболізму: гіперглікемія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія, припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: блювання.

Загальні порушення у місці введення: реакція у місці введення.

Нечасто (≥1/1000, <1/100)

Психічні порушення: безсоння.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: свербіж, висипи.

Загальні порушення у місці введення: гіпертермія.

Рідко (≥1/10000, <1/1000)

З боку статевих органів: маткові кровотечі, атонія матки.

Описаний один випадок алергічної реакції.

Респіраторні випадки, такі як задишка і набряк легенів, особливо в поєднанні з супутнім введенням інших лікарських засобів з токолітичною активністю, таких як антагоністи кальцію та бета-міметики, та/або багатоплідна вагітність були зареєстровані в постмаркетинговий період.

Передозування.

Описано декілька випадків передозування, які проходили без специфічних симптомів та ознак. Специфічний антидот у разі передозування невідомий.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Атосибан слід застосовувати лише в разі діагностованих передчасних пологів у період від 24 до 33 повних тижнів вагітності.

Якщо протягом вагітності жінка годує груддю раніше народжену дитину, на період лікування препаратом Трактоцил годування груддю слід припинити у зв’язку з виділенням з грудним молоком окситоцину, що може сприяти скороченню матки і протидіяти ефекту токолітичної терапії.

Під час клінічних випробувань атосибану впливу на лактацію не виявлено. Доведено, що невеликі кількості атосибану проникають у грудне молоко.

Дослідження щодо ембріофетотоксичності не виявили токсичної дії атосибану.

Дослідження фертильності і раннього періоду ембріогенезу не проводилися.

Діти.

Не застосовують дітям.

Особливості застосування.

У разі застосування атосибану пацієнткам, у яких можливий передчасний розрив навколоплідного міхура, переваги затримки пологів повинні перевищувати потенційний ризик розвитку хоріоамніоніту.

Досвід застосування атосибану пацієнткам з порушеннями функції печінки і нирок відсутній.

Атосибан не застосовують у разі аномального прикріплення плаценти.

Досвід застосування атосибану при багатоплідній вагітності, а також при термінах вагітності від 24 до 27 тижнів обмежений.

Можливе повторне застосування Трактоцилу, але не більше 3 разів (через відсутність клінічного досвіду).

У разі внутрішньоутробної затримки росту рішення про продовження введення або про повторне введення Трактоцилу залежить від оцінки зрілості плода.

При тривалій м'язовій активності матки під час введення атосибану слід проводити моніторинг скорочень матки і частоти серцевих скорочень плода.

Як антагоніст окситоцину, атосибан теоретично може посилити релаксацію матки й спровокувати післяпологову маткову кровотечу, тому потрібно постійно оцінювати крововтрати при пологах.

Багатоплідна вагітність та лікарські засоби з токолітичною дією, такі як блокатори кальцієвих каналів та бета-міметики, як відомо, пов'язані з підвищеним ризиком набряку легенів. Тому атосибан слід застосовувати з обережністю у разі багатоплідної вагітності та/або супутнього застосування інших токолітиків.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати зі складними механізмами не оцінювався через невідповідність клінічної ситуації.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як показали дослідження in vitro, атосибан не є субстратом системи цитохрому Р450 і не гальмує утилізацію препаратів ферментами цієї системи, тому малоймовірно залучення атосибану в лікарські взаємодії, опосередковані цитохромом Р450.

При сумісному застосуванні з бетаметазоном і лабеталолом не було відзначено клінічно значущих взаємодій. Інші дослідження лікарських взаємодій з антибіотиками, алкалоїдами ріжків та антигіпертензивними препаратами не проводилися.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Атосибан – синтетичний пептид, конкурентний антагоніст людського окситоцину на рівні рецепторів. Зв'язуючись з рецепторами окситоцину, знижує частоту скорочень матки і тонус міометрія, призводячи до пригнічення скорочення матки. Атосибан також зв'язується з рецепторами вазопресину, пригнічуючи ефект речовини.

У разі розвитку передчасних пологів атосибан у рекомендованих дозах пригнічує скорочення матки й забезпечує матці функціональний спокій. Розслаблення матки розпочинається майже одразу ж після введення атосибану. Протягом 10 хв скорочувальна активність міометрія істотно знижується, стабільний функціональний спокій матки (менше 4 скорочень за годину) підтримується протягом 12 годин.

Фармакокінетика.

У здорових невагітних жінок, які одержували атосибан у вигляді інфузії (від 10 до 300 мкг/хв протягом 12 годин), стійка концентрація в плазмі крові збільшувалася пропорційно дозі. Кліренс препарату, об'єм розподілу і період напіввиведення не залежали від дози.

У жінок, які одержували атосибан у вигляді внутрішньовенної інфузії (300 мкг/хв протягом 6–12 годин) з приводу передчасних пологів, стійка концентрація в плазмі досягалася протягом 1 години після початку інфузії (в середньому 442 ± 73 нг/мл, в інтервалі 298–533 нг/мл).

Після припинення інфузії концентрація препарату в плазмі швидко знижується зі значеннями початкового (t_α) і кінцевого (t_β) часу напіввиведення 0,21 ± 0,01 і 1,7 ± 0,3 години відповідно. Середній кліренс препарату – 41,8 ± 8,2 л/год. Середній об’єм розподілу – 18,3 ± 6,8 л.

Зв'язування атосибану з білками плазми у вагітних жінок становить від 46 до 48 %.

Атосибан проникає крізь плаценту. У плазмі крові й сечі людини ідентифіковано 2 метаболіти. Співвідношення концентрації головного метаболіту M₁ (дез-(орнітин, гліцин-NH₂)-[Mpa, D-тирозин(Et)₂,треонін-окситоцин) і концентрації атосибану в плазмі становило 1,4 і 2,8 на другій годині інфузії й після її припинення відповідно. Невідомо, чи накопичується M_l у тканинах. Атосибан визначається у сечі в дуже малих кількостях, його концентрація у сечі у 50 разів менша за концентрацію M_l. Невідомо, який відсоток атосибану виводиться з калом. Основний метаболіт M_l приблизно в 10 разів слабше, ніж атосибан, пригнічує викликані окситоцином скорочення матки in vitro. Метаболіт M_l проникає в грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, вільний від видимих частинок.

Несумісність.

З огляду на відсутність досліджень щодо сумісності цей препарат не слід змішувати з будь-якими іншими препаратами. Якщо інший препарат необхідно вводити одночасно, можна використовувати ту саму канюлю або інше місце для внутрішньовенної ін'єкції. Це дає змогу здійснювати постійний незалежний контроль швидкості інфузії.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в холодильнику (при температурі 2–8 ° C) в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 0,9 мл розчину для ін'єкцій у флаконі; по 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Відповідальний за виробництво, первинне пакування, контроль якості та випуск серії готового продукту:

Феррінг ГмбХ, Німеччина/Ferring GmbH, Germany.

Відповідальний за вторинне пакування:

Феррінг-Лечива, а.с./Ferring-Lесiva, a. s.

Місцезнаходження.

Вітланд 11, 24109 Кіль, Німеччина/Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.

Ке Скале 455, 252 42 Вестец у Праги (ареал спол. ЕЦП, а.с.), Чеська Республіка/Ke Skаle 455, 252 42 Vestec u Prahy (areаl spol. ECP, a. s.), Czech Republic.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению препарата

ТРАКТОЦИЛ

(TRACTOCILE^®)

Состав:

действующее вещество: атосибан;

1 мл раствора содержит атосибана ацетат в пересчете на атосибан 7,5 мг;

вспомогательные вещества: маннит (Е 421), кислота хлористоводородная разбавленная, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Фармакотерапевтическая группа. Гинекологические препараты. Код ATC G02C X01.

Клинические характеристики.

Показания.

Трактоцил применяют для предотвращения преждевременных родов у беременных при наличии всех нижеперечисленных условий:

- регулярные маточные сокращения продолжительностью не менее 30 с и частотой более

4 раз в течение 30 мин;

- раскрытие шейки матки от 1 до 3 см (0–3 см для женщин, которые рожают впервые) и сглаживание шейки матки более чем на 50 %;

- у женщин старше 18 лет;

- срок беременности от 24 до 33 полных недель;

- нормальная частота сердечных сокращений у плода.

Противопоказания.

Трактоцил не следует применять в следующих случаях:

- срок беременности менее 24 или более 33 полных недель;

- преждевременный разрыв околоплодного пузыря при беременности более 30 недель;

- нарушение частоты сердцебиения плода;

- внутриутробная ретардация роста и аномальная частота сердечных сокращений (ЧСС) плода;

- дородовое маточное кровотечение, требующее немедленных родов;

- эклампсия и тяжелая преэклампсия, требующая немедленных родов;

- внутриутробная смерть плода;

- подозрение на внутриматочную инфекцию;

- предлежание плаценты;

- отслоение плаценты;

- какие-либо другие состояния, касающиеся как матери, так и плода, при которых сохранение беременности представляет опасность;

- гиперчувствительность к действующему веществу или вспомогательным веществам в анамнезе.

Способ применения и дозы.

Терапию Трактоцилом должен назначать и проводить квалифицированный врач, имеющий опыт ведения преждевременных родов.

Трактоцил вводят внутривенно в 3 последовательных этапа:

1) сначала болюсно вводят Трактоцил, раствор для инъекций, в начальной дозе 6,75 мг;

2) сразу после этого проводят продолжительную инфузию препарата Трактоцил, концентрата для раствора для инфузий, в высокой дозе 300 мкг/мин (нагрузочная инфузия) в течение 3 часов;

3) после этого проводят продолжительную (до 45 часов) инфузию концентрата в низкой дозе 100 мкг/мин. Продолжительность лечения не должна превышать 48 часов.

Полная доза препарата на весь курс терапии не должна превышать 330,75 мг атосибана.

Внутривенное одномоментное введение препарата необходимо осуществлять сразу после постановки диагноза преждевременные роды. После введения болюсной инъекции следует начинать инфузию. Если сократительная активность матки персистирует на фоне терапии Трактоцилом, следует рассмотреть вопрос об альтернативном лечении.

Данные относительно применения препарата пациенткам с нарушениями функции печени или почек отсутствуют. Нарушение функции почек не требует изменения дозировки, поскольку с мочой выделяется очень незначительное количество атосибана. Пациенткам с нарушениями функции печени следует с осторожностью применять атосибан.

В таблице представлена полная методика дозировки препарата для болюсного введения и последующей инфузии:

Повторное применение

Если возникает необходимость в повторном применении атосибана, его также следует начинать с болюсного введения раствора для инъекций, за которым следует введение концентрата для раствора для инфузий.

Повторное лечение можно начинать в любое время после первого лечения, его можно повторять до 3 раз (см. раздел «Особенности применения»).

Указания относительно введения

Перед введением раствора флаконы следует осмотреть визуально на предмет наличия частиц и изменения цвета раствора.

Набрать из флакона 0,9 мл Трактоцила и вводить внутривенно медленно в течение 1 мин под пристальным наблюдением врача в акушерском отделении.

Раствор для инъекций необходимо использовать немедленно.

Побочные реакции.

В ходе клинических исследований описаны возможные побочные реакции со стороны организма матери и не было обнаружено специфических побочных эффектов атосибана у новорожденных. Побочные эффекты, которые наблюдались у младенцев, находились в пределах нормы.

У женщин отмечались нижеперечисленные побочные эффекты.

Очень часто (≥1/10)

Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота.

Часто (≥1/100, <1/10)

Со стороны обмена веществ, метаболизма: гипергликемия.

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, артериальная гипотензия, приливы.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: рвота.

Общие нарушения в месте введения: реакция в месте введения.

Нечасто (≥1/1000, <1/100)

Психические нарушения: бессонница.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд, сыпь.

Общие нарушения в месте введения: гипертермия.

Редко (≥1/10000, <1/1000)

Со стороны половых органов: маточные кровотечения, атония матки.

Описан один случай аллергической реакции.

Респираторные случаи, такие как одышка и отек легких, особенно вместе с сопутствующим введением других лекарственных средств с токолитической активностью, таких как антагонисты кальция и бета-миметики, и/или многоплодная беременность были зарегистрированы в постмаркетинговый период.

Передозировка.

Описано несколько случаев передозировки, которые проходили без специфических симптомов и признаков. Специфический антидот при передозировке неизвестен.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Атосибан следует применять только в случае диагностированных преждевременных родов в период от 24 до 33 полных недель беременности.

Если в течение беременности женщина кормит грудью ранее родившегося ребенка, на период лечения препаратом Трактоцил кормление грудью следует прекратить в связи с выделением с грудным молоком окситоцина, что может способствовать сокращению матки и противодействовать эффекту токолитической терапии.

Во время клинических испытаний атосибана влияния на лактацию не выявлено. Доказано, что небольшие количества атосибана проникают в грудное молоко.

Исследования относительно эмбриофетотоксичности не обнаружили токсического действия атосибана.

Исследования фертильности и раннего периода эмбриогенеза не проводились.

Дети.

Не применяют детям.

Особенности применения.

В случае применения атосибана пациенткам, у которых возможен преждевременный разрыв околоплодного пузыря, преимущества задержки родов должны превышать потенциальный риск развития хориоамнионита.

Опыт применения атосибана пациенткам с нарушениями функции печени и почек отсутствует.

Атосибан не применяют в случае аномального прикрепления плаценты.

Опыт применения атосибана при многоплодной беременности, а также при сроках беременности от 24 до 27 недель ограничен.

Возможно повторное применение Трактоцила, но не более 3 раз (из-за отсутствия клинического опыта).

В случае внутриутробной задержки роста решение о продлении введения или о повторном введении Трактоцила зависит от оценки зрелости плода.

При длительной мышечной активности матки во время введения атосибана следует проводить мониторинг сокращений матки и частоты сердечных сокращений плода.

Как антагонист окситоцина, атосибан теоретически может усилить релаксацию матки и спровоцировать послеродовое маточное кровотечение, поэтому нужно постоянно оценивать кровопотери при родах.

Многоплодная беременность и лекарственные средства с токолитическим действием, такие как блокаторы кальциевых каналов и бета-миметики, как известно, связаны с повышенным риском отека легких. Поэтому атосибан следует применять с осторожностью в случае многоплодной беременности и/или сопутствующего применения других токолитиков.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Влияние на способность управлять автотранспортом и работать со сложными механизмами не оценивалось из-за несоответствия клинической ситуации.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Как показали исследования in vitro, атосибан не является субстратом системы цитохрома Р450 и не тормозит утилизацию препаратов ферментами этой системы, поэтому маловероятно привлечение атосибана в лекарственные взаимодействия, опосредованные цитохромом Р450.

При совместном применении с бетаметазоном и лабеталолом не было отмечено клинически значимых взаимодействий. Другие исследования лекарственных взаимодействий с антибиотиками, алкалоидами спорыньи и антигипертензивными препаратами не проводились.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Атосибан – синтетический пептид, конкурентный антагонист человеческого окситоцина на уровне рецепторов. Связываясь с рецепторами окситоцина, снижает частоту сокращений матки и тонус миометрия, приводя к угнетению сократимости матки. Атосибан также связывается с рецепторами вазопрессина, подавляя эффект вещества.

В случае развития преждевременных родов атосибан в рекомендованных дозах подавляет сокращение матки и обеспечивает матке функциональный покой. Расслабление матки начинается почти сразу же после введения атосибана. В течение 10 мин сократительная активность миометрия существенно снижается, стабильный функциональный покой матки (менее 4 сокращений в час) поддерживается в течение 12 часов.

Фармакокинетика.

У здоровых небеременных женщин, получавших атосибан в виде инфузии (от 10 до 300 мкг/мин в течение 12 часов), устойчивая концентрация в плазме крови увеличивалась пропорционально дозе. Клиренс препарата, объем распределения и период полувыведения не зависели от дозы.

У женщин, получавших атосибан в виде внутривенной инфузии (300 мкг/мин в течение 6-12 часов) по поводу преждевременных родов, устойчивая концентрация в плазме достигалась в течение 1 часа после начала инфузии (в среднем 442 ± 73 нг/мл, в интервале 298–533 нг / мл).

После прекращения инфузии концентрация препарата в плазме быстро снижается со значениями начального (t_α) и конечного (t_β) времени полувыведения 0,21 ± 0,01 и 1,7 ± 0,3 часа соответственно. Средний клиренс препарата – 41,8 ± 8,2 л/час. Средний объем распределения - 18,3 ± 6,8 л.

Связывание атосибана с белками плазмы у беременных женщин составляет от 46 до 48 %.

Атосибан проникает через плаценту. В плазме крови и моче человека идентифицировано 2 метаболита. Соотношение концентрации основного метаболита M₁ (дез-(орнитин, глицин-NH₂)-[Mpa, D-тирозин(Et)₂,треонин-окситоцин) и концентрации атосибана в плазме составляло 1,4 и 2,8 на втором часу инфузии и после ее прекращения соответственно. Неизвестно, накапливается ли M_l в тканях. Атосибан определяется в моче в очень малых количествах, его концентрация в моче в 50 раз меньше концентрации M_l. Неизвестно, какой процент атосибана выводится с калом. Основной метаболит M₁ приблизительно в 10 раз слабее, чем атосибан, угнетает вызванные окситоцином сокращения матки in vitro. Метаболит M_l проникает в грудное молоко.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства: прозрачный, бесцветный раствор, свободный от видимых частиц.

Несовместимость.

Ввиду отсутствия исследований, касающихся совместимости, этот препарат не следует смешивать с какими-либо другими препаратами. Если другой препарат необходимо вводить одновременно, можно использовать ту же канюлю или другое место для внутривенной инъекции. Это позволяет осуществлять постоянный независимый контроль скорости инфузии.

Срок годности. 4 года.

Условия хранения.

Хранить в холодильнике (при температуре 2–8 ° C) в оригинальной упаковке. Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 0,9 мл раствора для инъекций во флаконе; по 1 флакону в картонной коробке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

Ответственный за производство, первичную упаковку, контроль качества и выпуск серии готового продукта:

Ферринг ГмбХ, Германия/Ferring GmbH, Germany.

Ответственный за вторичную упаковку:

Ферринг-Лечива, а.с./Ferring-Lесiva, a. s.

Местонахождение.

Витланд 11, 24109 Киль, Германия/ Wittland 11, 24109 Kiel, Germany.

Ке Скале 455, 252 42 Вестец у Праги (ареал спол. ЕЦП, а.с.), Чешская Республика/Ke Skаle 455, 252 42 Vestec u Prahy (areаl spol. ECP, a. s.), Czech Republic.