Лаферобион пор лиоф д/ин 1 000 000 ме №10

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

Лаферобіон^®

(Laferobionum^® )

Склад:

діюча речовина: interferon alfa-2b;

1 ампула або флакон містить: інтерферон альфа-2b рекомбінантний людини, з активністю (1-18)·10⁶ МО отриманий з клону E. сoli шляхом гібридизації плазміди з геном інтерферону альфа-2b людського лейкоциту.

допоміжні речовини: натрію хлорид, декстран-70, калію дигідрофосфат, динатрію фосфат додекагідрат.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок або пориста маса білого кольору; гігроскопічний. Як природний лейкоцитарний інтерферон має три основні види біологічної активності: імуномодулюючу, антивірусну та протипухлинну.

Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори. Інтерферон альфа-2b.

Код АТХ L03A B05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рекомбінантний інтерферон альфа-2b – високоочищений розчинний у воді білок з молекулярною масою 19300 дальтон. Активність лікарського засобу вимірюється в міжнародних одиницях (MО). Міжнародні одиниці визначають шляхом порівняння активності рекомбінантного інтерферону альфа-2b з активністю стандартного препарату людського лейкоцитарного інтерферону, що встановлений ВООЗ.

Спричиняє антипроліферативну дію на клітини пухлини, також чинить противірусну та імуномодулюючу дію.

Дія інтерферону альфа-2b проявляється шляхом його зв’язування зі специфічними рецепторами на поверхневій мембрані клітини та ініціювання комплексу послідовних внутрішньоклітинних реакцій, пов’язаних з індукцією ряду ферментів і реалізацією клітинних функцій, а саме з пригніченням реплікації вірусу в інфікованій клітині та зниженням проліферації клітин пухлини, з реалізацією імуномодулюючих процесів (таких як підсилення фагоцитарної активності макрофагів, збільшення специфічної цитотоксичності лімфоцитів до клітин-мішеней).

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості лікарського засобу не вивчались.

Клінічні характеристики.

Показання. Препарат застосовувати у комплексній терапії дорослих при:

-гострому і хронічному вірусному гепатиті В (середньої тяжкості і тяжкі форми);

-хронічному гепатиті С;

-гострих і хронічних септичних захворюваннях вірусної природи;

-герпетичних інфекціях різної локалізації (оперізувальний лишай, множинні шкірні герпетичні висипання, генітальна герпетична інфекція);

-папіломатозі гортані;

-злоякісній меланомі, увеальній меланомі, нирковоклітинній карциномі, поверхнево локалізованому раку сечового міхура, раку яєчника та молочної залози, саркомі Капоші на тлі ВІЛ-інфекції, хронічному мієлолейкозі, волосатоклітинному лейкозі, неходжкінських лімфомах, базальноклітинній карциномі, Т-клітинній лімфомі шкіри (грибоподібному мікозі).

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до компонентів препарату;

- тяжкі серцево-судинні захворювання (неконтрольована застійна серцева недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, тяжкі форми аритмії);

- псоріаз;

- виражені порушення функції печінки та/або нирок, включаючи метастази;

- епілепсія та інші захворювання ЦНС (у т. ч. функціональні);

- хронічний гепатит на тлі прогресуючого або декомпенсованого цирозу печінки;

-хронічний гепатит у хворих, які отримують або нещодавно отримали терапію імунодепресантами (крім короткого курсу кортикостероїдів);

- аутоімунний гепатит або інші аутоімунні захворювання в анамнезі;

- наявність у пацієнта дисфункції щитовидної залози;

- наявність тяжких вісцеральних порушень у пацієнтів з саркомою Капоші;

- комбінована терапія з телбівудином;

- пригнічення мієлоїдного ростка кровотворення;

- комбінована терапія з рибавірином у разі застосування Лаферобіону^® в складі комбінованої терапії хронічного гепатиту С.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. З обережністю слід застосовувати препарат одночасно з опіоїдними лікарськими засобами, аналгетиками, снодійними та седативними (потенційно виявляють мієлосупресивний ефект).

При одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються шляхом окислення (у т. ч. з похідними ксантину – амінофіліном та теофіліном) слід враховувати можливість впливу Лаферобіону^® на окислювальні метаболічні процеси. Концентрацію теофіліну у сироватці крові необхідно контролювати у разі необхідності − корегувати режим дозування.

Рідко повідомлялось про виникнення легеневих інфільтратів, пневмонітів та пневмоній (у деяких випадках летальних), частіше про виникнення уражень легень повідомлялось у разі одночасного застосування інтерферону альфа з «шосайкото» (китайським трав’яним препаратом).

При застосуванні препарату у комбінації з хіміотерапевтичними препаратами (цитарабін, доксорубіцин, теніпозид, циклофосфамід) підвищується ризик розвитку загрозливих для життя токсичних ефектів (їх тяжкості та тривалості).

При одночасному застосуванні з зидовудином підвищується ризик розвитку нейтропенії.

Особливості застосування.

Психічні порушення та порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС)

У деяких пацієнтів під час терапії інтерфероном альфа-2b і навіть після припинення курсу лікування, в основному протягом наступних 6 місяців, спостерігались тяжкі побічні ефекти з боку ЦНС, особливо: депресія, суїцидальні думки та спроба самогубства. У дітей та підлітків, які проходили курс лікування інтерфероном альфа-2b у комбінації з рибавірином, суїцидальні думки та спроби самогубства спостерігались набагато частіше, ніж у дорослих (2,4 % проти 1 %), під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії. Як і в дорослих, у дітей та підлітків з’являлись і інші психічні побічні ефекти (наприклад депресія, емоціональна неврівноваженість та сонливість). Інші ефекти з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (іноді спрямовану проти оточуючих, як, наприклад, думки про вбивство), біполярні порушення, манію, сплутаність свідомості та зміни психічного стану, спостерігались при лікуванні інтерферонами альфа. За пацієнтами слід уважно спостерігати для виявлення будь-яких симптомів психічних розладів. Якщо такі симптоми з’являються, лікар повинен зважати на їх потенційну серйозність та обміркувати необхідність адекватного лікування. Якщо симптоми психічних порушень не зникають, посилюються або виникають суїцидальні думки, рекомендується припинити лікування препаратом Лаферобіон^® та надати пацієнту відповідну психіатричну допомогу.

Пацієнти з клінічними або анамнестичними даними про тяжкі психічні стани

Якщо лікування інтерфероном альфа-2b необхідне дорослим з клінічними або анамнестичними даними про тяжкі психічні стани, то його слід починати тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та лікування психічного стану.

Пацієнти з алкогольною та наркотичною залежністю

Підвищений ризик розвитку психічних розладів або загострення вже існуючих психічних розладів при лікуванні інтерфероном альфа відмічався у пацієнтів, що страждають на алкогольну чи наркотичну залежність. Якщо такі пацієнти потребують лікування інтерфероном альфа-2b, необхідний ретельний нагляд під час терапії та навіть після припинення лікування.

Побічні ефекти, в тому числі пролонгація коагуляційних маркерів та порушення функції печінки.

Помірні та тяжкі побічні ефекти можуть вимагати коригування схеми дозування, а іноді –припинення терапії препаратом Лаферобіон^®. Припинення лікування препаратом рекомендується пацієнтам з хронічним гепатитом, у яких відбувається пролонгація коагуляційних маркерів, що може свідчити про печінкову недостатність.

За кожним пацієнтом, у якого розвиваються порушення функцій печінки під час лікування препаратом Лаферобіон^®, необхідно уважно спостерігати і у разі потреби припинити терапію.

Гіпотонія

Гіпотонія може виникати під час курсу терапії препаратом або протягом двох днів після проведення терапії і може вимагати додаткового лікування.

Необхідність відповідної гідратації

Пацієнтам, які проходять курс терапії препаратом Лаферобіон^®, необхідно проводити відповідну гідратацію, оскільки в деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов’язана зі зневодненням організму. У таких випадках може бути необхідною регідратація.

Лихоманка

Оскільки лихоманка може спостерігатись як ознака грипоподібного синдрому, який зазвичай розвивається під час терапії інтерфероном, то слід виключити інші чинники постійної лихоманки.

Пацієнти з виснажливими захворюваннями

Лаферобіон^® слід обережно застосовувати пацієнтам з хронічними виснажливими захворюваннями, такими як легеневі захворювання (наприклад хронічні обструктивні легеневі захворювання) або пацієнтам з цукровим діабетом, схильним до кетоацидозу. Також слід уважно спостерігати за пацієнтами з коагуляційними порушеннями (наприклад, тромбофлебіт, тромбоемболія легеневої артерії) або тяжкою мієлосупресією.

Порушення з боку органів дихання

Зрідка у пацієнтів, що отримували інтерферон альфа, утворювалися інфільтрати в легенях, розвивалися пневмоніти та пневмонія, у тому числі з летальним наслідком. Етіологія цих явищ не визначена. Більш часто ці симптоми спостерігались при застосуванні «шосайкото» (китайського трав’яного препарату) разом із інтерфероном альфа. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів всім пацієнтам варто проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за пацієнтами і при необхідності відміна інтерферону альфа. Незважаючи на те, що такі симптоми частіше спостерігались у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які приймали інтерферон альфа, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які проходили курс лікування інтерфероном альфа, також були зафіксовані ці симптоми. Негайне припинення прийому інтерферону альфа та лікування кортикостероїдами усуває побічні явища з боку легень.

Побічні явища з боку органів зору

В деяких випадках після лікування інтерферонами альфа спостерігались побічні явища з боку органів зору, в тому числі крововиливи в сітківку, «ватні» плями на сітківці та обструкція артерії або вени сітківки. Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. Всім пацієнтам, що скаржаться на зниження гостроти зору, обмеження полів зору та інші офтальмологічні симптоми під час лікування препаратом Лаферобіон^®, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Періодичні офтальмологічні обстеження під час терапії препаратом Лаферобіон^® особливо рекомендується проводити у пацієнтів з порушеннями, які можуть бути пов’язані з ретинопатією, такими як цукровий діабет чи артеріальна гіпертензія.

Слід припинити лікування препаратом у разі появи нових чи посилення наявних офтальмологічних порушень.

Оглушення, кома та енцефалопатія

У деяких пацієнтів, в основному літнього віку, які приймали більш високі дози препарату, спостерігались випадки оглушення та коми, в тому числі випадки енцефалопатії. Ці ефекти в основному оборотні, повне позбавлення від них у деяких пацієнтів займає до трьох тижнів. При прийомі високих доз препарату напади трапляються дуже рідко.

Пацієнти з кардіологічними порушеннями

Потрібен постійний нагляд за дорослими пацієнтами з анамнестичними або клінічними даними про застійну серцеву недостатність, інфаркт міокарда, аритмію. Пацієнтам з кардіологічними захворюваннями та/або з прогресуючою стадією раку рекомендується проводити ЕКГ до та під час курсу лікування. Порушення ритму серця (головним чином суправентрикулярна аритмія) зазвичай відповідає на традиційну терапію, проте може бути потрібне припинення лікування препаратом Лаферобіон^®. Даних щодо застосування комбінованої терапії дітям та підліткам з кардіологічними захворюваннями в анамнезі немає.

Гіпертригліцеридемія

Спостерігалась гіпертригліцеридемія та загострення гіпертригліцеридемії, іноді тяжке, тому рекомендується здійснювати контроль за рівнями ліпідів.

Відторгнення трансплантата нирки та печінки

За попередніми даними, терапія інтерфероном альфа може бути пов’язана з підвищенням частоти відторгнення трансплантата нирки. Також були зафіксовані випадки відторгнення трансплантата печінки.

Аутоантитіла та аутоімунні розлади

При лікуванні інтерферонами альфа спостерігалось виникнення аутоантитіл та аутоімунних розладів. Пацієнти, схильні до виникнення аутоімунних розладів, належать до групи підвищеного ризику. Пацієнтам з ознаками аутоімунних розладів потрібен постійний нагляд, а також повторне проведення оцінки користі/ризику подальшої терапії інтерфероном. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, яких лікували інтерфероном, спостерігались випадки синдрому Фогта – Коянаги – Харада (ФКХ). Цей синдром є гранулематозним запальним порушенням, яке вражає очі, систему слуху, мозкові оболонки та шкіру. Якщо є дані про розвиток синдрому ФКХ, то слід припинити противірусне лікування та розглянути можливість терапії кортикостероїдами.

Супутня хіміотерапія

Застосування препарату Лаферобіон^® у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами (наприклад з Ara-C, циклофосфамідом, доксорубіцином, теніпозидом) збільшує ризик токсичності, що може загрожувати життю. Найбільш частими побічними ефектами, які становлять загрозу для життя, є запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія, ниркова недостатність та електролітні порушення. Через ризик збільшення токсичності потрібен ретельний підбір доз препарату Лаферобіон^® для супутнього застосування з хіміотерапевтичними засобами. Якщо Лаферобіон^® застосовують з гідроксисечовиною, то може збільшитись частота та тяжкість шкірного васкуліту.

Хронічний гепатит С

Комбінована терапія з рибавірином (при застосуванні Лаферобіону^® в складі комбінованої терапії хронічного гепатиту С).

Всім пацієнтам із хронічним гепатитом С перед включенням в клінічне випробування проводили біопсію печінки, але у певних випадках (наприклад, для пацієнтів з вірусним генотипом 2 та 3) лікування можливе й без гістологічного підтвердження. Слід керуватися діючими рекомендаціями щодо тактики ведення таких пацієнтів.

Монотерапія.

Нечасто у дорослих пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b при вірусному гепатиті С, спостерігались порушення з боку щитовидної залози – гіпотиреоз або гіпертиреоз (у 2,8 % пацієнтів при клінічних випробуваннях). Порушення функції щитовидної залози контролювалося відповідною традиційною терапією. Механізм, за допомогою якого Лаферобіон^® може впливати на тиреоїдний статус, не відомий. Перед початком застосування Лаферобіону^® слід визначити рівень тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові. При виявленні будь-яких відхилень слід провести відповідну терапію. Якщо вміст ТТГ вдається підтримувати медикаментозною терапією на нормальному рівні, лікування Лаферобіоном^® може бути розпочато. При появі симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування Лаферобіоном^® необхідно визначити рівень ТТГ. При наявності порушення функції щитовидної залози лікування Лаферобіоном^® можна продовжувати, якщо вміст ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. Припинення застосування Лаферобіону^® не призводить до поновлення порушеної під час лікування функції щитовидної залози.

Коінфекція ВІЛ та вірусом гепатиту С

У пацієнтів, які коінфіковані ВІЛ та проходять курс високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу. З обережністю слід додавати лікування Лаферобіоном^® і рибавірином до ВААРТ. У пацієнтів, які отримують Лаферобіон^® та рибавірин у складі комбінованої терапії та зидовудин, підвищується ризик розвитку анемії.

У коінфікованих пацієнтів з цирозом, які отримують ВААРТ, зростає ризик виникнення печінкової декомпенсації та смерті. Додаткове застосування альфа-інтерферонів окремо або в комбінації з рибавірином підвищує ризик у цієї категорії хворих.

Коінфекція гепатитом С та В

Повідомлялось про випадки реактивації гепатиту В (деякі з тяжкими наслідками) у пацієнтів, як інфіковані вірусами гепатиту В і С та отримують інтерферон. Частота реактивації низька. Усі пацієнти повинні пройти обстеження на гепатит В перед початком лікування гепатиту С інтерфероном; спостереження за пацієнтами, які коінфіковані гепатитами В і С, здійснюється відповідно до поточних клінічних рекомендацій.

Стоматологічні і пародонтологічні розлади

У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію Лаферобіоном^® та рибавірином були зареєстровані стоматологічні та пародонтологічні розлади, що можуть призвести до втрати зубів. Крім того, сухість у роті може викликати пошкодження зубів та слизових оболонок рота при тривалому застосуванні Лаферобіону^® та рибавірину. Хворі повинні дотримуватись правил гігієни ротової порожнини і регулярно проходити стоматологічні огляди. Крім того, у деяких пацієнтів може з’явитися блювання. Якщо це сталось, рекомендується потім ретельно промити ротову порожнину.

Лабораторні дослідження

Стандартні гематологічні дослідження та хімічні аналізи крові (загальний аналіз крові та лейкоцитарна формула, кількість тромбоцитів, електролітів, ензимів печінки, протеїну сироватки, білірубіну та креатиніну сироватки) є обов’язковими для всіх пацієнтів перед та під час системного лікування препаратом Лаферобіоном^®.

Під час терапії пацієнтів із хронічним гепатитом В або С рекомендується така схема проведення контролю лабораторних показників: 1-й, 2-й, 4-й, 8-й, 12-й, 16-й тиждень і потім 1 раз на два місяці впродовж усього курсу лікування. Якщо АЛТ підвищується до величини, що вдвічі або більше перевищує те значення, яке було до початку терапії, лікування препаратом Лаферобіон^® можна продовжити, якщо немає ознак печінкової недостатності. У цьому випадку визначення АЛТ, протромбінового часу, лужної фосфатази, альбуміну та білірубіну потрібно проводити кожні 2 тижні.

У пацієнтів із злоякісною меланомою функцію печінки та кількість лейкоцитів (з формулою) слід контролювати щотижня під час індукції ремісії та щомісяця при проведенні підтримувальної терапії.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Відповідних даних стосовно застосування інтерферону альфа-2b вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах показали токсичний вплив препарату на плід; потенційний ризик для людини невідомий. У період вагітності або годування груддю застосування препарату протипоказано. Жінкам репродуктивного віку необхідно застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Відомостей щодо виділення компонентів цього препарату з грудним молоком немає.

Через можливий несприятливий вплив на дитину рішення щодо припинення годування груддю або припинення застосування препарату потрібно приймати з урахуванням необхідності застосування препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Здатність керувати автотранспортом може зменшитися внаслідок розвитку на тлі використання препарату слабкості, сонливості, порушень свідомості. Якщо під час лікування препаратом спостерігаються вищезазначені розлади, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовувати у вигляді розчину. Розчин Лаферобіону^® вводити внутрішньовенно (краплинно), внутрішньом’язово, підшкірно, внутрішньошкірно, внутрішньочеревно, внутрішньоміхурово.

При застосуванні препарату рекомендуються такі схеми лікування:

гострий вірусний гепатит В: внутрішньом’язово по 1 млн МО (у тяжких випадках – по 2 млн МО) 2 рази на добу протягом 10 днів; далі з урахуванням клінічного статусу хворого введення препарату може бути продовжене до 2 – 3 тижнів за вище наведеною схемою або по 1 млн МО 2 рази на тиждень протягом кількох тижнів;

хронічний вірусний гепатит В: внутрішньом'язово по 3 – 4 млн МО 3 рази на тиждень протягом 2 місяців;

хронічний гепатит С: підшкірно по 3 млн МО 3 рази на тиждень (через день) у комбінації з рибавірином або як монотерапія (при протипоказаннях або при непереносимості рибавірину); препарат застосовувати протягом 3 – 4 місяців, після чого проводити визначення РНК HCV; далі лікування продовжувати у разі коли РНК HCV не виявлена; при монотерапії курс лікування – від 12 до 18 місяців, у комбінації з рибавірином – 6 місяців; при генотипі 1 вірусу і високому вмісті ДНК вірусу до початку терапії у разі відсутності у сироватці крові РНК HCV до кінця 6 місяців лікування, комбіновану терапію можна продовжувати ще 6 місяців, однак при цьому брати до уваги такі негативні фактори, як вік від 40 років, чоловіча стать, прогресуючий фіброз;

герпетичні інфекції:

оперізувальний лишай: щоденно 1 млн МО внутрішньом'язово + 2 млн МО в 5 мл 0,9 % фізіологічного розчину натрію хлориду підшкірно у декілька точок навколо зони висипання; тривалість лікування 5 – 7 днів;

шкірні герпетичні висипання: щоденно внутрішньом'язово або підшкірно (навколо осередку) у дозі 2 млн МО; лікування можна поєднати з місцевим застосуванням (аплікаціями) на герпетичні папули; курс лікування визначає лікар;

генітальна герпетична інфекція: щоденно внутрішньом’язово у дозі 2 млн МО у поєднанні з локальним застосуванням (у вигляді аплікацій) на ділянці висипань; курс лікування визначає лікар;

папіломатоз гортані: по 3 млн МО/м² підшкірно 3 рази на тиждень (через день) протягом 6 місяців та більше; дозу корегувати з урахуванням переносимості препарату, лікування розпочинати після хірургічного (лазерного) видалення пухлинної тканини;

злоякісна меланома: на доповнення до хірургічного лікування і для індукції ремісії внутрішньовенно по 20 млн МО/м² (інфузія протягом 20 хв) 5 разів на тиждень протягом

4 тижнів; підтримуюча терапія – підшкірно по 10 млн МО/м² 3 рази на тиждень (через день) протягом 48 тижнів.

При розвитку тяжких побічних ефектів, а саме при зниженні кількості гранулоцитів (менше 500/мм³), підвищенні АЛТ/АСТ (перевищення верхньої межі норми в 5 разів), застосування препарату припинити до нормалізації показників. Лікування відновити у половинній дозі. Якщо непереносимість зберігається, а кількість гранулоцитів знижується до 250/мм³ або активність АЛТ та/або АСТ зростає (перевищує верхню межу норми в 10 разів), препарат слід відмінити;

при увеальній меланомі (у разі лікування у поєднанні з фотодеструкцією пухлини та бета-аплікацією) можлива така схема лікування: парабульбарно по 1 млн МО (розведених в 1 мл води для ін'єкцій) щоденно протягом 10 днів; повторні 10-денні введення проводять через 20 днів двічі; загальний курс – 48 тижнів; не виключена необхідність повторних курсів через 45 днів;

нирковоклітинна карцинома: внутрішньом’язово по 3 млн МО щоденно протягом 10 днів; загальний курс – 30 млн МО, повторні курси проводити з інтервалом 3 – 5 тижнів протягом 6 місяців, потім – з інтервалом 1,5 – 2 місяці протягом року; як індукційна терапія по 10 млн МО/м² (до 18 млн МО/м² на добу) внутрішньом’язово або підшкірно; вказаних доз досягають шляхом підвищення через кожні 3 дні попередньої дози на 3 млн МО/м² (перші 3 дні – по 3 млн МО/м², другі 3 дні – по 6 млн МО/м², треті 3 дні – по 9 млн МО/м² і т. д. до 18 млн МО/м²); дози корегувати з урахуванням переносимості препарату; при гарній переносимості максимальна доза – 36 млн МО/м²; тривалість індукційної терапії – 3 місяці, після чого слід вирішити питання про відміну препарату або продовження лікування при наявності ремісії або стабілізації стану;

при підтримуючому лікуванні препарат вводити у тих самих дозах по 3 рази на тиждень не менше 6 місяців;

поверхнево локалізований рак сечового міхура: внутрішньоміхурово від 30 млн МО до 50 млн МО щотижнево протягом 8 – 12 тижнів; при карциномі in situ по 60 – 100 млн МО на інстиляцію щотижнево протягом 12 тижнів; до введення препарату пацієнт повинен утримуватись від прийому рідини протягом 8 годин; перед введенням препарату міхур слід випорожнити; препарат вводити стерильним шприцом через катетер у порожнину сечового міхура, де він повинен знаходитись протягом 2 годин, при цьому кожні 15 хв пацієнт повинен міняти положення тіла (для кращої взаємодії препарату зі слизовою оболонкою сечового міхура); через 2 години сечовий міхур слід випорожнити;

рак яєчника: внутрішньочеревно (у дренаж) під час хірургічного втручання та у наступні 5 днів по 5 млн МО; далі − внутрішньом’язово по 3 млн МО протягом 10 днів між курсами хіміотерапії; загальна курсова доза − 90 млн МО; наступні курси (по 3 млн МО щоденно протягом 10 днів) можна призначати з інтервалом 2 − 3 місяці протягом 1− 1,5 року;

рак молочної залози: внутрішньом’язово по 3 млн МО щоденно протягом 10 днів; повторні курси проводити протягом року з інтервалом 1,5 − 2 місяці, потім 2 − 3 місяці (залежно від клінічного статусу); доцільно чергувати курси лаферобіонотерапії з курсами хіміотерапії (або променевої терапії);

саркома Капоші на тлі ВІЛ-інфекції: можливі такі схеми лікування:

- внутрішньом’язово по 3 млн МО щоденно протягом 10 днів; лікування поєднувати із хіміотерапією проспідином; повторні курси – 1 раз на місяць протягом 6 місяців;

- внутрішньовенно краплинно протягом 30 хв по 50 млн МО (30 млн МО/м²) щоденно протягом 5 днів підряд або з інтервалом 1 день, після чого необхідна мінімум 9-денна перерва до початку нового 5-денного курсу; такий режим можна підтримувати постійно, крім випадків швидкого прогресування хвороби або вираженої непереносимості препарату;

хронічний мієлолейкоз: підшкірно по 3 млн МО/м² на добу щоденно або 1 раз на 2 дні, поступово збільшуючи дозу до 5 млн МО/м² на добу щоденно або 1 раз на 2 дні під наглядом лікаря до досягнення повної гематологічної ремісії (кількісь лейкоцитів у периферичній крові не більше 10·10⁹/л) або протягом 18 місяців; при досягненні повної гематологічної ремісії лікування продовжувати до початку повної цитогенетичної ремісії (у деяких хворих настає тільки через 1 − 2 роки після початку лікування); лікування розпочинати якомога раніше; при кількості лейкоцитів більше 50·10⁹/л лікування можна розпочинати стандартною дозою гідроксисечовини, а потім переходити на застосування Лаферобіону^®;

волосатоклітинний лейкоз: внутрішньом’язово або підшкірно по 2-3 млн МО/м² до досягнення ремісії, потім 3 рази на тиждень (через день); середня тривалість лікування – 12 місяців; дозу корегувати з урахуванням переносимості препарату;

неходжкінські лімфоми: внутрішньом’язово або підшкірно по 3 млн МО/м² (поступово збільшуючи дозу до 5 млн МО/м² під контролем лікаря) 3 рази на тиждень (як доповнення до хіміотерапії) або по 3 млн МО 3 рази на тиждень протягом 12 − 18 місяців (як підтримуюче лікування при ремісії внаслідок проведеної хіміотерапії);

базальноклітинна карцинома: по 10 млн МО (розчинених в 1 мл води для ін’єкцій) – в основу та всередину пухлини (за допомогою шприца об’ємом 1 мл); якщо зона ураження менше 2 см², вводити 0,15 мл розчину препарату (1,5 млн МО) 3 рази на тиждень (через день) протягом 3 тижнів; сумарна доза не повинна перевищувати 13,5 млн МО; якщо площа ураження від 2 до 10 см², доза препарату має становити 0,5 млн МО/см² (але не менше 1,5 млн МО для першої ін’єкції); вводити 3 рази на тиждень (через день) протягом 3 тижнів; одночасно проводити лікування однієї ділянки ураження; при відсутності позитивної динаміки (зовнішній вигляд, розміри ураження, ступінь почервоніння, дані біопсії) після 2 − 3 місяців лікування слід розглянути питання про хірургічне лікування захворювання;

Т-клітинна лімфома (грибоподібний мікоз) у стадії виразкування: інтрадермально (у поверхневий шар дерми нижче плями або виразки) по 1 − 2 млн МО (розчинених в 0,5 мл води для ін’єкцій) 3 рази на тиждень протягом 4 тижнів; перед введенням ділянку ураження обробляти ватним тампоном зі спиртом; розчин препарату вводити тонкою голкою (30-го калібру), використовуючи шприц об’ємом 1 мл; під час введення голка повинна знаходитись у майже паралельному положенні до поверхні тіла; слід уникати більш глибокого (підшкірного) введення.

Приготування розчину препарату.

Розчин препарату готувати безпосередньо перед його введенням. Як розчинник використовують воду для ін’єкцій (якщо розчин готують для підшкірного, внутрішньошкірного або внутрішньом’язового введення). Для приготування розчину вміст ампули розчинити в 1 мл води для ін'єкцій.

Якщо розчин препарату готують для внутрішньочеревного або внутрішньоміхурового введення, як розчинник використовують 0,9 % розчин натрію хлориду (який беруть з розрахунку, щоб концентрація Лаферобіону^® у розчині становила не менше 0,3 млн МО/мл).

Приготування та проведення внутрішньовенної інфузії препарату.

За 30 хв до початку інфузії Лаферобіону^® починають інфузію 0,9 % розчину натрію хлориду (зі швидкістю 200 мл/год) і закінчують її безпосередньо перед введенням препарату.

Для приготування інфузійного розчину Лаферобіон^® спочатку розчиняють у воді для ін´єкцій (з розрахунку 1 мл води на дозу препарату, що вводиться), потім потрібну кількість препарату (дозу в 1 мл водного розчину) відбирають і додають до 50 мл 0,9 % ізотонічного розчину натрію хлориду; приготовлений розчин вводити внутрішньовенно краплинно протягом 30 хв. Після завершення введення Лаферобіону^® слід продовжувати інфузію 0,9 % ізотонічного розчину натрію хлориду (зі швидкістю 200 мл/год) протягом 10 хв.

Діти. Немає досвіду застосування дітям.

Передозування. Дотепер не описано випадків передозування препаратом Лаферобіон^®. Однак, як і при передозуванні будь-яким лікарським засобом, рекомендована симптоматична терапія з моніторингом функцій життєво важливих органів і ретельним наглядом за станом пацієнта.

Побічні реакції.

Якщо препарат Лаферобіон^® застосовують в комбінації з рибавірином пацієнтам з хронічним гепатитом С, додатково див. інструкцію для медичного застосування рибавірину стосовно небажаних ефектів, пов’язаних з прийомом рибавірину.

Побічними ефектами, що найчастіше відмічалися при волосистоклітинній лейкемії, були лихоманка, втомлюваність, головний біль та міалгія. Лихоманка та втомлюваність проходили через 72 години після відміни або тимчасового припинення застосування препарату.

Дорослі

При застосуванні інтерферону альфа-2b для лікування гепатиту С пацієнти проходили курс терапії препаратом інтерферону альфа-2b окремо або в комбінації з рибавірином протягом одного року. Всі пацієнти отримували 3 млн МО інтерферону альфа-2b тричі на тиждень.

В таблиці 1 представлено побічні ефекти (пов’язані з терапією) у нелікованих пацієнтів, які проходили курс лікування протягом одного року. Більшість побічних ефектів були в основному легкої або середньої тяжкості.

Таблиця 1

Побічні реакції, які виникли в ході клінічних досліджень або постмаркетингового застосування інтерферону альфа-2b як монотерапії або в комбінації з рибавірином

*Ці побічні ефекти є частими тільки при монотерапії інтерфероном альфа-2b.

^§Дивись розділ «Особливості застосування».

^#Властивості для класу препаратів інтерферону альфа-2b, див. підрозділ Легенева артеріальна гіпертензія.

Небажані реакції, які спостерігались у хворих на гепатит С, є характерними для випадків застосування інтерферону альфа-2b за іншими показаннями із збільшенням частоти виникнення при збільшенні дози. Наприклад під час застосування високих доз інтерферону альфа-2b при ад’ювантній терапії пацієнтів з меланомою такі побічні реакції, як втома, лихоманка, міалгія, нейтропенія, анемія, анорексія, нудота та блювання, діарея, озноб, грипоподібні симптоми, депресія, алопеція, погіршення смаку та запаморочення, були більш частими, ніж побічні реакції в ході досліджень хворих на гепатит С. Тяжкість побічних ефектів також збільшується при терапії високими дозами, у порівнянні з малим та середнім ступенем тяжкості при прийомі більш низьких доз. Побічні ефекти зазвичай контролюються завдяки коригуванню доз.

Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, особливо аритмія, в основному виникають у пацієнтів з існуючим захворюванням серцево-судинної системи або з попередньою терапією кардіотоксичними препаратами. Кардіоміопатія, яка зникає при припиненні лікування інтерфероном альфа-2b, рідко спостерігається у пацієнтів без серцевого захворювання.

Повідомлялись випадки легеневої артеріальної гіпертензії при використанні інтерферону альфа-2b, особливо у пацієнтів з фактором ризику легеневої артеріальної гіпертензії (такими як портальна гіпертензія, ВІЛ-інфекція, цироз печінки). Побічні явища були зареєстровані в різні проміжки часу, як правило, через декілька місяців після початку лікування інтерфероном альфа-2b.

Широкий ряд аутоімунних та імуноопосередкованих захворювань спостерігається при застосуванні альфа-інтерферонів, включаючи порушення функції щитовидної залози, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит (поява або загострення), геморагічну та тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру, васкуліт, невропатію, в тому числі мононевропатію.

Клінічно значимі лабораторні відхилення, які більш часто виникають при дозі понад 10 млн МО на добу, включають зменшення числа гранулоцитів та лейкоцитів; зниження рівня гемоглобіну та числа тромбоцитів; збільшення рівнів лужної фосфатази, ЛДГ, креатиніну сироватки крові та азоту сечовини сироватки. Також спостерігалася панцитопенія середньої тяжкості, зазвичай оборотна. Підвищення рівнів АЛТ/АСТ як відхилення від норми спостерігались у деяких пацієнтів, не хворих на гепатит С, а також у деяких пацієнтів з хронічним гепатитом В, що збігалося з кліренсом ДНК-полімерази вірусу.

Перелічені у таблиці 2 побічні реакції спостерігаються у дорослих пацієнтів, які проходили терапію інтерфероном альфа-2b у комбінації з рибавірином

Таблиця 2

Побічні реакції, які спостерігаються при терапії інтерфероном альфа-2b у комбінації з рибавірином

^§Дивись розділ «Особливості застосування».

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського препарату є важливими. Це дає змогу постійно вести моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Просимо медичних працівників повідомляти про будь-які можливі побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Ліофілізат для розчину для ін'єкцій по 1 000 000 МО або по 3 000 000 МО у флаконах № 10 або ампулах №5, №10; по 1 000 000 МО або по 3 000 000 МО в ампулах №5 або №10 у комплекті з розчинником по 2 мл в ампулах №5 або №10;

по 6 000 000 МО в ампулах № 5; по 6 000 000 МО у флаконах або ампулах № 5 у комплекті з розчинником по 2 мл в ампулах № 5;

по 18 000 000 МО в ампулах № 1; по 18 000 000 МО у флаконах або ампулах № 1 у комплекті з розчинником по 2 мл в ампулах № 1.

Флакони з ліофілізатом або флакони з ліофілізатом та ампули з розчинником у блістері. По 1 або 2 блістери у пачці.

Ампули з ліофілізатом у блістері. По 1 або 2 блістери у пачці.

Ампули з ліофілізатом та ампули з розчинником у блістерах. По 1 або по 2 блістери з препаратом та по 1 або по 2 блістери з розчинником у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА», Україна.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця впровадження діяльності.

Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

Лаферобион^®

(Laferobionum^® )

Состав:

действующее вещество: interferon alfa-2b;

1 ампула или флакон содержит: интерферон альфа-2b рекомбинантный человека, с удельной активностью (1-18)·10⁶ МЕ, получен из клона E. сoli путем гибридизации плазмиды с геном интерферона альфа-2b человеческого лейкоцита.

вспомогательные вещества: натрия хлорид, декстран-70, калия дигидрофосфат, динатрия фосфат додекагидрат.

Лекарственная форма. Лиофилизат для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: порошок или пористая масса белого цвета; гигроскопичен. Как природный лейкоцитарный интерферон имеет три основных вида биологической активности: иммуномодулирующую, антивирусную и противоопухолевую.

Фармакотерапевтическая группа. Иммуностимуляторы. Интерферон альфа-2b.

Код АТХ L03A B05.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Рекомбинантный интерферон альфа-2b — высокоочищенный растворимый в воде белок с молекулярной массой 19300 дальтон. Активность лекарственного средства измеряется в международных единицах (МЕ). Международные единицы определяют путем сравнения активности рекомбинантного интерферона альфа-2b с активностью стандартного препарата человеческого лейкоцитарного интерферона, установленного ВОЗ.

Оказывает антипролиферативное действие на клетки опухоли, также обладает противовирусным и иммуномодулирующим действием.

Действие интерферона альфа-2b проявляется путем его связывания со специфическими рецепторами на поверхностной мембране клетки и инициирования комплекса последовательных внутриклеточных реакций, связанных с индукцией ряда ферментов и реализацией клеточных функций, а именно с угнетением репликации вируса в инфицированной клетке и снижением пролиферации клеток опухоли, с реализацией иммуномодулирующих процессов (таких как усиление фагоцитарной активности макрофагов, увеличение специфической цитотоксичности лимфоцитов к клеткам-мишеням).

Фармакокинетика.

Фармакокинетические свойства лекарственного средства не исследованы.

Клинические характеристики.

Показания. Препарат применяют в комплексной терапии взрослых при:

- остром и хроническом вирусном гепатите В (среднетяжелые и тяжелые формы);

- хроническом гепатите С;

- острых и хронических септических заболеваниях вирусной природы;

- герпетических инфекциях различной локализации (опоясывающий лишай, множественные кожные герпетические высыпания, генитальная герпетическая инфекция)

- папилломатозе гортани;

- злокачественной меланоме, увеальной меланоме, почечноклеточной карциноме, поверхностно локализованном раке мочевого пузыря, раке яичника и молочной железы, саркоме Капоши на фоне ВИЧ-инфекции, хроническом миелолейкозе, волосатоклеточном лейкозе, неходжкинских лимфомах, базальноклеточной карциноме, Т-клеточной лимфоме кожи (грибовидном микозе).

Противопоказания.

- Повышенная чувствительность к компонентам препарата;

- тяжелые сердечно-сосудистые заболевания (неконтролируемая застойная сердечная недостаточность, недавно перенесенный инфаркт миокарда, тяжелые формы аритмии);

- псориаз;

- выраженные нарушения функции печени и/или почек, включая метастазы;

- эпилепсия и другие заболевания ЦНС (в т.ч. функциональные);

- хронический гепатит на фоне прогрессирующего или декомпенсированного цирроза печени;

- хронический гепатит у больных, получающих или недавно получивших терапию иммунодепрессантами (кроме короткого курса кортикостероидов);

- аутоиммунный гепатит или другие аутоиммунные заболевания в анамнезе;

- наличие у пациента дисфункции щитовидной железы;

- наличие тяжелых висцеральных нарушений у пациентов с саркомой Капоши;

- комбинированная терапия с телбивудином;

- угнетение миелоидного ростка кроветворения;

- комбинированная терапия с рибавирином в случае применении Лаферобиона^® в составе комбинированной терапии хронического гепатита С.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. С осторожностью следует применять препарат одновременно с опиоидными лекарственными средствами, анальгетиками, снотворными и седативными (потенциально вызывают миелосупрессивный эффект).

При одновременном применении с препаратами, которые метаболизируются путем окисления (в т.ч. с производными ксантина – аминофиллином и теофиллином) следует учитывать возможность влияния Лаферобиона^® на окислительные метаболические процессы. Концентрацию теофиллина в сыворотке крови необходимо контролировать и при необходимости – корректировать режим дозирования.

Редко сообщалось о возникновении легочных инфильтратов, пневмонитов и пневмоний (в некоторых случаях летальных), чаще о возникновении поражений легких сообщалось при одновременном применении интерферона альфа с «шосайкото» (китайским травяным препаратом).

При применении препарата в комбинации с химиотерапевтическими препаратами (цитарабин, доксорубицин, тенипозид, циклофосфамид) повышается риск развития угрожающих жизни токсических эффектов (их тяжести и продолжительности).

При одновременном применении с зидовудином повышается риск развития нейтропении.

Особенности применения.

Психические нарушения и нарушения со стороны центральной нервной системы (ЦНС)

У некоторых пациентов во время терапии интерфероном альфа-2b и даже после прекращения лечения, в основном в течение следующих 6 месяцев, наблюдались тяжелые побочные эффекты со стороны ЦНС, особенно: депрессия, суицидальные мысли и попытка самоубийства. У детей и подростков, проходивших курс лечения интерфероном альфа-2b в комбинации с рибавирином, суицидальные мысли и попытки самоубийства наблюдались гораздо чаще, чем у взрослых (2,4% против 1%), во время лечения и в течение 6 месяцев после окончания терапии. Как и у взрослых, у детей и подростков появлялись и другие психические побочные эффекты (например депрессия, эмоциональная неуравновешенность и сонливость). Другие эффекты со стороны ЦНС, включая агрессивное поведение (иногда направленное против окружающих, как, например, мысли об убийстве), биполярные нарушения, мании, спутанность сознания и изменения психического состояния, наблюдались при лечении интерферонами альфа. За пациентами следует внимательно наблюдать для выявления каких-либо симптомов психических расстройств. Если такие симптомы появляются, врач должен учитывать их потенциальную серьезность и обдумать необходимость адекватного лечения. Если симптомы психических нарушений не исчезают, усиливаются или возникают суицидальные мысли, рекомендуется прекратить лечение препаратом Лаферобион^® и предоставить пациенту соответствующую психиатрическую помощь.

Пациенты с клиническими или анамнестическими данными о тяжелых психических состояниях

Если лечение интерфероном альфа-2b необходимо взрослым с клиническими или анамнестическими данным о тяжелых психических состояниях, то его следует начинать только после проведения соответствующей индивидуальной диагностики и лечения психического состояния.

Пациенты с алкогольной и наркотической зависимостью

Повышенный риск развития психических расстройств или обострения уже существующих психических расстройств при лечении интерфероном альфа отмечался у пациентов, страдающих алкогольной или наркотической зависимостью. В случае, если такие пациенты нуждаются в лечении интерфероном альфа-2b, необходимо тщательное наблюдение во время терапии и даже после прекращения лечения.

Побочные эффекты, в том числе пролонгация коагуляционных маркеров и нарушение функции печени.

При умеренных и тяжелых побочных эффектах может потребоваться корректировка схемы дозирования, а в некоторых случаях – прекращение терапии препаратом Лаферобион^®. Прекращение лечения рекомендуется пациентам с хроническим гепатитом, у которых происходит пролонгация коагуляционных маркеров, что может свидетельствовать о печеночной недостаточности.

За каждым пациентом, у которого развиваются нарушения функции печени во время лечения препаратом Лаферобион^®, следует внимательно наблюдать и в случае необходимости прекратить терапию.

Гипотония

Гипотония может возникать во время курса терапии или в течение двух дней после проведения терапии и может требовать дополнительного лечения.

Необходимость соответствующей гидратации

Пациентам, проходящим курс терапии препаратом Лаферобион^®, необходимо проводить соответствующую гидратацию, поскольку у некоторых пациентов проявляется гипотония, связанная с обезвоживанием организма. В таких случаях может потребоваться регидратация.

Лихорадка

Поскольку лихорадка может наблюдаться как признак гриппоподобного синдрома, который обычно развивается во время терапии интерфероном, то следует исключить другие факторы постоянной лихорадки.

Пациенты с истощающими заболеваниями

Лаферобион^® следует осторожно применять пациентам с хроническими истощающими заболеваниями, такими как легочные заболевания (например хронические обструктивные легочные заболевания) или пациентам с сахарным диабетом, склонным к кетоацидозу. Также следует внимательно наблюдать за пациентами с коагуляционными нарушениями (например, тромбофлебит, тромбоэмболия легочной артерии) или тяжелой миелосупрессией.

Нарушения со стороны органов дыхания

Изредка у пациентов, получавших интерферон альфа, образовывались инфильтраты в легких, развивались пневмониты и пневмония, в том числе с летальным исходом. Этиология этих явлений не определена. Чаще эти симптомы наблюдались при применении «шосайкото» (китайского травяного препарата) вместе с интерфероном альфа. С появлением лихорадки, кашля, одышки и других респираторных симптомов всем пациентам следует проводить рентгенографию грудной клетки. При наличии инфильтратов на рентгенограммах или признаков нарушения функции легких нужен постоянный надзор за пациентами и при необходимости отмена интерферона альфа. Несмотря на то, что такие симптомы чаще наблюдались у пациентов с хроническим гепатитом С, которые принимали интерферон альфа, у пациентов с онкологическими заболеваниями, проходивших курс лечения интерфероном альфа, также были зафиксированы эти симптомы. Немедленное прекращение приема интерферона альфа и лечение кортикостероидами устраняет побочные явления со стороны легких.

Побочные явления со стороны органов зрения

В некоторых случаях после лечения интерферонами альфа наблюдались побочные явления со стороны органов зрения, в том числе кровоизлияния в сетчатку, «ватные» пятна на сетчатке и обструкция артерии или вены сетчатки. Все пациенты до начала терапии должны пройти офтальмологическое обследование. Всем пациентам, которые жалуются на снижение остроты зрения, ограничение полей зрения и другие офтальмологические симптомы во время лечения препаратом Лаферобион^®, необходимо немедленно провести полное офтальмологическое обследование. Периодические офтальмологические обследования во время терапии препаратом Лаферобион^® особенно рекомендуется проводить у пациентов с нарушениями, которые могут быть связаны с ретинопатией, такими как сахарный диабет или артериальная гипертензия.

Следует прекратить лечение препаратом в случае появления новых или усиления имеющихся офтальмологических нарушений.

Оглушение, кома и энцефалопатия

У некоторых пациентов, в основном пожилого возраста, принимавших более высокие дозы препарата, наблюдались случаи оглушения и комы, в том числе случаи энцефалопатии. Эти эффекты в основном обратимые, полное избавление от них у некоторых пациентов занимает до трех недель. При приеме высоких доз препарата приступы случаются очень редко.

Пациенты с кардиологическими нарушениями

Нужен постоянный надзор за взрослыми пациентами с анамнестическими или клиническими данными о застойной сердечной недостаточности, инфаркте миокарда, аритмии. Пациентам с кардиологическими заболеваниями и/или прогрессирующей стадией рака рекомендуется проводить ЭКГ до и во время курса лечения. Нарушение ритма сердца (главным образом суправентрикулярная аритмия) обычно отвечает на традиционную терапию, однако может потребоваться прекращение лечения препаратом Лаферобион^®. Данных по применению комбинированной терапии детям и подросткам с кардиологическими заболеваниями в анамнезе нет.

Гипертриглицеридемия

Наблюдалась гипертриглицеридемия и обострение гипертриглицеридемии, иногда тяжелое, поэтому рекомендуется осуществлять контроль за уровнями липидов.

Отторжение трансплантата почки и печени

По предварительным данным, терапия интерфероном альфа может быть связана с повышением частоты отторжения трансплантата почки. Также были зафиксированы случаи отторжения трансплантата печени.

Аутоантитела и аутоиммунные расстройства

При лечении интерферонами альфа наблюдалось возникновение аутоантител и аутоиммунных расстройств. Пациенты, склонные к возникновению аутоиммунных расстройств, относятся к группе повышенного риска. Пациентам с признаками аутоиммунных расстройств нужен постоянный надзор, а также повторное проведение оценки пользы/риска дальнейшей терапии интерфероном. У пациентов с хроническим гепатитом С, которых лечили интерфероном, наблюдались случаи синдрома Фогта – Коянаги – Харада (ФКХ). Этот синдром является гранулематозным воспалительным нарушением, которое поражает глаза, систему слуха, мозговые оболочки и кожу. Если имеются данные о развитии синдрома ФКХ, то следует прекратить противовирусное лечение и рассмотреть возможность терапии кортикостероидами.

Сопутствующая химиотерапия

Применение препарата Лаферобион^® в комбинации с другими химиотерапевтическими средствами (например с Ara-C, циклофосфамидом, доксорубицином, тенипозидом) увеличивает риск токсичности, что может представлять угрозу для жизни. Наиболее частыми побочными эффектами, которые представляют угрозу для жизни, является воспаление слизистой оболочки, диарея, нейтропения, почечная недостаточность и электролитные нарушения. Из-за риска увеличения токсичности нужен тщательный подбор доз препарата Лаферобион^® для совместного применения с химиотерапевтическими средствами. Если Лаферобион^® применяется с гидроксимочевиной, то может увеличиться частота и тяжесть кожного васкулита.

Хронический гепатит С

Комбинированная терапия с рибавирином (при применении Лаферобиона^® в составе комбинированной терапии хронического гепатита С).

Всем пациентам с хроническим гепатитом С перед включением в клиническое испытание проводилась биопсия печени, но в определенных случаях (например, для пациентов с вирусным генотипом 2 и 3) лечение возможно и без гистологического подтверждения. Следует руководствоваться действующими рекомендациями по тактике ведения таких пациентов.

Монотерапия.

Нечасто у взрослых пациентов, получавших терапию интерфероном альфа-2b при вирусном гепатите С, наблюдались нарушения со стороны щитовидной железы – гипотиреоз или гипертиреоз (в 2,8% пациентов при клинических испытаниях). Нарушение функции щитовидной железы контролировалось соответствующей традиционной терапией. Механизм, с помощью которого Лаферобион^® может влиять на тиреоидный статус, неизвестен. Перед началом применения Лаферобиона^® следует определить уровень тиреотропного гормона (ТТГ) в сыворотке крови. При обнаружении каких-либо отклонений следует провести соответствующую терапию. Если уровень ТТГ удается поддерживать медикаментозной терапией на нормальном уровне, лечение Лаферобионом^® может быть начато. При появлении симптомов нарушения функции щитовидной железы на фоне лечения Лаферобионом^® необходимо определить уровень ТТГ. При наличии нарушения функции щитовидной железы лечение Лаферобионом^® можно продолжать, если содержание ТТГ удается поддерживать на нормальном уровне. Прекращение применения Лаферобиона^® не приводит к возобновлению нарушенной во время лечения функции щитовидной железы.

Коинфекция ВИЧ и вирусом гепатита С

У пациентов, которые коинфицированы ВИЧ и проходят курс высокоактивной антиретровирусной терапии (ВААРТ), повышается риск возникновения лактоацидоза. С осторожностью следует добавлять лечение Лаферобионом^® и рибавирином к ВААРТ. У пациентов, получающих Лаферобион^® и рибавирин в составе комбинированной терапии и зидовудин, повышается риск развития анемии.

У коинфицированных пациентов с циррозом, получающих ВААРТ, возрастает риск возникновения печеночной декомпенсации и смерти. Дополнительное применение альфа-интерферонов отдельно или в комбинации с рибавирином повышает риск у этой категории больных.

Коинфекция гепатитом С и В

Сообщалось о случаях реактивации гепатита В (некоторые с тяжелыми последствиями) у пациентов, инфицированных вирусами гепатита В и С, которые получают интерферон. Частота реактивации низкая. Все пациенты должны пройти обследование на гепатит В перед началом лечения гепатита С интерфероном; наблюдение за пациентами, которые ко-инфицированы гепатитами В и С, осуществляется в соответствии с текущими клиническими рекомендациями.

Стоматологические и пародонтологические расстройства

У пациентов, получавших комбинированную терапию Лаферобионом^® и рибавирином были зарегистрированы стоматологические и пародонтологические расстройства, которые могут привести к потере зубов. Кроме того, сухость во рту может вызвать повреждение зубов и слизистых оболочек рта при длительном применении Лаферобиона^® и рибавирина. Больные должны соблюдать правила гигиены полости рта и регулярно проходить стоматологические осмотры. Кроме того, у некоторых пациентов может появиться рвота. Если это произошло, рекомендуется тщательно промыть ротовую полость.

Лабораторные исследования

Стандартные гематологические исследования и химические анализы крови (общий анализ крови и лейкоцитарная формула, количество тромбоцитов, электролитов, энзимов печени, протеина сыворотки, билирубина и креатинина сыворотки) являются обязательными для всех пациентов до и во время системного лечения Лаферобионом^®.

Во время терапии пациентов с хроническим гепатитом В или С рекомендуется следующая схема проведения контроля лабораторных показателей: 1-я, 2-я, 4-я, 8-я, 12-я, 16-я неделя и затем 1 раз в два месяца в течение всего курса лечения. Если АЛТ повышается до величины, вдвое или более превышающей то значение, которое было до начала терапии, лечение препаратом Лаферобион^® можно продолжить, если нет признаков печеночной недостаточности. В этом случае определение АЛТ, протромбинового времени, щелочной фосфатазы, альбумина и билирубина нужно проводить каждые 2 недели.

У пациентов со злокачественной меланомой функцию печени и количество лейкоцитов (с формулой) следует контролировать каждую неделю во время индукции ремиссии и ежемесячно при проведении поддерживающей терапии.

Применение в период беременности и кормления грудью. Соответствующих данных по применению интерферона альфа-2b беременным женщинам нет. Исследования на животных показали токсическое воздействие препарата на плод; потенциальный риск для человека неизвестен. В период беременности или кормления грудью применение препарата противопоказано. Женщинам репродуктивного возраста необходимо применять эффективные методы контрацепции.

Сведений о выделении компонентов этого препарата с грудным молоком нет.

Из-за возможного неблагоприятного влияния на ребенка решение о прекращении кормления грудью или отмене препарата следует принимать с учетом необходимости применения препарата для матери.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Способность управлять автотранспортом может уменьшиться вследствие развития на фоне применения препарата слабости, сонливости, нарушений сознания. Если во время лечения препаратом наблюдаются вышеуказанные нарушения, следует воздержаться от управления транспортными средствами и работы с другими механизмами.

Способ применения и дозы. Препарат применять в виде раствора. Раствор Лаферобиона^® вводить внутривенно (капельно), внутримышечно, подкожно, внутрикожно, внутрибрюшинно, внутрипузырно.

При применении препарата рекомендуются следующие схемы лечения: острый вирусный гепатит В: внутримышечно по 1 млн МЕ (в тяжелых случаях – по 2 млн МЕ) 2 раза в сутки в течение 10 дней; далее с учетом клинического статуса больного введение препарата может быть продолжено до 2 – 3 недель по приведенной выше схеме или по 1 млн МЕ 2 раза в неделю в течение нескольких недель;

хронический вирусный гепатит В: внутримышечно по 3 – 4 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 2 месяцев;

хронический гепатит С: подкожно по 3 млн МЕ 3 раза в неделю (через день) в сочетании с рибавирином или в качестве монотерапии (при противопоказаниях или при непереносимости рибавирина); препарат применять в течение 3-4 месяцев, после чего проводить определение РНК HCV; дальше лечение продолжать только в том случае, если РНК HCV не выявлена; при монотерапии курс лечения – от 12 до 18 месяцев, в сочетании с рибавирином – 6 месяцев; при генотипе 1 вируса и высоком содержании ДНК вируса до начала терапии в случае отсутствия в сыворотке крови РНК HCV к концу 6 месяцев лечения комбинированную терапию можно продолжать еще 6 месяцев, однако при этом принимать во внимание такие негативные факторы, как возраст от 40 лет, мужской пол, прогрессирующий фиброз;

герпетические инфекции:

опоясывающий лишай: ежедневно 1 млн МЕ внутримышечно + 2 млн МЕ в 5 мл 0,9% физиологического раствора натрия хлорида подкожно в несколько точек вокруг зоны высыпания; продолжительность лечения 5 – 7 дней;

кожные герпетические высыпания: ежедневно внутримышечно или подкожно (вокруг очага) в дозе 2 млн МЕ; лечение можно сочетать с местным применением (аппликациями) на герпетические папулы; курс лечения определяет врач;

генитальная герпетическая инфекция: ежедневно внутримышечно в дозе 2 млн МЕ в сочетании с локальным применением (в виде аппликаций) на участке высыпаний; курс лечения определяет врач;

папилломатоз гортани: по 3 млн МЕ/м² подкожно 3 раза в неделю (через день) в течение 6 месяцев и более; дозу корректировать с учетом переносимости препарата, лечение начинать после хирургического (лазерного) удаления опухолевой ткани;

злокачественная меланома: в дополнение к хирургическому лечению и для индукции ремиссии внутривенно по 20 млн МЕ/м² (инфузия в течение 20 мин) 5 раз в неделю в течение

4 недель; поддерживающая терапия – подкожно по 10 млн МЕ/м² 3 раза в неделю (через день) в течение 48 недель.

При развитии тяжелых побочных эффектов, а именно при снижении количества гранулоцитов (менее 500/мм ³), повышении АЛТ/АСТ (превышение верхней границы нормы в 5 раз), применение препарата прекратить до нормализации показателей. Лечение восстановить в половинной дозе. Если непереносимость сохраняется, а количество гранулоцитов снижается до 250/мм ³ или активность АЛТ и/или АСТ растет (превышает верхнюю границу нормы в 10 раз), препарат следует отменить;

при увеальной меланоме (в случае лечения в сочетании с фотодеструкцией опухоли и бета-аппликацией) возможна следующая схема лечения: парабульбарно по 1 млн МЕ (разведенных в 1 мл воды для инъекций) в течение 10 дней; повторные 10-дневные введения проводятся через 20 дней дважды; общий курс – 48 недель; не исключена необходимость повторных курсов через 45 дней;

почечноклеточная карцинома: внутримышечно по 3 млн МЕ ежедневно в течение 10 дней; общий курс – 30 млн МЕ, повторные курсы проводить с интервалом 3 – 5 недель в течение 6 месяцев, затем с интервалом 1,5 – 2 месяца в течение года; в качестве индукционной терапии по 10 млн МЕ/м² (до 18 млн МЕ/м² в сутки) внутримышечно или подкожно; указанных доз достигают путем повышения каждые 3 дня предыдущей дозы на 3 млн МЕ/м² (первые 3 дня – по 3 млн МЕ/м², вторые 3 дня – по 6 млн МЕ/м², третьи 3 дня – по 9 млн МЕ/м² и т. д. до 18 млн МЕ/м²); дозы корректировать с учетом переносимости препарата; при хорошей переносимости максимальная доза – 36 млн МЕ/м²; продолжительность индукционной терапии – 3 месяца, после чего следует решить вопрос об отмене препарата или продолжении лечения при наличии ремиссии или стабилизации состояния;

при поддерживающем лечении препарат вводить в тех же дозах по 3 раза в неделю не менее 6 месяцев;

поверхностно локализованный рак мочевого пузыря: внутрипузырно от 30 млн МЕ до 50 млн МЕ еженедельно в течение 8 – 12 недель; при карциноме in situ по 60 – 100 млн МЕ на инстилляцию еженедельно в течение 12 недель; до введения препарата пациент должен воздерживаться от приема жидкости в течение 8 часов; перед введением препарата пузырь следует опорожнить; препарат вводить стерильным шприцем через катетер в полость мочевого пузыря, где он должен находиться в течение 2 часов, при этом каждые 15 мин пациент должен менять положение тела (для лучшего взаимодействия препарата со слизистой оболочкой мочевого пузыря); через 2 часа мочевой пузырь следует опорожнить;

рак яичника: внутрибрюшинно (в дренаж) во время хирургического вмешательства и в последующие 5 дней по 5 млн МЕ; далее – внутримышечно по 3 млн МЕ в течение 10 дней между курсами химиотерапии; общая курсовая доза – 90 млн МЕ; следующие курсы (по 3 млн МЕ ежедневно в течение 10 дней) могут назначаться с интервалом в 2 – 3 месяца в течение 1 – 1,5 года;

рак молочной железы: внутримышечно по 3 млн МЕ ежедневно в течение 10 дней; повторные курсы проводить в течение года с интервалом в 1,5 – 2 месяца, затем 2 – 3 месяца (в зависимости от клинического статуса); целесообразно чередовать курсы лаферобионотерапии с курсами химиотерапии (или лучевой терапии);

саркома Капоши на фоне ВИЧ-инфекции: возможны следующие схемы лечения:

- внутримышечно по 3 млн МЕ ежедневно в течение 10 дней; лечение сочетать с химиотерапией проспидином; повторные курсы – 1 раз в месяц в течение 6 месяцев;

- внутривенно капельно в течение 30 мин по 50 млн МЕ (30 млн МЕ/м²) ежедневно в течение 5 дней подряд или с интервалом в 1 день, после чего необходим минимум 9-дневный перерыв до начала нового 5-дневного курса; такой режим можно поддерживать постоянно, кроме случаев быстрого прогрессирования болезни или выраженной непереносимости препарата;

хронический миелолейкоз: подкожно по 3 млн МЕ/м² в сутки ежедневно или 1 раз в 2 дня, постепенно увеличивая дозу до 5 млн МЕ/м² в сутки ежедневно или 1 раз в 2 дня под наблюдением врача до достижения полной гематологической ремиссии (количество лейкоцитов в периферической крови не более 10·10⁹/л) или в течение 18 месяцев; при достижении полной гематологической ремиссии лечение продолжать до начала полной цитогенетической ремиссии (у некоторых больных наступает только через 1 – 2 года после начала лечения); лечение начинать как можно раньше; при количестве лейкоцитов более 50·10⁹ /л лечение можно начинать стандартной дозой гидроксимочевины, а затем переходить на применение Лаферобиона^®;

волосатоклеточный лейкоз: внутримышечно или подкожно по 2-3 млн МЕ/м² до достижения ремиссии, затем 3 раза в неделю (через день); средняя продолжительность лечения – 12 месяцев; дозу корректировать с учетом переносимости препарата;

неходжкинские лимфомы: внутримышечно или подкожно по 3 млн МЕ/м² (постепенно увеличивая дозу до 5 млн МЕ/м² под контролем врача) 3 раза в неделю (дополнительно к химиотерапии) или по 3 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 12 – 18 месяцев (в качестве поддерживающего лечения при ремиссии вследствие проведенной химиотерапии);

базальноклеточная карцинома: по 10 млн МЕ (растворенных в 1 мл воды для инъекций) – в основание и внутрь опухоли (с помощью шприца объемом 1 мл); если зона поражения менее 2 см², вводить 0,15 мл раствора препарата (1,5 млн МЕ) 3 раза в неделю (через день) в течение 3 недель; суммарная доза не должна превышать 13,5 млн МЕ; если площадь поражения от 2 до 10 см², доза препарата должна составлять 0,5 млн МЕ/см² (но не менее 1,5 млн МЕ для первой инъекции); вводить 3 раза в неделю (через день) в течение 3 недель; одновременно проводить лечение одного участка поражения; при отсутствии положительной динамики (внешний вид, размеры поражения, степень покраснения, данные биопсии) после 2 – 3 месяцев лечения следует рассмотреть вопрос о хирургическом лечении заболевания;

Т-клеточная лимфома (грибовидный микоз) в стадии изъязвления: интрадермально (в поверхностный слой дермы ниже пятна или язвы) по 1 – 2 млн МЕ (растворенных в 0,5 мл воды для инъекций) 3 раза в неделю в течение 4 недель; перед введением участок поражения обрабатывать ватным тампоном со спиртом; раствор препарата вводить тонкой иглой (30-го калибра), используя шприц объемом 1 мл; при введении игла должна находиться в почти параллельном положении к поверхности тела; следует избегать более глубокого (подкожного) введения.

Приготовление раствора препарата.

Раствор препарата готовить непосредственно перед его введением. В качестве растворителя использовать воду для инъекций (если раствор готовят для подкожного, внутрикожного или внутримышечного введения). Для приготовления раствора содержимое ампулы растворить в 1 мл воды для инъекций.

Если раствор препарата готовят для внутрибрюшного или внутрипузырного введения, в качестве растворителя используют 0,9% раствор натрия хлорида (который берут из расчета, чтобы концентрация Лаферобиона^® в растворе составляла не менее 0,3 млн МЕ/мл).

Приготовление и проведение внутривенной инфузии препарата.

За 30 мин до начала инфузии Лаферобиона^® начинают инфузию 0,9% раствора натрия хлорида (со скоростью 200 мл/ч) и заканчивать ее непосредственно перед введением препарата.

Для приготовления инфузионного раствора Лаферобион^® сначала растворяют в воде для инъекций (из расчета 1 мл воды на дозу вводимого препарата), затем нужное количество препарата (дозу в 1 мл водного раствора) отбирают и добавляют к 50 мл 0,9% изотонического раствора натрия хлорида; приготовленный раствор вводить внутривенно капельно в течение 30 мин. После завершения введения Лаферобиона^® следует продолжать инфузию 0,9% изотонического раствора натрия хлорида (со скоростью 200 мл/ч) в течение 10 мин.

Дети. Нет опыта применения детям.

Передозировка. До настоящего времени не описано случаев передозировки препаратом Лаферобион^®. Однако, как и при передозировке любым лекарственным средством, рекомендуется симптоматическая терапия с мониторингом функций жизненно важных органов и наблюдением за состоянием пациента.

Побочные реакции.

Если препарат Лаферобион^® применяется в комбинации с рибавирином пациентам с хроническим гепатитом С, дополнительно см. инструкцию по медицинскому применению рибавирина касательно побочных эффектов, связанных с приемом рибавирина.

Побочными эффектами, которые чаще всего отмечались при волосатоклеточной лейкемии, были лихорадка, утомляемость, головная боль и миалгия. Лихорадка и утомляемость проходили через 72 часа после отмены или временного прекращения применения препарата.

Взрослые

При применении интерферона альфа-2b для лечения гепатита С пациенты проходили курс терапии препаратом интерферона альфа-2b отдельно или в комбинации с рибавирином в течение одного года. Все пациенты получали 3 млн МЕ интерферона альфа-2b три раза в неделю.

В таблице 1 представлены побочные эффекты (связанные с терапией) у нелеченых пациентов, проходивших курс лечения в течение одного года. Большинство побочных эффектов были в основном легкой или средней тяжести.

Таблица 1

Побочные реакции, которые возникли в ходе клинических исследований или постмаркетингового применения интерферона альфа-2b в качестве монотерапии или в комбинации с рибавирином

*Эти побочные эффекты являются частыми только при монотерапии интерфероном альфа-2b.

^§Смотри раздел «Особенности применения».

^#Свойства для класса препаратов интерферона альфа-2b, см. подраздел Легочная артериальная гипертензия.

Нежелательные реакции, которые наблюдались у больных гепатитом С, характерны для случаев применения интерферона альфа-2b по другим показаниям с увеличением частоты возникновения при увеличении дозы. Например, при применении высоких доз интерферона альфа-2b при адъювантной терапии пациентов с меланомой такие побочные реакции, как усталость, лихорадка, миалгия, нейтропения, анемия, анорексия, тошнота и рвота, диарея, озноб, гриппоподобные симптомы, депрессия, алопеция, ухудшение вкуса и головокружение, были более частыми, чем побочные реакции в ходе исследований больных гепатитом С. Тяжесть побочных эффектов также увеличивается при терапии высокими дозами, по сравнению с малой и средней степенью тяжести при приеме более низких доз. Побочные эффекты обычно контролируются благодаря корректировке доз.

Побочные эффекты со стороны сердечно-сосудистой системы, особенно аритмия, в основном возникают у пациентов с существующим заболеванием сердечно-сосудистой системы или с предшествующей терапией кардиотоксичными препаратами. Кардиомиопатия, которая исчезает после прекращения лечения интерфероном альфа, редко наблюдается у пациентов без сердечного заболевания.

Сообщались случаи легочной артериальной гипертензии при использовании интерферон альфа-2b, особенно у пациентов с фактором риска легочной артериальной гипертензии (такими как портальная гипертензия, ВИЧ-инфекция, цирроз печени). Побочные явления были зарегистрированы в разные промежутки времени, как правило, через несколько месяцев после начала лечения интерфероном альфа-2b.

Широкий ряд аутоиммунных и иммуноопосредованных заболеваний наблюдается при применении альфа-интерферонов, включая нарушение функции щитовидной железы, системную красную волчанку, ревматоидный артрит (появление или обострение), геморрагическую и тромботическую тромбоцитопеническую пурпуру, васкулит, невропатию, в том числе мононевропатию.

Клинически значимые лабораторные отклонения, чаще возникают при дозе, превышающей 10 млн МЕ в сутки, включают уменьшение числа гранулоцитов и лейкоцитов; снижение уровня гемоглобина и числа тромбоцитов; повышение уровня щелочной фосфатазы, ЛДГ, креатинина сыворотки крови и азота мочевины сыворотки. Также наблюдалась панцитопения средней тяжести, обычно обратимая. Повышение уровня АЛТ/АСТ как отклонение от нормы наблюдались у некоторых пациентов, не заболевших гепатитом С, а также у некоторых пациентов с хроническим гепатитом В, что совпадало с клиренсом ДНК-полимеразы вируса.

Перечисленные в таблице 2 побочные реакции наблюдаются у взрослых пациентов, проходивших терапию интерфероном альфа-2b в комбинации с рибавирином.

Таблица 2

Побочные реакции, наблюдаемые при терапии интерфероном альфа-2b в комбинации с рибавирином

^§ Смотри раздел «Особенности применения».

Сообщения о побочных реакциях

Сообщения о побочных реакциях после регистрации лекарственного препарата являются важными. Это позволяет постоянно вести мониторинг соотношения польза/риск применения лекарственного средства. Просим медицинских работников сообщать о любых возможных побочных реакциях с помощью национальной системы отчетности.

Срок годности. 3 года.

Условия хранения. Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре от 2 до

8 ºС.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. Лиофилизат для приготовления раствора для инъекций по 1 000 000 МЕ или по 3 000 000 МЕ во флаконах № 10 или ампулах №5, №10; по 1 000 000 МЕ или по 3 000 000 МЕ в ампулах №5 или №10 в комплекте с растворителем по 2 мл в ампулах №5 или №10;

по 6 000 000 МЕ в ампулах № 5, по 6 000 000 МЕ во флаконах или ампулах № 5 в комплекте с растворителем по 2 мл в ампулах № 5;

по 18 000 000 МЕ в ампулах № 1; по 18 000 000 МЕ во флаконах или ампулах № 1 в комплекте с растворителем по 2 мл в ампулах № 1.

Флаконы с лиофилизатом или флаконы с лиофилизатом и ампулы с растворителем в блистере. По 1 или 2 блистера в пачке.

Ампулы с лиофилизатом в блистере. По 1 или 2 блистера в пачке.

Ампулы с лиофилизатом и ампулы с растворителем в блистерах. По 1 или по 2 блистера с препаратом и по 1 или по 2 блистера с растворителем в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

ООО «ФЗ «БИОФАРМА», Украина.

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 09100, Киевская обл., г. Белая Церковь, ул. Киевская, 37.